Зв'язок з нами

ПОЛІТИКА

Чауса Молдова викрадення – адвокат судді розповів деталі про відео з Чаусом

Чауса Молдова викрадення - адвокат судді розповів деталі про відео з Чаусом

Микола Чаус Фото: inforesist.org

Два відео-звернення скандального судді Миколи Чауса, які були опубліковані протягом тижня, могли бути записані під тиском. Є дуже багато сумнівів щодо їх добровільності. Разом з тим, досі невідоме місцезнаходження судді Дніпровського районного суду Києва, якого викрали у Молдові. Про це в ефірі програми “Трикутник Іванської” на Апостроф TV розповів адвокат зниклого служителя Феміди Олександр Вишневий.

– З ким ви підписували договір про правову допомогу? Особисто з Чаусом чи з його рідними?

– З рідними. З родичами, як це передбачено процесуальним законодавством.

– Заява про вчинення кримінального правопорушення – наприклад, про викрадення свого клієнта – вже була?

– Заяву підписувала матір Чауса. Коли я укладав договір, то Чауса вже викрали.

– Після того, як з’явилися плівки з паном Чаусом, чи проводилися якісь слідчі дії?

– В межах того, що я можу вам повідомити, Службою безпеки України відкрите кримінальне провадження за фактом викрадення.

Також у зв’язку із появою анонімного телеграм-каналу та опублікуванням першого відео-звернення Чауса, наскільки мені зараз відомо, було відкрите окреме кримінальне провадження.

В подальшому у процесуальний спосіб буде вирішуватися: чи об’єднувати ці кримінальні провадження, чи розслідувати паралельно.

Слідче управління ГУ Нацполіції також відкрило кримінальне провадження за даним фактом. Державне бюро розслідувань не побачило в цій події ознак будь-якого кримінального правопорушення, у зв’язку з чим повідомили про те, що звернення матері про вчинення кримінального правопорушення не підлягає розгляду за правилами Кримінального процесуального кодексу.

– Чому відео з вашим клієнтом з’явилося саме зараз, та хто його насправді викрав? Хтось припускає, що, ймовірно, його викрали за завданням голови Офісу президента Єрмака. Що ви про це думаєте?

– У мене немає підстав стверджувати чи навіть припускати про те, що Офіс президента причетний до викрадення пана Чауса. Немає таких підстав на сьогоднішній день – ні стверджувати, ні припускати – навіть у працівників правоохоронних органів. Навіть працівники правоохоронного органу Молдови, які здійснили затримання двох громадян Молдови, також ухиляються та утримуються від версій про те, що до вказаного викрадення причетні посадовці нашої держави.

На даний момент це голослівні звинувачення, від яких принаймні я точно буду відходити, тому що в мене немає жодної інформації про це.

– У відео самого Чауса були натяки про п’ятого президента України Петра Порошенка. Що ви можете сказати?

– Давайте говорити об’єктивно. Наскільки цей відеозапис, який ми побачили в анонімному телеграм-каналі, може бути нами сприйнятий взагалі як інформація, якій можна давати оцінку з юридичної точки зору?

Перше: Микола Олексійович Чаус не вміє створювати телеграм-канали.

Друге: враховуючи те, що він півтора місяці був в ізоляції від сім’ї, від адвокатів, і що дійсно його викрали – це вже результати розслідування правоохоронних органів Молдови – наскільки добровільними є ті чи інші заяви, які публікуються в цій мережі?

Третє: виходячи із сукупності ознак стосовно одягу, стосовно того, як від звертається, стосовно того, як він говорить, чи можемо ми взагалі стверджувати про добровільність цих заяв? У нас – у захисту – є очевидні сумніви щодо того, що ці заяви Микола Олексійович дає добровільно. Якщо він стверджує, що в 2021 році його викрадення ніхто не вчиняв, то у чому проблема скористатися правовою допомогою, як це властиво правозахиснику, що в судовій системи пропрацював більше 20 років? Цей алгоритм дій, який ми наразі бачимо, і який застосований Миколою Олексійовичем, йому не властивий взагалі.

– Чи є у вас здогадки, де зараз знаходиться ваш клієнт?

– Ми можемо лише здогадуватися. Якщо проаналізувати відео, то він зазначає про те, що “коли я повернуся до України”. Але якщо аналізувати сукупність тих даних, про які я вже сказав, підстав говорити про добровільність цих заяв, як і про достовірність інформації, яка ним викладається, у нас немає. Тому ця інформація ставиться під сумнів.

Є результати розслідування правоохоронних органів Молдови, які зробили висновок, виходячи із зібраних у справі конкретних доказів, що Миколу Олексійовича було перевезено через державний кордон. Є підстави вважати або навіть припускати, що наразі він може знаходитися за межами Молдови, де він до цього проживав.

