Зв'язок з нами

ПОЛІТИКА

Чи можлива зустріч Зеленського і Путіна

Чи можлива зустріч Зеленського і Путіна

Фото:

Київ і Москва опинилися на роздоріжжі. Кремль, у всякому разі поки, не пішов на військову ескалацію, а Офіс президента Володимира Зеленського ігнорує вимогу Володимира Путіна вести “прямі переговори” з донецьким і луганським бойовиками. Сторони намагаються нав’язати один одному невигідні позиції, зображуючи перед європейцями прихильність “мирному процесу”. Як саме Офіс президента і Кремль намагаються переграти один одного, читайте в матеріалі “Апострофа”.

“Зустріч відбудеться”?

У понеділок, 26 квітня, Володимир Зеленський під час візиту на ЧАЕС заявив про підготовку зустрічі Володимиром Путіним, уточнивши, що поки дата і місце не визначені.

“Все йде до того, що ця зустріч відбудеться. Я дійсно запропонував зустрітися на Донбасі. Президент РФ підтвердив бажання зустрітися, але запропонував в Москві. Я дав завдання керівнику ОП, щоб він з’єднався з адміністрацією президента Путіна, щоб вони дійшли згоди, знайшли місце або місто, де ми могли б зустрітися”, – сказав глава держави.

Пропозицію зустрітися на Донбасі Володимир Зеленський озвучив 20 квітня, звернувшись до російського президента особисто. Відповідь надійшла через пару днів, коли Володимир Путін під час бесіди з невизнаним президентом Білорусі Олександром Лукашенком заявив, що Києву слід говорити про мир на Донбасі безпосередньо з бойовиками ОРДЛО. Для обговорення “двосторонніх відносин” Володимир Путін запросив українського президента до Москви.

Нинішню пропозицію Володимира Зеленського з приводу зустрічі на Донбасі в Кремлі поки не коментують. “Ніяких деталей можливої зустрічі Путіна і Зеленського поки немає”, – заявив прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков.

“Шанси, що зустріч (Зеленського і Путіна – “Апостроф”) відбудеться, невеликі. Сторони займаються “політичним айкідо”, намагаючись переграти один одного. Зеленський запрошує Путіна на Донбас, щоб показати, що війна йде РФ з Україною, якщо Путін не приїжджає, значить він не хоче миру. Кремль у відповідь каже: ведіть переговори з Донецьком і Луганськом, а питання, що стосуються двосторонніх відносин (теми російської мови або церкви) будемо обговорювати в Москві. Зеленський, реагуючи на слова Путіна, відповідає: мовляв, дивіться, росіяни не відмовляються від зустрічі, даю доручення Єрмаку її організувати. Ми спостерігаємо інформаційну гру, а не підготовку до зустрічі”, – пояснив “Апострофу” керівник Українського інституту політики Руслан Бортник.

“Розширення формату”

Публічна позиція Офісу президента залишається незмінною: діалогу з кремлівськими маріонетками з ОРДЛО не буде. Таку позицію Володимир Зеленський підтвердив в інтерв’ю для “Financial Times”. Він також запропонував змінити Мінські угоди і розширити “Нормандський формат”.

“Зараз я беру участь в процесі, який був розроблений до мене. Мінський процес в цій ситуації повинен бути більш гнучким. Він повинен служити цілям сьогоднішнього дня, а не минулого”, – заявив Володимир Зеленський. Він також зазначив, що є два варіанти: скорегувати “Мінськ” або використовувати інший переговорний формат.

Як варіант – розширення складу “нормандської групи”, до якої, за версією Володимира Зеленського, можуть приєднатися США, Канада і Великобританія.

