Зв'язок з нами

ПОЛІТИКА

Блокування ЗМІ – Павло Барбул спробував обдурити суд

Блокування ЗМІ - Павло Барбул спробував обдурити суд

Фото: Апостроф / Колаж

Колишній директор держпідприємства “Спецтехноекспорт” Павло Барбул в судовому порядку домігся обмеження доступу користувачів до 12 українських сайтів, включаючи “Апостроф”. Основною претензією пана Барбула стало те, що згадані видання поширювали про нього конфіденційну інформацію, щодо кримінального провадження, порушеного за підозрою в розтраті державних коштів при реалізації зовнішньоторговельного контракту. Однак інформація про цю справу з самого початку була абсолютно публічною, а пан Барбул, стверджуючи, що дані відомості є конфіденційними, ввів в оману правоохоронні органи і суд.

Історія з блокуванням 12 українських сайтів, серед яких опинилися “Апостроф”, “Главком”, “Голос. Ua”, “Антикор”, From-ua почалася минулого тижня. Ці видання в різний час розмістили публікації, які стосуються зловживань, можливо, допущених Павлом Барбулом під час його роботи керівником держпідприємства “Спецтехноекспорт” у 2014-2018 роках. Це підприємство займається експортом і імпортом товарів та послуг військового та подвійного призначення.

Суть ймовірних зловживань полягає в тому, що в 2015 році, будучи директором “Спецтехноекспорту”, пан Барбул залучив до супроводу одного з контрактів на поставку продукції військового призначення посередника – компанію-нерезидента. За такі послуги, на підставі підписаних посадовими особами “Спецтехноекспорту” актів виконання робіт і платіжних доручень, з рахунку дочірнього підприємства на рахунок іноземного агента, протягом 2015 року було переведено $2,2 млн, що за тодішнім курсом становило близько 55,5 млн грн. Гроші належали державному підприємству ДП “Завод 410 ГА”. Однак посередник ніяких робіт не виконав.

За даним фактом Національне антикорупційне бюро, під процесуальним керівництвом САП розпочало кримінальне провадження, відносно посадових осіб “Спецтехноекспорту”, включаючи пана Барбула. На думку слідства, дії чиновників завдали державі збитків в розмірі 55,5 млн грн. Ці факти були відображені у відповіді на офіційний запит, який “Апостроф” отримав 8 грудня 2020 року з Офісу Генпрокурора.

Блокування ЗМІ - Павло Барбул спробував обдурити суд

Блокування ЗМІ - Павло Барбул спробував обдурити суд

Незважаючи на абсолютно офіційний та відкритий характер листування між редакцією “Апострофа” та Офісом генпрокурора, Павло Барбул вирішив, що отримана таким чином інформація є конфіденційною і ініціював кримінальне провадження за ч.2 ст. 182 ( “порушення недоторканності приватного життя”). В забезпечення цього кримінального провадження, пан Барбул подав відповідну заяву до Печерського райсуду міста Києва.

18 лютого суддя Печерського районного суду Тетяна Ільєва винесла ухвалу на користь Павла Барбула, наклавши арешт на майнові права інтелектуальної власності доменних імен 12 видань, в тому числі “Апострофа”. Суд постановив закрити до них доступ усім інтернет-провайдерам і мобільним операторам на території України. Незважаючи на те, що 10 березня слідчий закрив кримінальне провадження за ч.2 ст. 182, справедливо вирішивши, що збір журналістами інформації з офіційних джерел щодо скоєного державним чиновником правопорушення не може вважатися втручанням в його особисте життя, блокування сайтів досі не зняте.

Тим часом, інформація про можливі зловживання пана Барбула на посаді директора “Спецтехноекспорту” з самого початку була абсолютно відкритою. Ця історія почалася ще позаминулої весни – 4 березня 2019 року тодішній керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький повідомив про підозру чотирьом колишнім та діючим на той момент керівникам держпідприємства “Спецтехноекспорт”. Серед них був тодішній директор “Спецтехноекспорту” Владислав Бельбас, вже колишній директор Павло Барбул, колишній заступник директора підприємства Володимир Муцинов, екс-заступник директора департаменту контракту “Спецтехноекспорту” Денис Панасенко, а також колишній начальник одного з відділів Тимофій Романюк. Зазначимо, що Владислав Бельбас в 2018 році змінив Павла Барбула на посаді директора підприємства.

Підозри САП якраз і стосувалися можливої розтрати 55,5 млн грн. За версією слідства, чиновники, на чолі з Павлом Барбулом, залучили для агентського супроводу контракту з Міноборони Індії компанію з Об’єднаних Арабських Еміратів GlobalMarketing. Контракт вартістю близько $ 400 млн передбачав ремонт та модернізацію 105 літаків Ан-32 для індійських ВПС. За умовами контракту, частину літаків передбачалося відремонтувати в Україні, а частину – в Індії, але за участю українських фахівців і з застосуванням українських комплектуючих. Постачальником цих комплектуючих мав стати ДП “Завод 410 ГА”, на якому проводився ремонт машин.