А де він саме зараз – ми не може стверджувати та навіть припускати. Відповідь на це питання повинні давати правоохоронці, які розслідують справу і наразі не дають жодних коментарів з цього приводу.

– Якщо вони не дають вам жодних коментарів, то які ваші подальші дії?

– Є декілька справ – за фактом його викрадення і за фактом отримання неправомірної вигоди, де він підозрюється.

– Давайте за фактом викрадення. Ми говоримо про те, що не знаємо, де людина знаходиться, але на відео вона з’являється.

– Ми проводимо комплекс дій, зокрема, аналізуємо інформацію, яка нам надходить, передаємо її правоохоронним органам, сприяємо в тому, щоб допитувалися особи, які мають відношення до цього кримінального провадження та здатні своїми показаннями забезпечити ті обставини, які підлягають розслідуванню в кримінальному провадженні.

Також ми надали органам слідства відеозаписи та ставимо питання про призначення психологічної експертизи стосовно того, чи міг він в тому стані, яким ми його бачили на відео, давати показання чи робити будь-які заяви добровільно, які у нього взагалі психологічні властивості. Цей комплекс питань дасть змогу зробити висновок про те, чи ці заяви були добровільними, та які правові наслідки цих заяв можуть взагалі наступити.

– Хто або що, на вашу думку, загрожує Чаусу в Україні.

– Я особисто, як захисник, вважаю, що йому нічого не загрожує. В юридичному аспекті. В фізичному – ми навіть не можемо припускати, тому що ми прекрасно розуміємо – якщо людину викрали, то в безпеці вона не знаходиться.

Стосовно юридичного аспекту зазначу наступне: сьогодні є кримінальна справа, яка розслідується за підозрою в отриманні ним неправомірної вигоди, де позиція захисту зводиться до того, що це очевидна провокація та голослівні висловлювання в ЗМІ політиків, посадовців, зокрема, і деяких правників про те, що він корупціонер. Це лише голослівні заяви, які не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Ті, хто робить такі заяви, взагалі не бачив матеріалів цих проваджень.

Тому на даний момент ми повинні дочекатися Миколи Олексійовича, або його мають знайти органи досудового розслідування – і відповідно захищатися у спосіб, який передбачено кримінально-процесуальним законодавством. Тими методами, які передбачені законом.

Джерело

Continue Reading
Натисніть щоб коментувати

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ПОЛІТИКА

Прес-конференція Зеленського – кому передав привіт президент

Прес-конференція Зеленського - кому передав привіт президент

Фото:

У четвер, 20 травня, в авіаційному ангарі заводу “Антонов” відбулася велика прес-конференція президента України Володимира Зеленського про підсумки його роботи на посаді глави держави за два роки і першочергові завдання на найближчий час. Зеленський показав, що за два роки його наївність пройшла, пріоритети змінилися, а прагматичності в підходах явно додалося. І головне – він явно хоче показати себе досвідченим політиком, здатним атакувати будь-якого опонента і передавати “привіти” кожному олігархові. Про те, що розповів і про що натякнув журналістам Зеленський, читайте в матеріалі “Апострофа”.

Безкрила мрія

Місце для проведення підсумкової прес-конференції – авіабудівний завод “Антонов” – було вибрано президентом невипадково. Втім, з картинкою організатори явно перемудрили. Подіум Зеленського височів на тлі величезного транспортного літака “Руслан” і фюзеляжу недобудованої “Мрії” №2, що стоїть в ангарі без крил вже майже три десятка років. Ця картинка якось не дуже поєднувалася з головною задумкою спічрайтерів президента – Зеленський максимально наголошував на тезі про те, як він має намір розвивати Україну, щоб перетворити її в “країну мрій”. Головний “довгобуд” українського авіапрому, який давним-давно закинули, виглядав тут ні до села, ні до міста…

Разом з президентом на захід прибуло кілька його соратників, серед них були глава Офісу президента Андрій Єрмак і його заступник Кирило Тимошенко – нерозлучні “друзі”, які постійно про щось перешіптувалися, намагаючись особливо не звертати на себе увагу.

Варто відзначити, що третю за ліком прес-конференцію Зеленського вела вже не його колишній прес-секретар Юлія Мендель, а глава інформаційного департаменту Ірина Побєдоносцева, яку одразу почали сватати в наступниці Мендель (втім, вона це відразу ж спростувала). Подейкують, що зовсім скоро Мендель може замінити колишня телеведуча і екс-депутат Київради від УДАРу Рена Назарова, яка протягом останніх кілька місяців активно займається медіа-роботою фракції “Слуги народу” у Верховній Раді. Але повернемося до суті президентського “звіту”.

