Зв'язок з нами

ПОЛІТИКА

Генерал Сергій Кривонос розповів, як можна об’єднати країну – Новини України

Генерал Сергій Кривонос розповів, як можна об'єднати країну - Новини України

Сергій Кривонос Фото: Апостроф

Що відбувається у взаєминах між міністром оборони Андрієм Тараном та начальником Генштабу Русланом Хомчаком? Чи може Міністерство оборони України очолити жінка? Чи зміг би Володимир Зеленський зупинити анексію Криму у 2014 році? Та що потрібно для об’єднання України? На ці та інші питання в ефірі програми “Розклад Кулініча” на Апостроф TV відповів генерал Збройних сил України СЕРГІЙ КРИВОНОС.

— З’явилася інформація, що Головнокомандувач ЗСУ, начальник Генштабу, командувач Повітряних сил та колишній командувач Медичних сил подають позов на міністра оборони. Журналіст Юрій Бутусов каже, що за матеріалами міністра оборони ДБР порушило низку проваджень. Крім того, кажуть, що всі ці люди не можуть поділити комерцію в оборонному секторі. Що відбувається?

— Насправді це ганьба. Реальна ганьба для нашої країни. Ми бачимо, що на сьомому році війни військове керівництво країни не знаходить ладу у своїх відносинах. Найголовніше, хто більше винен, мабуть, хай визначає старший начальник. Ті матеріали подані до суду, їх будуть розглядати.

Питання в тому, що є орган, який стоїть над усіма цими процесами і відповідає безпосередньо за національну безпеку й оборону. Це насамперед заступник голови Офісу президента з національної безпеки та оборони. Він повинен був ці питання контролювати й не допустити, щоби ці проблеми були винесені на обговорення суспільства.

Не знаю, як де, але я думаю, що в Кремлі з нас дуже сильно сміються. Якраз це чудова інформаційно-психологічна операція, зроблена власними ж руками українських військових. Це велика проблема. Хтось мав би підбирати кадровий склад, контролювати їхні взаємовідносини та, за необхідності, своєчасно впливати. Особисті проблеми та службові не повинні змішуватися.

— За словами Бутусова, одна з конфліктних тем — це використання військової авіації в комерційних цілях. Таран нібито заборонив це, щоби не витрачати ресурс техніки, а Хомчак нібито наполягає, що заборона на комерційні рейси позбавляє армію коштів, які надходять до спецфонду. Вони просто ділять гроші? Як це все відбувається?

— Я не бачив документів, тому я не можу це коментувати.

Я знаю генерала Тарана та генерала Хомчака особисто й не хотів би ставати на чийсь бік, не знаючи конкретних обвинувачень та доказів. Нехай вони, використовуючи свої службові положення, розбираються. Я так розумію, якщо вони вже підключили суд, питання полягає в тому, що особисто вони не змогли знайти контакт. Офіс президента, який відповідає якраз за нормальне становище в наших Збройних силах також, не зміг своєчасно це проконтролювати та втрутитися в процес.

Мабуть, вперше сталася така ситуація. Попереднє керівництво Збройних сил також не завжди мало чіткі взаємовідносини одне з одним на рівні міністрів і тоді ще начальника Генштабу — головнокомандувача. Однак усе це ніколи не виносилося, і система від цього не страждала. А наразі страждає імідж країни, імідж армії і вся система, бо ті, хто оточує керівництво цих структур, є заручниками ситуації. Це кланова війна всередині, і нічого доброго для Збройних сил вона не приносить.

— Кажуть, що їх хочуть запросити на профільний комітет парламенту, щоби вислухати їх. Вдасться щось зробити?

— Те, що це буде розглядатися на комітеті, дуже добре. Але, мабуть, хтось іще повинен доповідати з Офісу президента, який також за це відповідає. Комітет — це дуже важливий орган, але він не займає роль третейського судді і не проводить ці “мирити — не мирити”. Хтось допустив цю ситуацію. Той, хто відповідав за безконтрольність службових відносин керівництва Збройних сил.

— На тлі цих подій у різних Telegram-каналах почала з’являтися інформація щодо можливої заміни міністра оборони. Звучало навіть ім’я народної депутатки від “Слуги народу” Ірини Верещук. Як ви взагалі ставитеся до того, що Міноборони в Україні може очолити жінка, адже міжнародна практика показує, що це цілком можливо?

— Стосовно кандидатури Верещук, то я не хочу коментувати чутки.