За агентський супровід контракту українська сторона перерахувала посереднику ті самі $ 2,2 млн, що й було відображено у відповідних актах виконаних робіт, підписаних і Павлом Барбулом, як директором підприємства, і Владиславом Бельбасом (на момент описуваних подій, Бельбас був заступником директора “Спецтехноекспорту”).

Судові засідання щодо обрання всім фігурантам запобіжного заходу відбулися 6 березня 2019 року в Солом’янському суді міста Києва. На одному з цих засідань, щодо Владислава Бельбаса, був присутній і автор цих рядків, який тоді співпрацював з іншим виданням. Звіт про це засідання був опублікований на наступний день і не викликав заперечень у жодного з учасників. Клопотання відносно Павла Барбула розглядалося паралельно, однак оскільки всі фігуранти підозрювалися в причетності до однієї і тієї ж корупційної схеми, розповідь одного з них, в даному випадку пана Бельбаса, актуальна і для всіх інших дійових осіб.

Цікаво, що на самому початку судового засідання про обрання запобіжного заходу, адвокат Владислава Бельбаса, Сергій Шапов передав прохання свого клієнта провести засідання в закритому режимі. Він пояснив, що пан Бельбас побоюється, що інформація про індійському контракті, якщо вона стане надбанням громадськості, може нашкодити військово-технічному співробітництву між Україною та Індією. Однак слідчий суддя Ірина Антіпова відхилила це клопотання, дозволивши журналістам залишитися в залі і записувати те, що відбувається.

Отже, інформація, яку Павло Барбул вважає конфіденційною, має абсолютно відкритий та публічний характер. Стверджуючи зворотнє, пан Барбул сам поширює недостовірну інформацію і навмисно вводить в оману правоохоронні органи і суд. Переслідуючи ЗМІ, Павло Барбул сам вчиняє дії, які можна кваліфікувати, як серйозне правопорушення – перешкоджання законній діяльності журналістів і представники видань, що постраждали, твердо мають намір це довести.

Джерело

Continue Reading
Натисніть щоб коментувати

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ПОЛІТИКА

Війна на Донбасі – як Європа і Росія нав’язують Україні кластери

Війна на Донбасі - як Європа і Росія нав'язують Україні кластери

Андрій Єрмак Фото: president.gov.ua

Кремль за допомогою загострення на Донбасі мстить Києву за бажання, з одного боку, вимагати від Москви виконання Мінська, а з іншого – не робити в цьому відношенні нічого. Водночас, залежністю Офісу президента від “переговорного процесу” можуть скористатися європейські партнери, тактичні інтереси яких можуть не збігатися з інтересами української влади. Про “кластери” і дивні “миротворчі” ідеї в Берліні і Парижі, читайте в матеріалі “Апострофа”.

Бій під Шумами

Обстановка на Донбасі в останні дні різко загострилася. 26 березня на Горлівському напрямку в районі селища Шуми загинули четверо українських військових . Президент Володимир Зеленський, реагуючи на загибель військових, закликав держави-учасників “Нормандського формату” зробити все можливе для збереження режиму припинення вогню.

“Ціна війни – життя наших людей. Мужніх і нескорених. Сьогодні ми знову втратили чотирьох захисників України. Щирі співчуття. Закликаю всіх лідерів і партнерів зробити все можливе для збереження режиму повного і всеосяжного припинення вогню”, – заявив глава держави.

Радник глави Офісу президента (ОП) України Олексій Арестович припустив, що Володимир Зеленський може провести переговори з президентом РФ Володимиром Путіним з цього питання. У Кремлі відповіли, що поки не планують таку розмову.

Як наполягає Олексій Арестович, мова поки не йде про вихід України з режиму перемир’я.

“Зараз головним завданням є повернення до повного і всеосяжного припинення вогню. У нас неблагополучно, у нас є проблеми, але режим припинення вогню – це домовленість, досягнута в “Нормандському форматі”. Щоб декларувати вихід з нього, повинен бути проведений повний спектр консультацій, і сторони мають визнати, що він фактично не діє. Зараз вектор протилежний – принаймні, три сторони роблять все для того, щоб повернутися до повного і всеосяжного перемир’я”, – сказав Олексій Арестович в ефірі каналу “Україна 24”.

Він також повідомив, що Володимир Зеленський і керівник ОП Андрій Єрмак провели консультації з лідерами держав “Нормандського формату”.

Позиція Олексія Арестович і його шефа Андрія Єрмака грунтується на тому, що “погані” переговори завжди краще “хорошої” війни. Формально все правильно, але у такого підходу є істотний недолік: залежністю Офісу президента від “переговорного процесу” можуть маніпулювати. У тому числі і європейські партнери, тактичні інтереси яких можуть не збігатися з інтересами української влади.

“Кластери” для Єрмака

Минулого тижня російський “Комерсант” опублікував проект “кластерів” – тобто кроків від представників Франції та Німеччини, націлених на прогрес в реалізації Мінських угод. За версією видання, європейські партнери України запропонували легалізувати “народну міліцію” бойовиків, організувати “спільне патрулювання” території ОРДЛО бойовиками і українськими військовими, а також провести вибори на окупованому Донбасі до передачі Києву контролю над кордоном.