Практично на самому початку своєї промови президент трохи “пойспойлерив” про те, як Україна відзначатиме 30-річчя своєї незалежності цілих три дні – з 22 по 24 серпня. У перший пройде вшанування великих українців нової премією “Національна легенда”, після чого пройде великий концерт, причому за три дні їх буде кілька: в Опері (за участю зірок світової сцени – українців), і навіть на НСК “Олімпійський”. На 23 серпня, День українського прапора, в усіх регіонах України піднімуть великі стяги. У цей же день відбудеться перший саміт “Кримської платформи” по деокупації кримського півострова, на який запрошені президенти, прем’єр-міністри, міністри закордонних справ інших країн – всього буде представлено близько 30 країн, зазначив Зеленський. На сам День незалежності пройде грандіозний парад – як на суші, так і на воді, і в повітрі.

Утім, свята святами, а головні тези президента стосувалася політекономії. Основними завданнями Зеленський вважає створення країни без олігархів і без війни. І звичайно ж “фішки” у вигляді “держави в смартфоні” і “тисяч кілометрів” побудованих доріг.

“Ми будуємо сьогодні країну, яка не чекає, як це було раніше, тільки санкційну політику держав, а країну, яка самостійно захищає свій суверенітет, і яка всередині країни проводить потужну санкційну політику проти пропагандистів, проти контрабандистів, проти кримінальних авторитетів, “злодіїв в законі”, – заявив президент.

Подача олігархам

Магістральної темою фактично став закон про олігархів, анонсований Зеленським. Він, виходячи зі слів президента, передбачає дві ключові речі: масове переписування каналів і ЗМІ на третіх осіб і виборча антимонопольна чистка, а точніше – перерозподіл певних активів.

“Називати їх прізвища не буду, не боюся нікого. Вважаю, що 13 – це за інформацією секретаря РНБО. Давайте про критерії, і тоді будемо розуміти, скільки їх в Україні. Закон в принципі готовий, але є кілька деталей. Він з’явиться наступного тижня. Ми не хочемо вбити великий бізнес, але ми хочемо вбити вплив олігархічної системи в нашій країні”, – сказав Зеленський.

Примітно, що президент досить жорстко відповів на питання журналіста телеканалу “Україна 24” про те, навіщо піднімати податки для видобувачів руди (“привіт” від Ріната Ахметова), якщо вони і так добре фінансують соцвиплати. Зеленський в свою чергу прозоро натякнув про те, що розуміє, від якого саме олігарха виходить дане питання, відповівши, що податки на видобуток та продаж цієї сировини, яка значно подорожчала в світі, в Україні є вкрай низькими.

Ще один дуже важливий посил шостого президента – тема так званого зовнішнього управління. Зеленський дав зрозуміти – звільнення Коболєва було невипадковим і надалі по всіх подібних кадрових та інших речах він не збирається ні з ким консультуватися – в тому числі і з Заходом.

Згадав президент і про бідність, з якою він обіцяв покінчити в Україні. Зеленський поскаржився, що не все в цьому відношенні залежить саме від нього, але одразу зазначив, що продавлює підвищення мінімалки і пенсій, а епоха бідності, мовляв, закінчиться, коли всі будуть платити податки і коли в країні запрацює дерегуляція.

Донбас і референдум

Ще одна тема, про яку згадував президент, відповідаючи на питання журналістів – війна на Донбасі.

“У нас був великий крок – про припинення вогню… У 10 разів було зменшено кількість обстрілів, поранених, загиблих… Що далі? Далі кілька напрямків. Ми будемо далі йти в “нормандському форматі”. Я відчуваю підтримку Меркель і Макрона, вони знають мою думку. Я вважаю, що вони останнім часом послаблюють свої позиції щодо Росії”, – заявив шостий президент, явно натякаючи Берліну і Парижу на те, що не буде замовчувати їх угодовство щодо Москви.

У контексті цієї ж теми Зеленський згадав і про майбутній референдум. “Щодо державного референдуму, я вважаю на сьогодні, що це повинне бути саме головне питання, яке у нас сьогодні є – я вважаю, що це ситуація на Донбасі”, – сказав він. За словами президента, це може статися “через деякий час”, оскільки у Києва є кілька планів з припинення війни і повернення окупованих територій і людей. “Ми представимо на розгляд суспільства саме референдум з такою тематикою”, – сказав Зеленський. Зміст питань на майбутньому референдумі поки незрозумілий, але зараз ця ідея виглядає як якийсь посил світовим лідерам про готовність вийти з Мінська таким шляхом.

Говорячи про Донбас, президент заявив, що попередник залишив йому вузьке поле для маневру і “мало фігур на шаховій дошці”. Тому недивно, що, відповідаючи на питання про те, чи не повернуться у владу на його запрошення досвідчені політики, він відповів: “Нові обличчя, які були, вони вже постаріли і вони вже з досвідом… Якщо ви маєте на увазі людей з “потужним досвідом”, як Володимир Гройсман, Арсеній Яценюк та Юлія Тимошенко, то таких людей ви не побачите (в команді президента, – “Апостроф”).