Андрій Васильович Таран ще на посаді. Ступінь провини одного і другого не визначено. Тому мені не дуже коректно це коментувати.

Так, історія показує, що в Європі вже давно жінки можуть виконувати обов’язки міністрів оборони. Але знов таки, історичний приклад показує, що є певний неконтакт у тій самій Німеччині між міністром оборони і Збройними силами Німеччини.

— В інтерв’ю програмі Axios на платформі НВО Зеленський заявив, що якби він був президентом у 2013–2014 роках, він би не здав Крим. Ви у 2014 році керували штабом Високомобільних десантних військ. Уже в лютому ви готувалися до висадки в Криму, ця операція мала початися на початку березня, але… Як ви гадаєте, якщо б тоді президентом дійсно був Зеленський, усе відбулося б якось інакше?

— Операція мала починатися не на початку березня, а пройти протягом лютого. Це була операція щодо посилення військової присутності України на території Криму. Там планувалося задіяти не тільки підрозділи Високомобільних десантних військ та полків Спецпризначення. Там мали б застосовуватися багато підрозділів і видів Збройних сил України.

Цей план почав діяти тільки на першому етапі, а другий і третій не вступили в силу. Що стосується висадки, то ми не повинні були висаджуватися. На той момент Крим був ще неокупованою територією України. Військові були готові, але рішення не було прийняте ще за керівництва Збройними силами при владі Януковича.

— Але як тоді трактувати заяву Зеленського?

— Бажання заявити про те, як би воно було, це дуже добре. Однак назад уже не відмотати. У моєму розумінні, треба жити не минулим, а думати про сьогодення і майбутнє. Що ми повинні зробити? Чого ми не зробили за останні півтора року, аби прискорити питання повернення Криму?

Генерал Сергій Кривонос розповів, як можна об'єднати країну - Новини України

Блокування української військової частини російськими військовими, Крим, 2 березня 2014 рокуФото: Getty images

— У вас є відповідь на це питання? Я певний, що ви його собі ставите.

— Я це питання ставлю собі давно. Я чітко бачу, яким чином це можна здійснити і треба було здійснювати. Питання полягає в тому, що це багаторівнева операція, яка розкладена не тільки на військовий компонент, а насамперед на економічні та політичні компоненти. Наразі це питання не просто так підіймається. Є намагання маніпулювання в ЗМІ щодо можливого захоплення території Херсонської області з метою вирішення з боку РФ проблем з водою. Йде така подача, що там фактично всі вмирають без води.

— Ви маєте на увазі цю проблему з водопостачанням у Криму?

— Абсолютно. Перекриття Північно-Кримського каналу — це, мабуть, один з основних аспектів, на якому намагаються грати. Скажіть, будь ласка, ми бачили хоч один офіційний документ на рівні МЗС Росії до МЗС України? Ні. Зверталося керівництво Росії? Я не пам’ятаю, якщо чесно. Тому це, знов-таки, один з елементів інформаційно-психологічної війни — маніпуляція, що ми маємо комусь щось давати. Не ми прийшли в Крим, а до нас у Крим прийшли. Вода, яку ми подавали цим каналом, з нашого Дніпра. Це намагання вплинути на наше політичне керівництво, аби змінити ситуацію з постачанням води в Крим.

Навіть, якщо ми умовно ухвалимо це рішення і відкриємо греблю, то вода нікуди не потече. Перепад води між Новою Каховкою, де починається канал, і містом Керч, де він закінчується, становить більше 80 метрів. Вода іде по окремих ділянках, де перекачується через шлюзові камери та насоси. Навіть якщо все працює, наповнення Північно-Кримського каналу проводиться не швидше, ніж за два тижні. А то й за більші терміни. Взимку вода постійно спускалася, проводилася величезна кількість інженерних робіт із покращення стану каналу. З березня щороку вода закачувалася й починала надходити на територію Криму. Постає питання: Російська Федерація проводить якісь заходи, вкладає кошти й людський ресурс у відновлення інфраструктури каналу? У мене немає такої інформації.

— Вони ж хотіли опріснювати морську воду, далі бурити свердловини.

— Бурити свердловини — це тимчасовий вихід. Рано чи пізно вода там закінчиться. Плюс є величезна проблема з кримською водою — вона достатньо специфічна й солона.

— Леонід Кравчук заявив, що питання Криму та Донбасу можна було б виносити на референдум. Як ви ставитеся до такої ідеї?