Війна на Донбасі - як Європа і Росія нав'язують Україні кластери

Фото: Getty images

“Така послідовність кроків (спочатку вибори, а потім передача кордону) не суперечить Мінським угодами. Проблема саме в тому, що ми їх підписали, але вони нам не вигідні. У них мова йде про вибори до передачі контролю над кордоном. Проблема саме в цій пастці. Україна підписала угоду. Відмовитися від них ми не можемо, щоб нас не звинуватили в зриві мирного процесу, а й виконувати угоди побуквенно не хочемо, оскільки це загрожує серйозними проблемами”, – говорить “Апострофу” політичний експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

З точки зору інтересів України, подібні “кластери” – капітуляція в чистому вигляді. Частково рятує ситуацію те, що пропозиції німців і французів були лише основою для розробки окремого українського і російського планів, які, за версією видання, були запропоновані в лютому. Російський і український плани деталізували франко-німецький “кластери”. Причому, Київ змінив послідовність кроків реалізації, а також відмовився використовувати вираз “особливий статус” при описі політичних перспектив реінтеграції ОРДЛО.

Коли “Комерсант” опублікував матеріал, частина українських спостерігачів припустила, що це – чергова російська “качка”, мета яких підірвати довіру Німеччини, Франції та України. Андрій Єрмак своєю заявою підтвердив, що франко-німецькі “кластери” мали місце.

“Позитивний момент полягає в тому, що опублікований матеріал підтверджує мою попередню заяву, яка чомусь була поставлена під сумнів представниками Росії. Я нагадаю, що говорив про те, що план мирного врегулювання, створений на базі німецько-французького проекту і доопрацьований українською стороною, лежить на столі у російської делегації”, – заявив глава ОП в одному з інтерв’ю.

“Київ і Москва брешуть один одному”

З огляду на, що франко-німецькі ініціативи передбачають активізацію “Мінського процесу” за рахунок інтересів України, то інших “позитивних моментів” в них не спостерігається. Як наполягає Андрій Єрмак, російська влада, “зливши” в ЗМІ пропозиції європейців, “порушили існуючу етику внутрішніх домовленостей”. Росіяни відповіли Києву атакою під Шумами, видавши керівнику ОП дзвінкий ляпас.

“Мета плану (“кластерів”, запропонованих німцями і французами, – “Апостроф”) – суто технологічна. Париж і Берлін намагаються уникнути війни і показати всередині своїх країн результат у зовнішній політиці. Київ подав свої зауваження до цих “кластерів”. Андрій Єрмак сказав, що саме в цьому полягає спільний україно-німецько-французький план, який подали на розгляд росіянам. Тепер він робить вигляд, що РФ цей план відкидає, хоча сама Україна в реальності його не підтримує. РФ і ОРДЛО подали свої зауваження, що не розглядаються Києвом. Всі сторони намагаються один одного переграти, постійно одна одній брешуть, публічно займаючи одну позицію, а не публічно – іншу”, – пояснив у розмові з “Апострофом” керівник Українського інституту політики Руслан Бортник.

Війна на Донбасі - як Європа і Росія нав'язують Україні кластери

Путін, Макрон, Меркель і Зеленський Фото: Getty images

Дипломатичний тупик

Київ і Москва опинилися в глухому куті саме тому, що кожна сторона по-своєму трактує політичну частину “Мінська” і також переговорний формат. Україна зацікавлена обговорювати політичні питання в рамках Нормандського формату, де можна досягти угод на рівні глав держав. РФ, постійно називаючи себе “лише посередником”, навмисно намагається затягнути всіма політичними питаннями в ТКГ, посадивши Київ на “прямі переговори” зі своїми маріонетками.

Так звана “консультаційна рада”, яку обговорювали Андрій Єрмак і Дмитро Козак, планувалася як додатковий майданчик по “діалогу” з бойовиками. Вкрай ризикована для України “рада” не виникла; але Кремль і далі буде нав’язувати Києву “прямі переговори”, продовжуючи обстріли і вбивства українських громадян. Недавні атаки бойовиків під Шумами – типовий приклад такої тактики.

Як повідомив 30 березня представник України в ТКГ, журналіст Сергій Гармаш після засідання робочої групи ТКГ, представники ОБСЄ абсолютно навмисно садили за стіл переговорів представників так званих “ДНР-ЛНР”.