Заговорив Зеленський і про боротьбу з одним з таких “старих облич”, а саме зі столичним градоначальником Віталієм Кличком, прозоро давши зрозуміти, що Кличко можуть позбавити посади глави КМДА, оскільки мер “дуже неправильно себе публічно веде”. Пролунав і посил ще одному політику-важковаговику, главі МВС Арсену Авакову – глава держави, відповідаючи на питання про вбивство Павла Шеремета, натякнув, що якщо буде докази, що в цьому були звинувачені невинні люди, то можлива розмова з Аваковим про його відповідність займаній посаді.

У цілому, своєю прес-конференцією Зеленський явно створював враження того, що він готовий почати війну проти всіх – і олігархів, і політичних конкурентів. При чому, правила цієї війни формуються на ходу, як і більшість рішень, прийнятих в його команді – і побудовані в форматі шоу або телесеріалу.

“Ви побачите ще багато чого. Дивіться нас щоп’ятниці (коли традиційно засідає Рада національної безпеки і оборони України, – “Апостроф“)”, – сказав Зеленський. І судячи з останніх дій “сценаристів” з Банкової, є тверде відчуття, що найцікавіше тільки починається. Show must go on…

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Звільнення міністрів – які зміни чекають Кабмін – Новини України

Звільнення міністрів - які зміни чекають Кабмін - Новини України

Фото:

У вівторок, 18 травня, Верховна Рада на своєму позачерговому засіданні звільнила трьох міністрів уряду Дениса Шмигаля – міністра охорони здоров’я Максима Степанова, міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Ігоря Петрашка і міністра інфраструктури Владислава Криклія. Проте, призначити їм заміну поки що не вдалося. Як і коли завершиться ротація в Кабміні – читайте в матеріалі “Апострофа”.

Заміна на заступника

Незважаючи на деякі побоювання експертів, звільнення опальних міністрів відбулося досить швидко і впевнено. Спочатку народні депутати відправили у відставку міністра інфраструктури Владислава Криклій (284 нардепа), потім підтримали відставку міністра розвитку економіки і торгівлі Ігоря Петрашка (за – 280 нардепів). Завершилася серія відставок звільненням міністра охорони здоров’я Максима Степанова. За це рішення проголосували 292 нардепа. Серед трьох відставлених міністрів найбільшу увагу прикував до себе Максим Степанов, адже від Ігоря Петрашка і Владислава Криклія не очікувалося якоїсь фронди, вони написали заяви про звільнення ще минулого тижня.

“В принципі, ОП впорався без проблем. Степанов дещо недооцінив свою токсичність. Не знаю, чи правду пишуть про гроші, які пропонували, але ніякої політичної доцільності не голосувати за його відставку не було. Справа в тому, що згідно соціології, Степанов більш відомий, ніж Шмигаль: вакцинація і боротьба з коронавірусом, все це це пов’язують з його прізвищем. Тому депутати виходили ще й з того, що, якби не проголосували, могли викликати вогонь на себе”, – говорить “Апострофу” політолог Олексій Голобуцький.

З ним солідарний Володимир Фесенко, який вважає, що по Степанову ніяких сенсацій не відбулося. Вся справа в тому, що вже досить давно в парламентському середовищі, соціальних мережах, в експертному співтоваристві виникла значна кількість критики щодо міністра через ситуацію з вакцинацією, та й з багатьох інших питань. Десь були об’єктивні причини для звільнення, десь були явні провали і помилки самого міністра. Токсичність Степанова стала вирішальним фактором у вирішенні в Офісі президента. Посилило конфлікт з Офісом і те, що Степанов став в позу і не захотів йти, каже експерт.

“Степанова я очікую побачити в політиці. По відношенню до нього є симпатії – причому, парадокс екс-міністра полягає в тому, що йому симпатизують деякі люди з ОПЗЖ і в той же час ті люди, які були при владі після 2014 року. Він не став такою одіозною фігурою як Уляна Супрун і особливо не зачепив суспільство, він – класичний адміністратор-бюрократ від медицини. Йому не вистачало, мені здається, щирості, живої людської активності. Крім того, як я розумію по темі закупівель вакцини він увійшов в дисонанс з Офісом президента, це в підсумку його і згубило. Це, до речі, урок для всіх: коли ти занадто думаєш про самопіар, то успіх не приходить. Він приходить, коли ти перш за все виконуєш свою роботу, але при цьому не забувши про самопіар”, – говорить Фесенко.