— Це його особиста позиція. Ставлю питання: а що пан Кравчук свого часу зробив, аби цієї проблеми не допустити? Якраз частково і його провина є в тому, що стосується положення по Криму й по Донбасу. Це свого часу не вжиті заходи ним, як першим президентом. Саме він відмовився в 1993 році, коли Чорноморський флот міг повністю зайти під нашими прапорами в Чорне море. Це він відмовився від ядерного статусу України, як держави. Його вклад у наше послаблення достатньо великий, я вже не кажу про втрату й розграбування Чорноморського пароплавства.

Те, що він наразі пропонує — це затягування процесу говорінням. Він не бачить ніяких інших виходів із цієї ситуації та намагається зняти свою нездатність організовувати процес і винести його на рівень говорильні, щоби сказати: “Це не я, це народ”.

— Чим тоді керувалися всі керманичі нашої держави? Чого ми з початку 90-х років не розходилися з Росією? Ми боялися цього “старшого брата”?

— Давайте поглянемо, ким був Леонід Кравчук до того, як став президентом України? Які посади він займав? Вони були на рівні певних чиновників КПРС. Ми розуміємо, щоби вийти на такий рівень посад, людина в багатьох випадках мала переступати не лише через себе, а й через свої основні принципи. На жаль, це так. Інших не допускали. На різних рівнях в інших республіках із боку Москви формувалася ситуація так, що “старший брат” завжди правий. Молодший брат робив усе, що скаже старший. Є розуміння, що за роки СРСР частина населення України перестала бути воїнами та стала рабами, і вони стали слухати, що скаже “старший брат”.

Генерал Сергій Кривонос розповів, як можна об'єднати країну - Новини України

Леонід КравчукФото: Апостроф / Олександр Гончаров

На жаль, ця проблема досі існує. Якщо раніше за часів гетьмана Хмельницького кількість воїнів була значно більшою за кількість селян та “рабів”, то з часом кількість воїнів була знижена. Було вирощене не одне покоління рабів. Не їх провина, що вони такими стали. Їх такими зробила система. Наше завдання наразі — зменшувати кількість рабів і збільшувати кількість воїнів. Насамперед за духом.

— Яким чином формувати той дух не раба, а воїна?

— Якщо ми хочемо отримати покоління воїнів, давайте працювати з власними дітьми, з онуками та вирощувати з них воїнів. Має бути вибудувана система національно-патріотичного виховання молоді та взагалі населення України. Якщо немає програми, яка б об’єднала все населення України, то хтось робить це за нас. Тому в нас і досі йде поділ по територіях, хтось розповідає про південь України, захід чи схід. Ми всі українці. Завдання номер один — якомога швидше зробити мононацію.

Наші сусіди — поляки — після Другої світової війни не мали такої мононації, як зараз. Але за 70 років вони виховали нове сприйняття себе, як нації поляків зі своїми цінностями — ідеологічними та націоналістичними. Історичних прикладів достатньо. Треба просто займатися цією проблемою.

— Як нею займатися, коли є політики, які підтримують Кремль. Ми воюємо, але є люди, для яких Росія не агресор. Як тут говорити про патріотичне виховання?

— Якби вони були на Донбасі, я думаю, у них було б менше питань. Вони б не намагалися сказати, хто брат, а хто не брат. На жаль, на території України, де не було війни з РФ, є люди, які просто сумніваються. На території Донбасу люди чітко визначилися. У них немає напівкольорів. Там або за Росію, або за Україну, от і все. Люди бачать, хто приходив, хто воював, і хто стріляв.

— Але ж є області, які знаходяться близько до лінії зіткнення. І в багатьох регіонах за підсумками місцевих виборів розділили перемогу місцеві політичні проекти та “ОПЗЖ”. І там, напевне, точно люди не зовсім розуміють чи відчувають, хто ж таки брат і агресор.

— Яка кількість населення брала участь у місцевих виборах?

— Ви зараз скажете про низьку явку?

— Саме так.

— Але результат на табло.

— Вірно, але час показує, що це може змінитися. Покращень я не бачу, але, можливо, чим гірше, тим краще в певних моментах, щоб у деяких швидше настало прозріння. Аби це прозріння не було кривавим. Це найстрашніше. Я б не хотів, щоби за рахунок таких маніпуляцій всередині країни зростало застосування один до одного силових методів. Ми ж демократична країна, або заявляємо, що ми демократична, але найбідніша країна.