“Сьогодні було унікальне засідання робочої групи з політичних питань ТКГ. Перші чотири години переговори йшли у вигляді двосторонніх консультацій модератора від ОБСЄ з представниками сторін в двосторонньому форматі. Потім, приблизно півгодини, була “неофіційна інформаційна зустріч” офіційних представників делегацій. І тільки останні півгодини – проходило офіційне засідання робочої групи. Головний підсумок – переговорний процес не зірвано. Хоча на сьогоднішній день у мене є вже чітка впевненість, що всі зусилля російської сторони спрямовані не на мирне врегулювання конфлікту, а на створення умов, коли у нас здали б нерви і ми перші вийшли з переговорів. Ніколи! Ніколи ми не дамо можливості Росії звинуватити нас у зриві процесу до якого прив’язані санкції проти РФ! І важливий момент: і в двосторонніх консультаціях з модератором, і на неофіційній нараді представників делегацій брали участь так звані “представники ОРДЛО” з російськими паспортами. Тобто, ОБСЄ самовільно, в порушення Мінських угод, порушило тристоронній формат переговорів, наділивши статусом делегацій/сторін переговорів запрошених (до речі, до сьогоднішнього дня не зрозуміло – ким) з ОРДЛО російських громадян”, – зазначив Гармаш.

“Києву спочатку слід було жорстко встановити, що в ТКГ обговорюються питання безпеки та гуманітарні теми. Поки припинення вогню повноцінно не працює, говорити про реалізацію політичної частини “Мінська” немає сенсу. Всю політику слід було винести в “Нормандський формат”. Замість цього ми маневрували, і лише в цьому році почали натякати на такий сценарій, розраховуючи на участь США в “нормандської форматі”, – говорить Ілія Куса.

“Нормандський прорахунок” Єрмака

Участь американців в “нормандському форматі” в нинішніх умовах є малоймовірною, незважаючи на те, що нова адміністрація Джо Байдена проголосила курс на “повернення” Вашингтона в глобальну політику після “ізоляціоністів” Дональда Трампа. До того ж проти участі американців в цьому форматі висловлюється Росія.

“Під час перебування Курта Волкера спецпредставником Держдепу по Україні, США за допомогою човникової дипломатії впливали на переговорний процес в “Нормандії”. Джо Байден, скоріше за все, повернеться до про-активної позиції США по створенню додаткових переговорних майданчиків, але говорити про їх прямому залученні в “нормандський формат” немає сенсу. В тому числі, тому що у Києва немає політичної волі для модифікації цього майданчика, а у європейців – немає особливого бажання”, – сказав “Апострофу” керівник Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

Якщо в ОП розраховували розморозити переговорний процес по Донбасу за допомогою залучення США в “Нормандський формат”, то на Банковій прорахувалися. Історія з “кластерами” і загибель українських військових під Шумами – проміжний підсумок діяльності Андрія Єрмака, який перетягнувши на себе “напівпрезидентські” повноваження, намагався самостійно “рулити” зовнішньою політикою, але, схоже, ризикує провалити весь цей напрямок.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Павло Барбул – звідки з’явився корупціонер, що воює зі ЗМІ

Павло Барбул - звідки з'явився корупціонер, що воює зі ЗМІ

Фото: Getty Images

На Заході давно помітили, що спроба вилучити певну інформацію з публічного доступу призводить до зворотного ефекту та ще більш широкому поширенню. Цей соціальний феномен отримав назву “ефект Стрейзанд”, після того, як відома американська співачка вирішила приховати інформацію про свою віллу, в результаті чого всі дуже зацікавилися цим будинком. Послідовником Барбари Стрейзанд в Україні став підозрюваний в багатомільйонної розтраті колишній чиновник Павло Барбул, який досить оригінальним навіть для українського правосуддя способом намагається очистити свою репутацію. Але від “родимих плям” нікуди не дітися. Та й вітчизняне журналістське співтовариство перетравлювало ще й не таких діячів. “Апостроф” вирішив докладно розповісти про бекграунд пана Барбула, а також про те, чому всі надії стерти в Інтернеті своє минуле закінчаться провалом.

Небезпечні зв’язки

Біографія нового антигероя українських журналістів відразу викликає відчуття його “обдарованості”, або, принаймні, високорівневих зв’язків в досить специфічних колах. Павло Барбул народився в 1987 році в Одесі в родині Олексія Барбула, колишнього інженера-шляховика, пізніше став бізнесменом і чиновником Одеської міськради. За часів мерства Олексія Костусєва і президентства Віктора Януковича, як писали ЗМІ, Барбул-старший вкрай вдало поєднував посаду начальника Управління дорожнього господарства Одеси з роботою своєї фірми “Югавтодор”, що пізніше була перереєстрована в столиці під назвою ПП “Київшляхбуд”. Звичайно, офіційно займатися бізнесом, працюючи в адміністрації міста, Олексій Барбул не міг, тому свою частку переписав на Олександра Рацкевича і знаменитого Олександра Жукова.

Нинішній житель Британії, а за сумісництвом україно-російський олігарх, Жуков – давній знайомий градоначальника Одеси Геннадія Труханова та ще одного скандально відомого і вельми “авторитетного” одесита Олександра Ангерта, який теж осів в Лондоні. Всі троє свого часу були близькі до міжнародного мафіозі, одного з “батьків” пострадянської мафії Леоніда Мініна, якого разом з усіма перерахованими вище персонажами розшукував Інтерпол. Одеська команда відзначилася не тільки організацією наркотрафіку, а ще й приторговувала зброєю: в ЗМІ писали, що Мінін був одним з прообразів головного героя фільму “Збройовий барон”.