“Хід думок правильний. США і Канаду як підписантів Будапештського меморандуму варто було б залучити до переговорів ще минулій владі. Суть не в тому, щоб їх публічно запросити і чекати. Києву слід знаходити аргументи на користь того, щоб американці, канадці і британці вирішили увійти в переговорний формат. Слід на конкретних прикладах показувати, що РФ несе загрозу їм усім, а не тільки Україні. В такому випадку буде все одно, що говорить Москва, згодні вони на розширення нормандського формату чи ні. Якщо Захід наполягатиме на своєму, то буде ситуація, аналогічна “впливу” РФ на держави ОПЕК, які приймають рішення, а Москва змушена підкорятися”, – сказав в бесіді з “Апострофу” керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

Заяву українського президента варто розглядати, в тому числі, як відповідь на вимогу Кремля вести “прямі переговори” з так званими бойовиками з “ДНР” і “ЛНР”. Про це спочатку заговорив Путін, а потім повторив заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак, запропонувавши провести на Донбасі зустріч в “нормандському форматі” але за участю бойовиків. Судячи з усього, Володимира Зеленського такий формат переговорів “Нормандії” не влаштовує.

“Кластери” Єрмака

Поки, якщо вірити главі Офісу президента Андрію Єрмаку, радники лідерів “нормандської четвірки” намагаються узгодити так звані “кластери” – кроки по реалізації Мінських угод.

“Це логічно розставлені кроки, які починаються від початкових кроків з безпеки, пов’язаних з розмінуванням, розведенням, відведенням важкого озброєння, і аж до проведення місцевих виборів”, – заявив Андрій Єрмак в недавньому інтерв’ю LIGA.net. За його словами, якщо кластери будуть узгоджені, то “з додаванням дат і термінів це може перетворитися в дорожню карту”.

Які “кластери” пропонує Офіс президента, Андрій Єрмак не уточнив, і в цьому вся заковика. Адже спочатку “кластери”, які глава ОП обговорював з росіянами і європейцями, припускали весь набір кремлівських “хотєлок”. Включаючи і проведення місцевих виборів в ОРДЛО до виведення російського окупаційного контингенту. Чи залишився цей пункт в нинішній редакції “кластерів” – велике питання.

“Така послідовність кроків (спочатку вибори, а потім передача кордону) не суперечить Мінським угодами. Проблема саме в тому, що ми їх підписали, але вони нам невигідні. У них мова йде про вибори до передачі контролю над кордоном. Проблема саме в цій пастці. Україна підписала угоду. Відмовитися від них ми не можемо, щоб нас не звинуватили в зриві мирного процесу, а й виконувати угоди побуквенно не хочемо, оскільки це загрожує серйозними проблемами”, – говорить “Апострофу” політичний експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

Дипломатичні ігри навколо можливої зустрічі президентів Зеленського і Путіна, спроби переформатувати “нормандський формат” і історія з “кластерами” мають загальну основу: прагнення Києва вирватися з пастки Мінських угод. Росіянам при цьому досить просто сидіти і спостерігати, як Київ намагається схилити Захід до ревізії домовленостей, розуміючи, що європейці, швидше за все, на це не підуть.

Джерело

Continue Reading
Натисніть щоб коментувати

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ПОЛІТИКА

Коронавірус показав всі вади медичної системи – Богдана Тимощук

Коронавірус показав всі вади медичної системи - Богдана Тимощук

Фото: Getty Images

Стосовно діяльності Київради, яка намагається полегшити життя жителям і підприємцям столиці під час локдауну, системних провалах центральної влади під час боротьби з коронавірусом, а також про конфлікти уряду з місцевою владою, в інтерв’ю “Апострофу” розповіла депутат Київради від “Батьківщини” Богдана ТИМОЩУК.

– У середу, 28 квітня, київська влада ухвалила рішення про завершення жорстких обмежень в зв’язку з пандемією коронавірусу. На вашу думку, чи допоміг карантин стабілізувати ситуацію в столиці?

– Обмеження, введені в Києві, хоч і непопулярні, але були абсолютно виправданими, в тому числі це стосувалося і обмеження допуску в громадському транспорті. Цей метод застосовується в усьому світі, коли громадський транспорт працює тільки за спецперепустками – для працівників критичної інфраструктури.