На те, що Степанов максимально намагався втриматися в кріслі міністра, пішовши на конфлікт з Банкової, звертає увагу і політолог Олексій Буряченко.

“Степанов максимально намагався втриматися на своїй посаді, переконавши деяких членів профільного комітету, які до цього були абсолютно лояльними Офісу президента. Результати 7 – за, сім утрималися, і 1 проти, говорили про те, що Степанов все ж має певні позиції серед депкорпусу. Але він переграв сам себе, тому що до голосування вже в залі ОП підготувався максимально, переконавши навіть тих депутатів, які мали відповідні сумніви щодо Степанова”, – зазначив експерт.

На думку Фесенка, головними факторами при призначенні нового глави МОЗ є боротьба інтересів, а також незакінчена реформа, яка дуже неоднозначно сприймається, а тому будь-якій людині на цій посаді буде вкрай складно.

“У Віктора Ляшка – складна ситуація: він сприймається як представник ліберального табору, а це теж може викликати критику. Не всі депутатські групи, які традиційно підтримують “слуг народу”, можуть підтримати його кандидатуру. Він був у фаворі у президента, особливо рік тому, а потім відношення до нього стало досить критичним. У принципі свою роботу він робить: він вміє спілкуватися, не викликає відторгнення, має якусь живинку, є якась емоційність людська, це йому може допомогти. Команді Зеленського треба відповідально підійти до голосування, щоб забезпечити результат, щоб не було збоїв”, – вважає Фесенко.

Ухід Криклія і прихід Кубракова?

Прямо протилежної ситуації зі Степановим Фесенко називає відставку міністра інфраструктури Криклія, який йшов під оплески, а на його сторінці в Facebook було дуже багато позитивних відгуків в тому числі від “слуг народу” і від представників опозиції.

“Криклій я думаю не загубиться, напевно, буде працювати, а хто знає – може і повернеться у виконавчу владу, я цього не виключаю. На мій погляд, він – талановитий адміністратор, здатний хлопець”, – зазначив Фесенко.

Можливого наступника Владислава Криклія, Олександра Кубракова, вважають одним з улюбленців президента. “Велике будівництво” – це один з проектів, який подобається президенту Зеленському та він особисто опікується ним, кажуть, що він знайомий з Кубраковим і добре оцінює його діяльність. Тому його і міністром висунули, хоча сам Кубраков не дуже хотів. Але я не виключаю, що при призначенні Кубракова опоненти президента будуть говорити про корупцію в дорожньому будівництві. Тим більше, було перерозподіл коштів з ковідного фонду на дороги. Тому критика на адресу цього міністра буде, але з огляду на позицію президента, консолідовано проголосує фракція “Слуги народу”. Так, і в цілому, голоси за його призначення будуть проявом лояльності до президента”, – додав експерт.

Сумнівається в компетенціях майбутнього міністра інфраструктури Олексій Бурченко, який вважає, що будівництво доріг, яким той займався – тільки маленький елемент в питанні напрацювання і реалізації державних політик в сфері розвитку інфраструктури та інфраструктурних проектів.

“У мене є обґрунтовані сумніви, що кандидат в міністри дійсно може як формувати цю політику, так і відповідно її реалізовувати. Хочеться почути від кожного з міністрів і від прем’єр-міністра, який буде пропонувати їх на посади, бачення плану стратегії розвитку своїх галузей, і як прем’єр-міністр зможе його інтегрувати в план розвитку стратегії країни в цілому. Якщо це не буде представлено або буде представлено просто формально, то ніякого сенсу в замінах в Кабміні я не бачу”, – говорить експерт.

Економіка: податківця замість Петрашка?

Звільнення Ігоря Петрашка з поста міністра економіки практично не викликало жодних емоцій. Його ключова проблема полягала в тому, що якоїсь особливої роботи не побачили – міністра просто не було в інформаційному полі.

“Петрашко – якийсь “блідий” міністр. Там якраз в умовах кризи треба було демонструвати свою активність, ініціативи, бути мотором економічної політики, а він був в тіні і в прямому і в переносному сенсі”, – говорить Фесенко.

Сказати, яким міністром стане можливий наступник Петрашка, нинішній глава ДПС Олексій Любченко, складно. З одного боку, він має досвід в адміністративній діяльності, але з іншого – чи зможе він стати стратегом і ефективним координатором по виробленню нової економічної політики на посаді віце-прем’єра – невідомо.

“Тобто може бути ситуація, коли Любченко, якщо його відразу висунуть на віце-прем’єра, зможе взяти на себе тягар управлінських завдань. У Гройсмана в уряді міністр економіки Кубів був першим віце-прем’єром. Свого часу, наприклад, в першому уряді Азарова таку роль виконував Клюєв. Він просто був головним орговиком, тягнув поточну роботу уряду. Може, Любченко буде виконувати цю роль. Тобто не так займатися якоюсь стратегією. Але питання тоді – хто займеться стратегією, тому що треба думати про стратегію економічного зростання?”, – зазначає політолог.