Але повернемося до героя нашої розповіді, вірніше до його батька, за допомогою якого наступний голова “Спецтехноекспорту”, схоже, і зробив запаморочливу кар’єру, ставши керівником одного із найважливіших підприємств української оборонки. Так ось, ще одною близькою до Олексія Барбула людиною є колишній нардеп-регіонал Олександр Пресман, свого часу пов’язаний з такими знаменитими людьми, як заступник ммера Одеси Вахтанг Убірія і найбільший підприємець і “авторитет” Семен Могилевич. Останній, як відомо, “розцвів” ще в 80-ті на торгівлі зброєю, нафтою, кольоровими металами, діамантами і наркотиками, значною мірою не без підтримки керівництва радянських силовиків найвищого рівня. В результаті, Могилевич з 2009 по 2015 рік входив до списку десяти найбільш розшукуваних втікачів ФБР.

Зброя і корупція

Природно, в світлі цікавих зв’язків батька призначення 27-річного Павла Барбула в “Спецтехноекспорт” стає цілком зрозумілим. Увагу ЗМІ молоде дарування привернуло до себе трохи раніше, ніж їм зацікавилися компетентні органи. Тут варто коротко відзначити, що геніальний менеджер був і є фігурантом семи судових процесів, в якості підозрюваного і обвинуваченого. Зокрема, він звинувачувався за статтями 191-5, 205-2 і 111-1 КК (розтрата за двома фактами 198 мільйонів і 55 мільйонів гривень держкоштів). Втім, у першій справі про розтрату 198 мільйонів він в 2018 році зміг (можливо, не без допомоги Генпрокуратури під керівництвом Юрія Луценка) відбутися звільненням “за згодою сторін”.

Разом з тим, в 2019 році за екс-керівника “Спецтехноекспорту” взялося НАБУ, яке в той час розплутувало і гучну справу Свинарчука-Гладковського про корупцію в “Укроборонпрому”. За версією слідства, чиновники, на чолі з Павлом Барбулом, залучили для агентського супроводу контракту з Міноборони Індії компанію з Об’єднаних Арабських Еміратів. За це “Спецтехноекспорт” перевів компанії $ 2,2 млн. Водночас, слідство встановило, що ніяких послуг, пов’язаних з агентськими супроводом контракту, посередник не надав, через що держава, в особі київського ДП “Завод 410 ГА”, втратила понад 55,4 млн грн (за курсом 2015-2016 років, коли й відбувалися події).

Тоді Барбула заарештували, він провів деякий час в СІЗО і був випущений під заставу в 2 млн гривень, після чого в традиційній манері українських чиновників почав заминати справу у Вищому антикорупційному суді, надаючи суду всілякі експертизи, в яких стверджується, що дії Барбула нібито не заподіяли збитків державі. Природно, підозрюваному в корупції колишньому чиновнику зовсім не вигідно, щоб ЗМІ тримали його своїм прицілом: “перспективний” чиновник, схоже, хоче відмити плями на своїй репутації і повернутися на держслужбу “на білому коні”. В результаті Барбул вирішив зайнятися самопіаром, ставши членом спільноти CEO Club Ukraine, назвавши себе “партнером інвестиційної фірми WeFund Ventures”. Щоправда, ця естонська фірма – не інвестиційна, а її статутний капітал становить всього 2500 євро – знову “прокол”.

Заткнути рот ЗМІ

Образившись на журналістів, які детально висвітлюють всі його “подвиги”, Барбул вирішив узяти на озброєння новий метод, який дозволяє йому протистояти появі негативної інформації себе в ЗМІ. Він полягає в блокуванні роботи електронних видань за допомогою подачі заяви про наклеп, “очорненні”, або (в нашому випадку) розкритті конфіденційних даних. На підставі цієї заяви правоохоронці зобов’язані порушити попередній розгляд, щоб з’ясувати, чи є тут склад злочину. В рамках цього розгляду подається клопотання до суду із забезпечення позову з вимогою арешту т.зв. “майнових прав на інтелектуальну власність” – доменних імен інтернет-видань. Справа в тому, що тимчасовий арешт майна можливий не тільки під час кримінального розслідування реальних злочинів, а й вищезгаданих заяв, чим часто користуються шахраї.

Барбул домігся свого: суд задовольняє клопотання про забезпечення позову на абсурдному підставі: “порушення таємниці особистого життя” колишнього чиновника. При цьому в березні 2019 року Солом’янський райсуд Києва цілком гласно, в присутності журналістів обирав запобіжний захід Барбулу, заслуховуючи аргументи і докази обвинувачення, які потім лягли в основу відповідних матеріалів ЗМІ. Незважаючи на це, адвокати Барбула розсилають судове рішення операторам зв’язку з вимогами припинити роботу цих видань.