Інше питання, що коли ми рятуємо населення від інфекції, ми не повинні потрапити в іншу крайність, коли через перманентний локдаун настане економічна криза для кожної людини. У період посилення карантинних заходів підприємства повинні перевести співробітників на дистанційну роботу, або якщо це неможливо, то забезпечити логістику для своїх співробітників.

Як бачимо, за останній місяць нам вдалося організувати систему роботи з доступу до громадського транспорту для працівників критичної інфраструктури, а також допомогти тим, кому довелося обмежити свою діяльність.

– Уточніть, що Ви маєте на увазі, кажучи про допомогу?

– Озвучу лише деякі з елементів. На пленарному засіданні Київради 8 квітня ми підтримали внесення змін до рішення з приводу комплексної підтримки суб’єктів господарювання столиці. Зокрема, були введені пільги для малого і середнього бізнесу на період карантину. Мова йде про встановлення символічної фіксованої суми пайової участі в розмірі 1 гривні для літніх і сезонних майданчиків. Така підтримка не тільки зменшить фінансове навантаження на бізнес, а й дозволить зберегти робочі місця.

Домовилися ми і про зниження оплати за розміщення зовнішньої реклами та реклами на комунальному транспорті, а також про звільнення власників авто на території Києва від оплати за паркування на майданчиках КП “Київтранспарксервіс”.

Ще один важливий момент: ми підтримали компенсацію відсотків не тільки по кредитах для малого і середнього бізнесу, яку місто ввело рік тому, але і за кредитними лініями для великих компаній. Також ми розширили перелік суб’єктів малого та середнього бізнесу, які мають право на таку компенсацію. Збільшили ми і кількість банків-партнерів цієї програми.

– Як ви вважаєте, цього достатньо?

– Без сумніву, соціальні виплати – мізерні. Я маю на увазі не лише 8 тисяч гривень, які виділяються в якості компенсації для бізнесу від держави. Не секрет, що соціальні виплати, пенсії і допомоги у нас не забезпечують громадянам нормальних умов життя. Суми виплат прив’язані до виразно низького прожиткового мінімуму, який не відповідає реальним потребам людей.

До того ж збільшення допомоги з’їдає інфляція. За останній рік продукти харчування подорожчали на 30% -90%, а комунальні платежі – на 30%. Безсумнівно, потрібно збільшувати суми виплат. І зробити це можливо, якщо раціоналізувати витрати. Наприклад, тимчасово відкласти будівництво некритичної інфраструктури, а гроші перерозподілити на соціальні виплати. Під час пандемії, зростання безробіття і зниження рівня доходів сімей вкрай важливо, щоб нашим громадянам була гарантований соціальний захист.

Коронавірус показав всі вади медичної системи - Богдана Тимощук

Фото: flickr.com

– Коли рік тому в Україні ввели перший локдаун, ще ніхто не знав, що це за вірус і як з ним боротися, і люди підтримували обмеження. Але рік потому українці почали обгрунтовано обурюватися повторним карантином. Коли і у центральній, і у місцевої влади було достатньо часу, щоб підготуватися до нових хвиль захворюваності, обладнати лікарні і закупити вакцину, вони цього не зробили в повному обсязі, а замість цього переклали відповідальність на простих громадян. І люди, і бізнес задаються питанням: скільки це може тривати?

– Проблема полягає в тому, що в уряду досі немає стратегічного плану виходу з коронакризи. Всі питання вирішуються, що називається, по ходу п’єси. Чого тільки вартий Нацплан вакцинації, який був опублікований 12 квітня. У квітні потрібно було вакцинувати 2,65 млн. осіб, але за місяць в Україні доставлено тільки 408 тисяч доз вакцини. Такі плани вакцинації нагадують банальну бюрократичну відписку, коли цифри беруться зі стелі – встановлюються абсолютно нереальні терміни вакцинації. І найцікавіше: вся відповідальність за реалізацію цього плану перекладається з МОЗ на місцеву владу. А міністерство, як виявилося, буде займатися виключно інформаційно-роз’яснювальною роботою.