Більш скептичний щодо кандидатури майбутнього міністра економіки Олексій Буряченко, який вважає, що людина, яка розбирається в зборі податків і зборів, є фінансистом, а не економістом.

“Фінанси є тільки однією зі складових економіки і далеко не найперша, якщо ми говоримо саме про державне регулювання. Тому у мене є обґрунтовані сумніви, що Любченко в межах своєї компетенції і життєвого досвіду зможе стати ефективним міністром економіки”, – говорить Буряченко, відзначаючи , що “чистий” віце-прем’єр підійшов би Любченку більше.

“Якраз на позиції віце-прем’єра Любченко, можливо, себе краще реалізував, як би це парадоксально не звучало, оскільки позиція віце-прем’єра передбачає координаційну функцію багатьох міністерств. Якщо Любченку поставити задачу ефективного збору податків і боротьби з тінню разом з деолігархізацією, і якщо він зможе на позиції віце-прем’єра ефективно координувати міністерства і силові структури, саме там ця людина буде ефективною, що дозволить реалізувати максимально потенціал вміючого ефективно збирати податки чиновника”, – говорить експерт.

А Любченко як міністр економіки – це не зовсім виграшна історія, вважає він.

“Мінекономіки це робочі місця, це стратегічні галузі, в Україні це не завжди про прибуток, а скоріше про реалізацію державних політик і Конституції України, в тому числі її соціальної функції”, – підсумовує Буряченко.

Утім, схоже, в Офісі Зеленського з прізвищами кандидатів на вакантні посади визначилися. А значить, трьох нових міністрів все-таки призначать, хоч і не зовсім як по маслу. Банковій доведеться пообіцяти кожній групі “слуг”, а можливо і ситуативним союзникам поза монобільшістю якісь “плюшки”. Без них процес може зупинитися…

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Звільнення в Кабміні – кого хочуть прибрати і навіщо – Новини України

Звільнення в Кабміні - кого хочуть прибрати і навіщо - Новини України

Фото:

У п’ятницю, 14 травня, стало відомо про майбутнє перезавантаження в уряді. Свої посади в Кабінеті міністрів можуть покинути відразу п’ять глав відомств. Йдеться про главу МОЗ Максима Степанова, міністра розвитку економіки і торгівлі Ігоря Петрашка і міністра інфраструктури Владислава Криклія, а також міністра юстиції Дениса Малюська і главу Мінфіну Сергія Марченка. На посаду міністра охорони здоров’я розглядають державного санітарного лікаря Віктора Ляшка, на міністра інфраструктури – голови “Укравтодору” Олександра Кубракова, а на посаду міністра економіки – главу податкової Олексія Любченка. Про наступників міністрів фінансів і юстиції поки нічого невідомо. Втім, спочатку “слугам” потрібно узгодити кадрові рішення. Прем’єр Денис Шмигаль може внести на призначення нових міністрів в Раду вже у вівторок. Чому Банкова вирішила провести ротацію саме зараз – розбирався “Апостроф”.

Криклій: покарання за катастрофу в “Укрзалізниці”

Перший кандидат на вихід з уряду – міністр інфраструктури Владислав Криклій. Політолог Володимир Фесенко говорить “Апострофу”, що міністр давно перебував в зоні ризику: існувала критика на його адресу, але його проблема полягає навіть не в цьому. Як розповіли джерела “Апострофа”, Криклія відносили до команди одного з найближчих соратників Володимира Зеленського – юриста Сергія Нижнього, який помер в січні цього року. Після цього міністр виявився без “даху”.

Водночас Фесенко визнає наявність безлічі скандалів навколо фігури міністра…

“З нібито підробленим ПЛР-тестом був скандал, з паспортами, з іспитами моряків тощо. Але у нас скандали або якісь претензії виникають до більш ніж половині міністрів, а з Кріклієм явно конфлікт інтересів, адже його відомство дуже ресурсне. До речі, кажуть, що можливий наступник Криклій, голова “Укравтодору” Олександр Кубраков, не надто хоче цієї посади, і чи буде рішення залежить в тому числі від того чи погодиться він”, – додає Фесенко.

Його колега Віктор Небоженко вважає, що можливе зняття Криклій з посади пов’язано з фактично переддефолтним станом “Укрзалізниці”.