При цьому хоча Барбул все ще продовжує загрожувати українським ЗМІ цим судовим рішенням, попри те, що 10 березня 2021 слідчий Печерського УП ГУНП Поплавський закрив провадження за заявою Барбула, не знайшовши в ньому складу злочину.

На думку експертів, рішення суду явно неадекватно ситуації, і жоден служитель Феміди, перебуваючи при здоровому глузді, не виніс би такий вердикт.

Медіа-юрист Роман Головенко каже, що небезпечна практика закриття рота ЗМІ, а кажучи офіційною мовою “накладення арешту на майнові права”, почалася більше двох років тому. Юристи з авторського права хапаються за голову від таких формулювань, а явище поширилося на рівні судів першої інстанції. Якщо таке рішення набуває розголосу, то, як правило, його скасовує апеляція, або рішення про забезпечення позову скасовує той же суд.

“У даному конкретному рішенні суду по “Апострофу” та іншим медіа відсутня мотивувальна частина, ані слова навіть, за якою статтею КК ведеться кримінальне провадження. До нас звертаються навіть міжнародні організації, просять пояснити, що сталося, а нам важко пояснити, як таке може статися з точки зору законодавства”, – говорить “Апострофу” Головенко.

За його словами, Верховний суд здійснює узагальнення судової практики, і дуже правильно було б зробити таке узагальнення саме з зазначеного приводу, адже таких рішень по ЗМІ, можливо, прийнято не так і багато, але вони б’ють по репутації судової системи в цілому, і Верховний суд повинен це розуміти.

У свою чергу, медіа-юрист Клим Братковський звертає увагу на те, що якщо в Україні хтось хоче блокувати неугодний контент про себе, то згадують про 182 статтю КК, тобто розголошенні конфіденційної інформації. При цьому блокувати повинні тільки контент, який стосується конфіденційної інформації, а не весь ресурс.

“Міра забезпечення повинна бути розумною і співмірною порушенню, а Печерський райсуд явно вийшов за межі своєї компетенції, коли ухвалив рішення блокувати весь ресурс, адже забезпечення не повинно порушувати права читачів сайту. Треба дивитися, чи не є ухвалене рішення цензурою, яка заборонена законами і Конституцією”, – говорить “Апострофу” Братковський.

За його словами, є і практика ЄСПЛ, яка говорить, що якщо є суспільна необхідність в розкритті важливої конфіденційної інформації, то це може бути зроблено правомірно. Тобто, чи стосується ця інформація публічної особи, наприклад, директора підприємства, яке має важливе значення для економіки. Критика публічної особи і розкриття інформації про її діяльність застосовується набагато ширше, ніж у відношенні до звичайної фізособи, є низка відповідних прецедентних рішень ЄСПЛ. Іншими словами, якщо Барбулу не подобається те, що про нього пишуть, це не означає, що мало місце порушення ст. 30 Закону про інформацію, де є перелік конфіденційних відомостей.

В результаті, ЗМІ потрібно скооперуватися і звернутися у відповідні держоргани.

“Потрібне колективне звернення ЗМІ в Держтелерадіо, Комітет інформатизації. Є ще Рада з прав журналістів при президентові, треба і туди звернутися, як і в Мінінформполітики”, – підсумовує Братковський.

Про небезпеку подібної практики блокуання сайтів говорить і експерт МЦПД Ігор Петренко. “Те, що відбулося, – це дуже поганий прецедент, який необхідно відразу припинити для того, щоб будь-кому іншому не захотілося вчинити так само. Тим більше, покарання ЗМІ домагався колишній чиновник, тим більше підозрюваний в корупції. Заблоковані ЗМІ повинні об’єднатися. Цю справу не можна спускати на гальмах. Оскільки в іншому випадку до цього прецеденту будуть звертатися багато з тих, кому не сподобаються публікації в тих чи інших ЗМІ. Але нам треба захищати свободу слова”, – сказав Петренко.

У наступних публікаціях ми більш детально зупинимося на діяльності Барбула в рамках його роботи в “Спецтехноекспорт” і не тільки.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Конфлікт між США і Туреччиною – Україна може опинитися між двох вогнів

Конфлікт між США і Туреччиною - Україна може опинитися між двох вогнів

Реджеп Ердоган та Джозеф Байден Фото: Getty images

Останнім часом у відносинах між господарем Білого дому і турецьким президентом Реджепом Ердоганом помітно наростає напруга. Сигналом до того, що Анкара явно не хоче грати в одній команді з Вашингтоном, стала різка заява Ердогана про неприпустимість публічного висловлювання президента США Білого Дому Джо Байдена, який назвав Володимира Путіна вбивцею. “Апостроф” розбирався в тому, які проблеми накопичилися в американо-турецьких відносинах і чи зачепить Україну протистояння її двох “стратегічних союзників”?