Те, що стосується закупівлі вакцини київською владою, то Кличко говорив про те, що КМДА має право самостійно напряму купляти вакцину. Але тут виникають закономірні питання: чому з цього найважливішого питання не були розпочаті переговори з виробниками ще, наприклад, минулого літа. Якщо центральний уряд не виконує свої функції, тоді у міської влади просто немає іншого вибору окрім як взяти ініціативу на себе.

– Віталій Кличко ще в лютому говорив про те, що ведуться переговори для закупівлі з місцевого бюджету мільйони доз вакцин від коронавірусу. Де вони?

– Київрада ще в лютому передбачила 140 млн грн. в бюджеті міста на закупівлю вакцин. Чому тендер із закупівлі 277 тисяч доз вакцини на Prozorro оголосили тільки 27 квітня – велике питання. Якщо міська влада могли закуповувати вакцину, то чому Департамент охорони здоров’я міської адміністрації оголосив тендер тільки зараз?..

Мені складно відповісти на це питання, хоча я є заступником голови комісії з охорони здоров’я і соціальної політики в Київраді. Але є один цікавий момент: коли керівник фракції “Євросолідарності” Марина Порошенко публічно виступила на сесії з ініціативою від нашої комісії звернутися до Кабміну за дозволом безпосередньо укладати контракти з виробниками вакцин, Київрада – і безпосередньо фракція УДАР – за це не проголосував. Дивно, чи не так?

І це при тому, що в світі – дефіцит вакцини, на поставки стоїть величезна черга, і такі речі бронюються заздалегідь.

У КМДА запевняють, що переговори зараз ведуться з Ізраїлем, Індією та іншими країнами. Зараз ми контролюємо це питання і хочемо почути від профільного заступника голови КМДА відповідь – наскільки вони просунулися в переговорах. Адже виходить, що ми тільки чуємо розмови міської влади, але ніяких результатів немає.

– В Україні вже завезли кілька сотень тисяч вакцин різних виробників, які розподілили між регіонами. І було дивно читати новини, коли виявилося, що, наприклад, за 18 квітня в Києві не було зроблено жодного щеплення. Чому так відбувається і столиця сидить без вакцин?

– За весь час було вакциновано трохи більше 50 тисяч чоловік в Києві. Що для міста з населенням в 2,96 млн осіб (і 4,8 млн людей, які в робочі дні залишаються ночувати в столиці) – мізерно мало. Але тут питання не до міської влади, а до державної – зокрема, до Міністерства охорони здоров’я, адже воно займається розподілом вакцини. Київ отримав за весь час всього 124 тисячі доз.

Коронавірус показав всі вади медичної системи - Богдана Тимощук

Фото: kyivcity.gov.ua

Повідомлю неприємну новину – в Києві закінчилися вакцини CoviShield. І тут виникає питання про друге щеплення для тих, кого вже прищепили індійською вакциною. У департаменті КМДА нас заспокоїли: мовляв, друге щеплення можна робити будь-якою вакциною, і це навіть буде краще для імунітету.

Я сперечатися не стала, але коли в той же день ввечері на одному з телеканалів виступав глава МОЗ Максим Степанов і сказав, що обидві дози вакцини повинні бути тільки однієї марки, наприклад, AstraZeneca з AstraZeneca, я, м’яко кажучи, здивувалася.

В результаті, суперечливі дані, які ми чуємо від наших чиновників, сіють сумніви у людей, які чекають цю вакцину. Показова історія трапилася з тим же CoviShield: коли приїхала перша партія, чиновники заговорили, що проміжок між першою і другою дозою повинен становити 28 днів. Коли ж стало відомо, що наступна партія вакцини затримується, у нас одразу ухвалили рішення продовжити проміжний період до 120 днів.