Завдання номер один для влади — об’єднувати країну і вести людей за собою, а не просто розповідати, що завтра буде добре. Для того, щоби завтра було добре, сьогодні ми маємо працювати над тим, що стосується і військової нашої сили, й економічної сили. Військові без сильної економіки не зможуть стати сильними, тому це багатовекторне завдання.

Треба піднімати питання й міжнародної підтримки, і політичної підтримки, і консолідації суспільства перед єдиною проблемою. Наша проблема полягає в тому, що в країні йде війна, а про неї забули. Тож давайте нагадаємо. Це якраз попередні роки інформаційної бездіяльності держави щодо висвітлення реалій ворога, який прийшов на нашу територію.

— То що, ви б подумали над пропозицією щодо посади міністра оборони?

— Ви знаєте, я в казки не вірю. Мені вже раз пропонував це тоді ще не президент України. Тоді я відмовився, бо на той момент моя позиція й погляди були трохи іншими. З часом усе змінюється. І ми змінюємося. Проте біда на території нашої країни чомусь збільшується. Тому все можливо.

Джерело

Continue Reading
Натисніть щоб коментувати

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ПОЛІТИКА

Канали Медведчука – як Росія буде мститися за кума Путіна

Канали Медведчука - як Росія буде мститися за кума Путіна

Фото: Апостроф / Олександр Гончаров

Відключення трьох загальноукраїнських телеканалів (NewsOne, ZIK та “112 Україна”), які пов’язують з кумом російського президента Віктором Медведчуком, може привести до загострення військово-політичної ситуації навколо Донбасу. Зупинка медійної машини означає, що “взяти” Україну зсередини за допомогою легальних політичних процедур і виборів Кремлю стане набагато важче. Москва, яка з самого початку розглядала окуповані території як інструмент тиску на Київ, має інструмент, за допомогою якого цілком можуть помститися за “свого” Медведчука. Чи підуть росіяни на загострення в ОРДЛО і чим в такому випадку вони ризикують – читайте в матеріалі “Апострофа”.

Зеленський перейшов Рубікон

Припинення мовлення трьох загальнодержавних телеканалів, які пов’язують зі скандальним політиком Віктором Медведчуком – NewsOne, ZIK та “112 Україна” – може призвести до найнесподіваніших ускладнень у відносинах з Кремлем. Одне з ключових питань: чому Банкова пішла на такий крок саме зараз? Адже там розуміли, що тиск на Віктора Медведчука і його партію Москві явно не сподобається. Називалися різні причини. Наприклад, деякі експерти згадали про те, що Медведчук в обхід Банкової намагався повернутися в активний переговорний процес по ОРДЛО, що, втім закінчилося невдалим обміном. Ще одна причина – ОПЗЖ останнім часом занадто активно “качала” тему тарифних протестів.

Утім, деякі політологи запевняють, що це не мало ув’язки з тими чи іншими подіями. “Справа не в тому, що у Офісу президента увірвався терпець. Суть в тому, що з’явилися юридичні підстави – можливі бізнес-зв’язки Козака з ОРДЛО. Привід з’явився саме для введення санкцій, які блокують основні активи. Такий формат дозволяє діяти більш оперативно, ніж через суди. Фоново, не безпосередньо, але все ж зіграло свою роль те, що телеканали ОПЗЖ останнім часом почали політичну війну саме проти президента Зеленського. На війні всі засоби хороші. але, повторюся, ключовий момент – поява формальних підстав для санкцій”, – пояснив у розмові з “Апострофом” керівник Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

У будь-якому випадку Володимир Зеленський, прийнявши таке важливе рішення, пішов на жорсткий конфлікт з Віктором Медведчуком, який вважається головним представником Кремля в нашій країні.

Російське керівництво опинилося перед непростим вибором. Нічого не зробити у відповідь – означає проявити слабкість. Піти на загострення – є ризик нажити собі додаткові проблеми з європейцями і американцями, які і без того виникли на тлі вироку російському опозиціонеру Олексію Навальному.

“Не виключаю підвищення ставок в діалозі з Донбасу з боку РФ. Мова не про велику війну. Йдеться про загострення, які показали, що перемир’я (як його сприймає Володимир Зеленський) не працює зовсім. Це і зараз зрозуміло, але можливо щось більше. До такого розвитку подій потрібно бути готовими”, – сказав на своєму каналі в YouTube політичний експерт Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.