Чому Ердоган вважає, що Путін – не вбивця

Охолодження відносин між США і Туреччиною, що намітилося ще за часів Барака Обами і тривало під час президентства Дональда Трампа, з приходом Байдена навіть і не думає припинятися. Докір Ердогана на адресу Джо Байдена щодо його висловлювання про те, що Путін є вбивцею – явне свідчення цього. Показово і те, що Ердоган похвалив Путіна. “Неприпустимо робити подібні заяви на адресу президента Росії. Пан Путін дав дуже розумну і елегантну відповідь”, – заявив Ердоган. Мова, очевидно, йде про слова господаря Кремля – “Хто як обзивається, той так і називається”. Яку “елегантність” побачив в цій дитячій фразі Путіна президент Туреччини – незрозуміло.

Утім, не варто вважати, що Ердоган заступився за президента РФ через бажання йому допомогти. На думку експерта з питань міжнародної політики та Близького Сходу “Українського інституту майбутнього” Ілії Куси, недавня заява Ердогана на адресу Байдена зводиться до простої тези: США не варто інших вчити життю.

“Ердоган протиставляє себе США, як і протиставляє модель розвитку політичної влади сучасної Туреччини – “авторитарно-консервативно-реформістської” на противагу американській “ліберально-демократичній”, яку намагається відродити Байден в її глобалістському розумінні, як це було при Клінтоні і Обамі”, – сказав експерт в коментарі “Апострофу”.

Примітно, що більшість топових гравців на міжнародній арені вирішили ніяк не коментувати висловлювання Байдена. Єдиним критиком президента США став президент Туреччини. Чому? Справа в тому, що в Ердогана накопичилася велика кількість претензій до США з низки ключових напрямків.

Принциповим для Анкари є питання вірменського геноциду, який сягає корінням ще в часи Османської імперії, де з 1915 по 1923 рік було вбито 1,5 млн вірмен. Байден, будучи кандидатом в президенти США, обіцяв, що підтримає резолюцію, що визнає геноцид вірмен. Про це нещодавно йому пригадали в Сенаті, де коаліція з 38 сенаторів на чолі з Головою Комітету із зовнішніх зв’язків Сенату США Бобом Менендесом зажадали від Байдена виконати свою передвиборчу обіцянку. І судячи з усього, Білий дім все-таки поставить в цьому питанні крапку, яка боляче вдарить по Анкарі.

Ще одна гостра тема – дотримання прав людини. Нещодавно 170 членів Палати представників США звернулися до Білого дому із закликом звернути увагу на тривожну ситуацію в Туреччині. У листі, адресованому держсекретареві Ентоні Блінкеном членами Конгресу, заявляється, що Туреччина як член НАТО вже тривалий час є важливим союзником США, але зараз через політику президента Ердогана відносини між країнами ускладнилися. Члени Конгресу пишуть, що Ердоган і його партія послабили судову систему, розставили “своїх” людей на ключові позиції в армії та розвідці, а також несправедливо відправили за ґрати низку політичних опонентів, журналістів і членів меншин.

Від Ердогана пролунала відповідь: Туреччина вийшла з Стамбульської конвенції із захисту прав жінок, посилаючись на те, що цей документ використовується для прирівнювання гомосексуалізму до норми. Примітно, що Конвенцію ухвалили в 2011 році, і вона стала першою європейською угодою, спрямованою на боротьбу з насильством над жінками та домашнім насильством, в той час як Туреччина стала першою країною, яка ратифікувала цей документ. До речі, в той час Ердоган вже був прем’єр-міністром, а тодішнього президента Абдуллаха Гюля вважали його ставлеником.

За словами директора Центру міжнародних досліджень Володимира Дубовика, в США уважно спостерігають за станом прав людини в Туреччині – для Вашингтона це питання є одним з ключових.

“Те, що відбувається з правами людини в Туреччині – це особлива історія. Чиниться тиск на вільну пресу, журналістів переслідують і заарештовують, ігнорується курдське питання. Крім того, мають місце гоніння на академічні кадри, яким теж не дають писати і говорити на лекціях те, що вони хочуть. Все це викликає обурення в США”, – говорить в коментарі “Апострофу” Дубовик.

“Примітний випадок, коли охорона Ердогана розганяла силою протестуючих у Вашингтоні під час візиту турецького президента в США – тоді це всіх абсолютно обурило, оскільки це була безпрецедентна поведінка турецької охорони президента. Цей момент дуже важливий. Крім зовнішньополітичних амбіцій Туреччини в регіоні, або зв’язків з Росією, для багатьох американців ліберального спрямування найважливіше питання – те що Ердоган в Туреччині згортає права і свободи громадян”, – розповів експерт.

Не варто забувати і про військово-економічне протистояння: Вашингтон вкрай негативно сприйняв закупівлю Туреччиною в червні 2019 року російського зенітно-ракетного комплексу С-400 “Тріумф”. Ще за Трампа, в грудні 2020 року, Вашингтон наклав санкції на ключове оборонне агентство Туреччини. Вашингтон заявляє, що С-400 становить загрозу для його винищувачів F-35 і для більш широких систем оборони НАТО. Ердоган же назвав це атакою на суверенні права Анкари.