– Крім відсутності необхідної кількості вакцин, у нас є проблема з небажанням самих людей вакцинуватися. За різними соціологічними опитуваннями, близько половини українців не збираються робити цю процедуру. На рівні місцевої влади щось робиться, щоб підняти відсоток бажаючих?

– Тут ситуація залежить від інформованості. Психологія людей така, що вони завжди заперечують те, чого не знають і не розуміють. А у нас погано з інформацією. Все це ускладнюється тим, що у людей – низька довіра до керівників. Коли ми в ЗМІ спостерігаємо весь цей хаос, коли один чиновник каже одне, другий – інше, все це призводить до абсолютно полярних позицій в суспільстві.

Україна зараз вкрай необхідна єдина інформаційна лінія і одна людина, яка видає чітку, об’єктивну інформацію. Але лідери громадської думки ніяк не можуть між собою домовитися.

Коронавірус – це криза, який можна порівняти з військовим становищем, а у нас в цій ситуації немає головнокомандувача, яким би довіряли люди. У нас немає гарантій. Коли Верховна Рада голосує за зняття відповідальності з виробника за негативні наслідки від вакцинації, відразу починаєш переживати – навіть якщо до цього причин для сумнівів не було. Тому в таких випадках повинен бути головнокомандувач, який розповість і донесе до людей необхідну інформацію.

– Цією людиною повинен бути глава МОЗ, у нас же є Максим Степанов? Або він не став тим головнокомандувачем, якому б довіряли українці?

– У мене складається двояке враження: або у кожного з членів уряду – якась своя, окрема, політична лінія, або ж, що більш імовірно, у них немає політичної лінії взагалі. В результаті ми бачимо хаос, непрофесійні метання, відсутність відповідальності за неправильні рішення і, як результат – бездіяльність замість роботи.

На цьому тлі відбувається ще й якесь дивне змагання між Міністерством охорони здоров’я та місцевою владою. Наприклад, Кличко вже криком кричить, звертаючись до МОЗ відкрити відомчі лікарні, які знаходяться на території міста. А вони – закриті, ніякого державного рішення немає. Хоча в тій ситуації, в якій ми опинилися через пандемію, повинні були бути мобілізовані керівники всіх профільних структур і відомств. А Кабмін повинен був зобов’язати відомчі лікарні приймати киян.

– Як Ви вважаєте, пандемія якось вплинула на те, щоб влада вирішила переглянути своє ставлення до вітчизняної медичної системі?

– Я дуже сподіваюся, що вона в умах багатьох щось змінить. Пандемія відкрила очі на багато проблем у медичній сфері. Наприклад, проблеми Інституту вірусології, який до початку пандемії практично перестав існувати, а в медичних університетах перестали навчати лікарів-вірусологів. Зараз набір на спеціальність лікар-вірусолог знову відкритий.

Проблеми з плановою вакцинацією населення від кору та інших вірусних хвороб у нас були і до коронавірусу, просто мало хто загострював на цьому увагу. Зараз же розкрився цей багаторічний нарив, і ми бачимо наслідки. Позитивний момент полягає в тому, що хоч і в результаті пандемії, але ці багаторічні проблеми почали вирішуватися.

Але є один важливий нюанс: з введенням першого локдауну, на мою думку, варто було зупинити медреформу. Не можна все процеси запускати одночасно, потрібно бути управлінцем вищого пілотажу, щоб все це робити разом.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Єрмак проти Тимошенко – як зміниться інформаційна політика Слуги народу

Єрмак проти Тимошенко - як зміниться інформаційна політика Слуги народу

Андрій Єрмак Фото: УНІАН

У парламентській фракції “Слуга народу” під тиском голови Офісу президента Андрія Єрмака змінилася медіа-команда, яку раніше курував його заступник Кирил Тимошенко. Втім, рокіровка заступника голови фракції “слуг” Євгенії Кравчук на чужу Рену Назарову навряд чи змінить медійне “обличчя” СН. Чому такі перестановки можуть лише додати хаосу в інформполе, пов’язане з президентською політсилою, читайте в матеріалі “Апострофа”.