“Те, що відбувається з транспортом – дико: уявляєте, вперше з 1944 року – визволення України від німецько-фашистських загарбників – залізні дороги України виявилися в такому жахливому кризі. Я розумію, що економіка в скрутному становищі, але міністр міг кричати про це на всіх кутах, ми ж не чули такого жодного разу. Тепер нам кажуть, що “Укрзалізниця” – банкрут. Міністр не банкрут, Ахметов не банкрут, Лещенко не банкрут, а величезна державна структура – банкрут”, – говорить експерт

Він звертає увагу на те, що біда однієї з найбільших інфраструктурних систем України – відповідальність не тільки наглядової ради і того ж Сергія Лещенка. Відповідати за такі речі повинен нести міністр. Разом з тим, наглядова рада теж не виконала свою роботу, як і така ж структура в Нафтогазі.

“Мода на корпоративність знімає, виявляється, відповідальність чиновників за їх роботу. Хто винен, наглядові ради “Нафтогазу” і УЗ, або профільні міністри я вважаю, все це пов’язано”, – говорить Небоженко.

Степанов: Провал вакцинації або банальна боротьба за потоки?

Що стосується міністра охорони здоров’я, то його відставку спостерігачі прогнозували давно: особливими успіхами в боротьбі з “короною” його відомство похвалитися не могло. Скоріше навпаки. Але, схоже, причина його можливої відставки (на яку Степанов не погодився добровільно), – зовсім не в цьому.

“Степанов відповідає за велику “сталінградську битву” українців з коронавірусом, він як би удар прийняв на себе. Але, мабуть звільнення його пов’язане не стільки з відсутністю якихось результатів: зараз жодна сторона не може похвалитися цим. Тут грає роль спокусливо великий корупційний потенціал, який відкриває робота з вакцинами. Мабуть, уже є бізнесмени, які вважають що “вистачить Степанову заробляти, пора заробити іншим”, – вважає Небоженко.

На думку експерта, його місце дуже “солодке” для корупційних кіл, і жоден міністр на ньому довго не протримається: всі розуміють, що заробляння на вакцинах триватиме ще принаймні два роки. Тобто, вважає Віктор Небоженко, через рік і наступник Степанова Віктор Ляшко, вже обважнілий від тяжкої праці, теж буде замінений іншим менеджером, нічим не кращим, ніж той же Степанов.

На думку Фесенка, Максима Степанова будуть прибирати не з ініціативи опозиції, яка критикує МОЗ за провал вакцинації, а фактично за рішенням Офісу президента.

“Рішення зняти міністра зараз, коли епідемія йде на спад, прийнято, щоб було менше проблем з заміною, а новий міністр не зіткнувся з проблемами свого попередника. За міністру охорони здоров’я йшла боротьба двох партій – Степанова і Ляшка, тому тут вже готова заміна”, – каже Фесенко.

Петрашко: Вимога МВФ або деолігархізація

Експерти відзначають, що на адресу міністра економіки звучало багато критики, але його звільнення не пов’язане з якимось конкретним скандалом, від яких Петрашко допомагав відбиватися його давній знайомий, прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

“У кожному конкретному випадку йде боротьба інтересів, я приведу приклад показовий людини, якої немає в списку міністрів “на вихід”, але навколо якої теж була боротьба інтересів, яка зараз трохи затихла: це віце-прем’єр з оборонці Олег Уруський, навколо нього теж йде боротьба інтересів, він має дуже впливових адвокатів в оточенні президента, його підтримує Володимир Горбулін, але є в Кабміні і дуже впливовий опонент, який не входить до найближчого оточення президента. Щоправда, до Уруського немає критичних претензій, але вони можуть з’явитися, взагалі в зоні ризику до третини уряду приблизно”, – говорить Фесенко.

З ним не погоджується Небоженко, який називає зміщення Петрашка вимогою західних структур

“З Петрашком ситуація пов’язана скоріше з МВФ, адже це їх креатура. Справа в тому, що стоїть питання, що ми не можемо запустити жодну реформу, а вони від нас вимагають цих речей: приватизації, концесії. Тобто настає момент, коли вони хочуть знати, що не тільки передали гроші міністру фінансів, але і як вони розподілені, а гроші зникають, але не з вини міністра фінансів. Їх розподіляє Кабмін, головний оператор розподілу допомоги, звичайно, Офіс президента, але відповідальний за це міністр економіки”, – вважає експерт.

Малюська: кінець епатажу

Фесенко вважає, що проблема міністра юстиції Дениса Малюськи, якого теж називають серед кандидатів на виліт з уряду, в тому, що він занадто епатажний.

“Хоча навколо Малюськи явних конфліктів, проблем і скандалів не було, але надмірна епатажність заважала. Плюс він зациклений на деяких реформах, на мій погляд не найактуальніших. Це, зокрема, про комерціалізацію тюремної відсидки, коли можна поліпшити умови за певну плату. Це сприймається неоднозначно, адже в’язниця – це не зона відпочинку, а місця покарання, тому можна застосовувати якісь економічні методи і стимули, але знати міру. Я чув чимало критики на адресу нинішнього міністра, тому я б не здивувався якщо його змінять. Питання на кого. Взагалі по всіх кадрових питаннях точиться жорстка боротьба інтересів. Є партія за те щоб міністри залишилися, і є критики і противники”, – вважає експерт.