24 березня Державний секретар США Ентоні Блінкен вперше після вступу на посаду провів переговори з міністром закордонних справ Туреччини Мевлютом Чавушоглу, під час яких прямим текстом зажадав від Анкари “не тримати” у себе російські зенітно-ракетні системи С-400. Втім, не схоже, щоб у Ердогана готові були йти на вимоги Вашингтона.

Тим більше, що у нього є зустрічні претензії до зовнішньої політики США, які активно підтримують курдів в Сирії, вимагаючи їх включення в процес мирного врегулювання. Турки, які блокують будь-якого роду спроби курдів отримати політичну суб’єктність (в тому числі – і на території Туреччини), явно виступають проти спроб Вашингтона протягнути цей сценарій.

Виходячи з цього, недивно, що США проводять навчання в східному Середземномор’ї вже не з Туреччиною, а з іншим членом НАТО – Грецією, у якою з Анкарою своя багаторічна історія протистоянь, в тому числі – через Кіпр. І тут Туреччина теж вставила своїх п’ять копійок: днями радник президента Туреччини Ердогана Месут Хакки Касіно заявив в одному з телешоу, що Греція нібито планує вторгнення до Туреччини за підтримки США і Франції.

“Вони розширюють портові споруди в Александруполісі і розширюють дороги. Чому вони працюють на трасах? Американський моторизований полк розгортає там танки. Греки кажуть: “Ми переможемо вас. За нами Америка і Франція”, – стверджує Касіно.

Чим породжена взаємна недовіра Вашингтона і Анкари

Директор Центру міжнародних досліджень Володимир Дубовик зазначає, що у Туреччині накопичилася давня образа на США, оскільки, на думку Ердогана, американці не встають на бік турків в головних і принципових питаннях.

“Велику роль тут зіграла спроба перевороту 2013 року, в якій багато в Туреччині звинувачують США: нібито за цим стояло ЦРУ. Крім того, США не видають Фетхуллаха Ґюлена – людини, яку в Туреччині вважають причетною до спроби того ж перевороту, але США не знайшли доказів провини турецького опозиціонера. У цілому, в американо-турецьких відносинах є цілий комплекс проблем, через які турки вважають американців нелояльними, і несправжніми союзниками. У відповідь і США, і НАТО досить скептично дивляться на роль Туреччини як союзника”, – повідомляє Володимир Дубовик.

Крім того, експерт зазначив, що недовіру між країнами підсилюють регулярні домовленості Анкари з Росією і Іраном, амбіції Туреччини в Сирії. Спроба США в каденцію Трампа ввести санкції проти Туреччини за дії в Сирії закономірно не додала теплоти двостороннім відносинам.

“Є багато тривожних сигналів, які змушують американців сумніватися в тому, наскільки Туреччина лояльний союзник і наскільки це уразлива ланка в рамках НАТО. Присутня двостороння невпевненість в один одному, яка помножена ще й на суб’єктивний фактор: відносини Обами з Ердоганом були жахливими, а з Трампом теж все було нерівно, хоча два правителя з диктаторськими замашками трохи краще один одного розуміли. Відносини з Байденом у Ердогана теж навряд чи будуть дружніми”, – вважає Володимир Дубовик.

За словами експерта Ілії Куси, Туреччина хоче визнання від США своїх прав на регіональне лідерство – в тому числі, в Сирії, яку американці поки що не сприймають як турецьку.

“Виникає питання, визнавати чи не визнавати Туреччину претендентом на роль регіональної та навіть світової держави, якою її хоче бачити Ердоган, про що він заявив 24 березня 2021 року на з’їзді правлячої партії? І тут США потрібно буде відповісти: вони визнають за Туреччиною це право чи ні? Якщо ні, то це буде перманентна конфронтація і конкуренція. Якщо так, то в такому випадку повинен початися якийсь діалог з принципових тем, пов’язаних із зонами впливу та інтересів”, – вважає експерт.

Україна – між двох вогнів

Розуміючи ризики, Адміністрація Байдена поки що не чинить різких рухів, придивляючись до Ердогана. Йде пошук точок дотику, щоб американо-турецькі відношення не продовжували деградувати. Однак в разі якщо відносини між США і Туреччиною зовсім погіршаться, для Вашингтона співпраця третіх країн з Анкарою стане принциповим питанням. Втім, швидше за все, вважає Ілія Куса, це може стосуватися локальних, галузевих напрямків.

“Тут все ж мова не про Китай або Росію. У Байдена може зберігатися антагонізм до Туреччини, але я не думаю, що США настільки жорстко ставитиме питання вибору. Швидше за все, це може статися в певних галузях, в основному це може стосуватися оборонної сфери і відповідних технологій. Ось тут – так, можуть виникнути певні обмеження з боку США на співпрацю з Туреччиною в питаннях ВПК. Але це навряд чи торкнеться питань політичного та торговельно-економічного співробітництва, тим більше, у нас ні з Туреччиною, ні з США немає загальних великих інфраструктурних проектів, інвестиційної політики або виробництва високотехнологічної продукції, тому і боятися тут нам нічого”, – підсумував експерт.

Джерело

Continue Reading