В одному з найважливіших напрямків політики “Слуги народу”, медійно-інформаційному, відбуваються великі зміни, пов’язані зі зміною команд. Парламентський порядок денний “Слуги народу” перехоплює команда Андрія Єрмака. Однак без партійної дисципліни і ухвалення адекватних рішень навіть найефективніша технологічна і медійна команда не здатна допомогти партії влади змінити своє обличчя.

Ще до недавнього часу відповідальною за медіа-напрям в “Слугу народу” була заступниця глави фракції СН і глава комітету з гуманітарної політики Євгенія Кравчук. Її відносять до групи впливу заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка, який досить довго захищав медійну команду “слуг” від зазіхань спочатку Андрій Богдана, а потім і Андрій Єрмака. Але останнім часом глава ОП прагне зміцнитися медійно, мабуть, чекаючи вже в енний раз перенесеного релізу документального фільму від Bellingcat про провал спецоперації СБУ по “вагнерівцям”.

Як повідомили “Апострофу” низка джерел в Верховною Радою, паралельно з вибудовуванням співпраці з медіа Єрмак провів вельми серйозну узурпацію в медіа-полі у Верховній Раді, відповідальність за яке ніс Кирило Тимошенко. Глава Офісу Зеленського змістив керівництво медійного треку “слуг”, і замість Кравчук в лютому просунув на посаду колишню телеведучу Рену Назарову. Киянам вона відома по ток-шоу “Київський форум”, а також тим, що була депутатом Київради від “УДАР” з 2014 по 2015 рік. Її чоловік, колишній нардеп Юрій Збітнєв свого часу мав відношення до партії Віталія Кличка.

За словами джерел “Апострофа”, Назарова активно займається побудовою нової медіа-команди “слуг”, консультує основних спікерів партії і довірила проводити тренінги відомому у вузьких колах Густаву Водичці, який позиціонує себе фахівцем з майстерності публічної промови.

На думку політолога Андрія Золотарьова, рокіровка Кравчук на Назарову принципово нічого не змінить.

“Євгенія Кравчук – досить професійний піар-менеджер, я її пам’ятаю, як прес-секретаря кропу. Вона цілком справлялася зі своїми професійними обов’язками, тобто в нестачі компетентності або досвіду її звинуватити не можна. Зміна Кравчук на Назарову, швидше за все, пов’язана з якимись внутрішніми процесами, адже ми бачимо наростаючі проблеми в партії, в тому числі рейтингові. Судячи з усього, це спроби намацати те, що на мові політтехнологів називається “червоний мазок”, тобто чудо-рішення, яке виведе партію з кризи”, – каже експерт

Єрмак проти Тимошенко - як зміниться інформаційна політика Слуги народу

З’їзд “Слуг народу”Фото: Апостроф / Олександр Гончаров

Як зазначає Золотарьов, серед причин того, що відбувається, не варто відкидати фактор внутрішньовидової боротьби.

У свою чергу, політтехнолог Сергій Гайдай звертає увагу на те, що “слугам” слід було б спочатку розібратися не з медійною політикою, а з діями деяких членів партії.

“Призначайте хоч найгеніальніших політтехнологів і кураторів інформполітики – ситуацію не виправите, якщо члени партії їздять до Мінська до Лукашенка (йдеться про Євгена Шевченка, – “Апостроф”), демонструють абсолютно розгнуздану тягу до розкішних вечірок під час локдауна (мова йде про нардепа Миколу Тищенка, – “Апостроф”). Повірте, що Кравчук, до якої я дуже добре ставлюся, що Рена Назарова, яку я знаю особисто, ситуацію не виправлять. Це все одно що міркувати, коли рубають голову, чи волосся повинне бути зачесане наліво, або направо”, – говорить “Апострофу” Гайдай.