У свою чергу Небоженко вважає, що однією з проблем міністра юстиції стало те, що “суперв’язниці” – це не ті реформи, які чекають від міністра юстиції.

“Якщо подивитися на реформи на Заході, то у них міністерство юстиції і міністерство фінансів є головними двигунами всіх змін, у нас – ні те, ні інше. Тут мова не йде про суперв’язниці Малюськи, і про його сидіння на столі: на Заході саме Мін’юст володіє божевільними законодавчими і правовими важелями, поряд з Мінфіном, і до них всі прислухаються. У нас такого немає, – посидів Малюська на столі, ну і слава Богу, що не в Офісі президента”, – підкреслює політолог.

Марченко: конфліктна фігура і парламентер з МВФ

Одна з найважливіших фігур в Кабміні, яку також називають серед можливих “відставників” – міністр фінансів Сергій Марченко. Володимир Фесенко вважає, що він перебуває в зоні ризику, але його можлива відставка залежить від ситуації з МВФ.

“Час зараз більш-менш підходящий для зміни міністра фінансів – немає розпалу роботи над бюджетом. Але якщо в ОП вважають, що Марченко критичний для переговорів з МВФ, то він залишиться, а якщо пов’язують з ним проблеми, то поміняють на фігуру, яка буде більш оптимальна у відносинах з парламентом. Крім того, всередині уряду виникли конфлікти, а конфлікти з міністром фінансів це завжди проблема, важливо зберігати стабільність. Важливо, як він буде працювати з парламентом – неконфліктність, ефективність”, – зазначає політолог.

За його словами, найчастіше главу Мінфіну змінюють або через збільшення числа протиріч навколо цього відомства, або якщо він не спрацьовує, наприклад, з прем’єр-міністром. Таке було, наприклад, з Гройсманом, коли звільнили Олександра Данилюка. У Марченка явних протиріч з прем’єром немає, але з низкою впливових фігур нинішньої влади проблеми виникли, і це може бути проблемою для Марченка.

Кадрова революція?

У цілому, зміна декількох міністрів Кабміну не являє собою якоїсь кадрової революції, кажуть експерти.

Віктор Небоженко каже, що в Офісі президента немає ніякого плану, що робити: там просто змінюють одного чиновника на іншого.

“Просто люди підросли до рівня міністра, а лобістські групи просять, щоб саме вони були міністрами, і це дуже погано. Якщо в кризі економіка або військова справа або культура, то як правило ставлять людину, у якої є якісь шанси на зміни – тут ж ні про що таке не йдеться”, – резюмує експерт.

Його колега Володимир Фесенко зазначає, що список міністрів “на виліт” – далеко не остаточний.

“Може, ми побачимо ще деякі інші перестановки, тобто зараз може бути перша партія, а потім може бути друга, в залежності від ситуації. Наразі в керівництві країни, схоже, вирішили за допомогою заміни низки міністрів надати імпульс роботі уряду, але не змінювати прем’єра тому, що немає готового кандидата на заміну”, – уклав політолог.

Заміною “чужих” на “своїх” називає кадрові перестановки в Кабміні політолог Андрій Єрмолаєв

“Звучить набір кандидатур з різних сфер, швидше за все, ми маємо справу не з якимись серйозними політичними змінами. Попри те, що в списку фігурує міністр економіки, дискусії про економічний курс в партії влади немає. Тобто те, що відбувається, нагадує внутрішньовидову боротьбу і заміну чужих на своїх і “поганих” на “хороших”. Крім того, фінансово-економічний блок розглядається як цап відбувайло за невдачі 2021 року і є спроба списати складну фінансово-бюджетну ситуацію на виконавців”, – говорить він.

По суті, зараз президент і його команда вважають, що вони на хвилі успіху, і під сурдинку красивих заяв про “злодіїв в законі”, деолігархізацію тощо, проведуть і ротацію в Кабміні. Тобто, Банкова користується зручною інформаційною та загальнополітичною ситуацією для того, щоб продемонструвати рішучість у кадрових змінах. Саме тому і готується таке пакетне рішення.

“Внутрішнього зв’язку між кадрами на заміну ніякої не бачу. Кандидатури маловідомі, швидше за все, мова йде про якісь кумівські зміни. Жодна з фігур, яка обговорюється в ЗМІ, не володіє політичною вагою і власною позицією в сфері, до якої вони причетні”, – підсумовує Єрмолаєв.

Джерело

Continue Reading