За його словами, є проблема і експертної, і політичної спільноти, коли людина, наприклад, робить багато хорошого, але не піклується, як це донести до суспільства: важливо, щоб цим займався професіонал, ефективний медіаменеджер. Прикладом такої проблеми Гайдай вважає те, що в Україні під час війни відсутнє поняття військового стану і військового авторитету: люди не можуть назвати імена і прізвища. На думку політтехнолога, у нас не існує замовника, який би розповів про те, що є, наприклад, генерал Кривонос, який захищав Краматорський аеропорт і не втратив бійців при цьому. При цьому є Петро Порошенко, який з одного боку підписував Мінські угоди, а з іншого – продовжував тримати бійців в ДАПі, які героїчно, але без потреби гинули. Ніхто суспільству цього не розповів.

Водночас, проблема “Слуги народу” – зовсім іншого штибу.

“Коли партія діє на публічному фронті і діє антирепутаційно, від того, що ви міняєте прес-службу, пишете багато хороших статей, проявляєте активність, багато не зміниться. Ось Порошенка б не врятувала жодна кампанія, тому що можна розповідати про 144 реформи, неймовірні досягнення держави, але, коли в холодильнику порожньо, а інформацію про Мальдіви не сховаєш – тобі не втриматися. Ніколи не можна плутати реальну роботу, яка є первинною, з інформаційним забезпеченням, яке вторинне. Мене не цікавить, як зміниться інформполітика “слуг”, а як зміняться вони самі, а вони навряд чи зміняться”, – підсумовує Гайдай.

Єрмак проти Тимошенко - як зміниться інформаційна політика Слуги народу

Депутати партії “Слуга народу”Фото: Апостроф / Олександр Гончаров

Його колега, заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький вважає, що зараз у “слуг” повністю провалена інформполітика.

“Я як експерт часто буваю в ефірах і бачу, як безграмотно у СН побудовані “темники”. Їх, схоже, не готують, та й з підбором спікерів проблеми, можна ж знайти пару десятків спікерів, які будуть пояснювати політику партії. Потрібно вибудувати якийсь каркас, чітку інформполітику, і дотримуватися його хоч трохи”, – відзначає він.

І тут абсолютна “солянка”, з якої складається фракція “слуг”, служить їм погану службу.

“Все залежить від джерела інформації: патріотична частина суспільства, яка голосувала за “слуг”, почують Шевченка, і, якщо не почують інших точок зору, можуть подумати, що це точка зору “Слуги народу” в цілому, а це для них величезний мінус”, – говорить Олексій Голобуцький.

Тут виникає й інше супутнє питання: чи стане Кирило Тимошенко байдуже дивитися, як його людей відсунули від впливу на медіаполітику партії? Очевидно, що це призведе – і вже призводить – до протистояння.

За словами Голобуцького, якщо стежити за телеграм-каналами, наближеними до Банкової, то гору в боротьбі двох керівників ОП бере то Кирило Тимошенко, то Андрій Єрмак.

“Зараз пішов підйом Єрмака, тому що превалює міжнародна повістка. Якщо нам завтра нам “дадуть щигля” – вгору піде Тимошенко”, – говорить політолог.

Поки невідомо, до чого призведе черговий виток боротьби між “баштами Банкової”, який цього разу вилився в зміну медійної команди “слуг”. Однак керованості команді і осмисленості меседжів партії в інформаційному полі він навряд чи посприяє. Ключова проблема Офісу президента полягає в тому, що де-факто він давно поділився на табори, кожен з яких грає власну гру.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Нафтогаз відставка Коболєва і призначення Вітренка – яку фатальну помилку зробив Кабмін

Нафтогаз відставка Коболєва і призначення Вітренка - яку фатальну помилку зробив Кабмін

Юрій Вітренко та Андрій Коболєв Фото: Апостроф / Колаж

Кабінет Міністрів несподівано звільнив багаторічного голову “Нафтогазу” Андрія Коболєва та призначив на цю посаду Юрія Вітренка. І хоча ця подія приємно здивувала багатьох українців, наслідки такого рішення можуть бути небезпечними. Справа в тому, що Кабмін має обмежені повноваження щодо втручання у діяльність НАК “Нафтогаз”. Чи спробує Коболєв поновитися на посаді та відсудити у держави шалену компенсацію, як на звільнення Коболєва відреагує Наглядова рада компанії та що не так із блискавичним за швидкістю призначенням на цю посаду Юрія Вітренка – в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів співголова Фонду енергетичних стратегій ДМИТРО МАРУНИЧ.

– Давайте поговоримо про головну новину останніх годин – звільнення Андрія Коболєва.

– Не години, а тижня. Навіть місяця.

– Після цієї новини що робити українцям? Радіти чи сумувати?

– Україна в шоці. Чесно кажучи, я точно такого не чекав. Навіть не зрозуміло, чим взагалі керувався Кабмін, оскільки з Коболєвим підписаний контракт на чотири роки. Ми його не бачили, це інформація з обмеженим доступом, але цікаво почитати, що в ньому. Я сподіваюся, що Коболєву не вдасться відсудити своє повернення на роботу, оскільки тоді він скачає з держави не те що премію за Стокгольмський арбітраж, а за двадцять Стокгольмських арбітражів.

– Що могло бути причиною звільнення Коболєва?

– Якщо серйозно, то хотілося б побачити мотивацію, чому його звільнили. Кабмін має пояснити це суспільству, оскільки його тримали на посаді багато років.

Чесно вам скажу, фінансові результати “Нафтогазу” були і кращими, і гіршими. 2020 рік взагалі був поганим, але хотілося б зрозуміти підстави – чому це сталося. Це перше.

По-друге, треба зрозуміти позицію Наглядової ради. Я не відкрию секрет, що пан Коболєв ефективно, через контрольовані “Нафтогазом” профспілки, судився та навіть відсудив у Кабміну право фактично керувати компанією. Ще Гройсман намагався змінити статут “Нафтогазу”, інші документи, щоб повернути Кабміну це право. І от роки два тому Кабмін програв цей суд. Справа досі лежить в апеляції.

Фактично, Кабмін має обмежені права щодо заміни керівництва самого “Нафтогазу” та пана Коболєва. Більше повноважень мала Наглядова рада. Я ще подивлюся, як відреагує [голова Наглядової ради] пані Клер Споттісвуд, яка засідає у місті Лондоні. В Україні лише одне засідання відбувалося за всі роки роботи цього шанованого органу, на який пішли десятки мільйонів гривень – наших з вами грошей.

Тому ще подивимося на реакцію пані Споттісвуд, бо в публічних оцінках вона заявляла, що це буде величезною трагедією. Мені здається, що основна боротьба ще попереду. У нас уряд не є суб’єктним – це ж просто фінал. Я сподіваюся, що ця суб’єктність врешті-решт з’явиться. Але для цього треба розуміти справжню причину, мотивацію та ті підводні камені, про які я поки що не знаю.

– На цій посаді Коболєва замінив Юрій Вітренка. Ніколи такого не було, і ось знову. Його дуже важко призначали на посаду в.о. міністра енергетики, а тепер – назад до “Нафтогазу”. Чому так?

– Там має бути конкурс. Його ж треба оголосити. Що ж це таке, у нас всі проходять без конкурсу. Залізниця рідна – всі без конкурсу, а потім звільняють на незрозуміло якій підставі, “Нафтогаз” – без конкурсу.

Де ж чесні та прозорі рішення української влади? Обіцяли ж народу одне, а роблять зовсім інше. Скандальний шлейф роботи Вітренка в “Нафтогазі” ще не завершився. Ця премія, яку, до речі, Коболєв віддав йому – це взагалі дивна історія. Вітренко майже рік судився з роботодавцем. “Нафтогаз” у суді відстоював право не платити йому ті 200 з гаком мільйонів гривень, а потім ганебно злився за кілька тижнів. Хлопці, де ж ваша принципова позиція? Це ж просто ні в тин, ні в ворота.

Джерело

Continue Reading