“Реакція кремлівського керівництва залежатиме від того, наскільки їм по-справжньому близький Віктор Медведчук. Ескалація на фронті можлива, якщо у Володимира Путіна і його оточення емоції переважать здоровий глузд. Серйозне загострення на Донбасі стане черговим підтвердженням того, що під санкції потрапили не просто приватні телеканали, а саме антиукраїнські пропагандисти. До того ж у нашій владі з’являться додаткові аргументи, щоб вимагати від Заходу посилення санкцій”, – зазначив у розмові з “Апострофом” керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

Канали Медведчука - як Росія буде мститися за кума Путіна

Фото: Getty images

“Гаряче” перемир’я

На користь версії про те, що Москва може влаштувати ескалацію, вказує той факт, що блокування NewsOne, ZIK та “112 Україна” наклалося на вже існуючі протиріччя між Києвом, бойовиками і Москвою.

Перемир’я на Донбасі формально діє з літа минулого року, але на лінії зіткнення продовжують стріляти. Українських військових, в порівнянні з колишніми роками, гине менше, але говорити про всеосяжне припинення вогню ще дуже рано.

За минулий тиждень окупанти в ОРДЛО вбили одного українського військового. Ще троє поранені. Всього за січень загинуло троє. Причому всі – від рук снайперів, що говорить про те, що бойовики ведуть прицільний вогонь по українських позиціях. Речник української делегації в ТКГ Олексій Арестович раніше звертав увагу на той факт, що окупанти зазвичай починають міні-ескалацію за пару днів до засідання ТКГ і продовжують її ще пару днів після засідання. Основна мета – вибити українську делегацію з рівноваги безпосередньо перед зустріччю.

Минулого тижня так зване “міністерство закордонних справ ДНР” заявило, що влада України нібито зриває перемир’я. “Офіційний Київ продовжує профанувати роботу групи з питань безпеки. Сьогодні (25 січня, – “Апостроф”) відбулося позачергове засідання робочої групи з питань безпеки в форматі відеоконференції з ініціативи Донецької Народної Республіки в зв’язку з різким погіршенням ситуації уздовж всієї лінії зіткнення протягом минулого тижні і трагічними наслідками військових провокацій ЗСУ”, – сказано в повідомленні бойовиків.

Судячи з усього, це була частина інформаційної підготовки до проведення окупаційного “форуму” в Донецьку, про який писав “Апостроф”

На думку експертів, заяви бойовиків в ОРДЛО про нібито “різке загострення ситуації уздовж всієї лінії зіткнення”, а потім проведення в Донецьку форуму “Русский Донбас” і погрози Володимира Путіна на форумі в Давосі – ланки одного ланцюга.

Політичні обставини (перш за все, небажання Києва йти на поступки) змушують Москву грати мускулами і активно блефувати. Розмови про те, що Кремль “забере” мало не весь Донбас, відкрито введе на українську територію своїх “миротворців” за нібито “запитом” керівників окупаційних “республік” – лише короткий перелік кремлівських інсинуацій.

Хоча є ознаки того, що Москва і її маріонетки в ОРДЛО (у всякому разі на цьому етапі) не готові до масштабного наступу, навіть якщо їм зараз цього дуже захочеться.

“З того боку ситуація не настільки райдужна з комплектацією армійських корпусів. Вони (“влади” в ОРДЛО) періодичні оголошують мобілізацію, ставлять всіх на облік. Перед ними стоїть завдання забезпечити хоча б той рівень комплектації і присутності, які дозволять стримувати Україну в разі активних дій з її боку. Рівень комплектації незаконних збройних формування становить, в кращому випадку, 70-80% від необхідного”, – говорить “Апострофу” військово-політичний експерт Микола Белесков.

Канали Медведчука - як Росія буде мститися за кума Путіна

Фото: Getty images

Кремлівський осуд

З огляду на політичний резонанс, в Кремлі не могли проігнорувати санкції проти телеканалів ОПЗЖ, залишивши тему без публічних заяв. Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков заявив в коментарі російським журналістам, що засуджує рішення Володимира Зеленського.

“Безумовно, обмеження і навіть заборона діяльності телеканалів – це те, що не відповідає ні міжнародним нормам і стандартам, ні спільному розумінню свободи ЗМІ”, – заявив Дмитро Пєсков.

З огляду на, що провідні ЗМІ в РФ контролюються Адміністрацією російського президента, виникло закономірне питання, чи будуть вони надавати інформаційну підтримку NewsOne, ZIK та “112 Україна”. На це Дмитро Пєсков відповів ухильно, зробивши вигляд, що не розуміє, про що саме йде мова. Мовляв, російські медіа працюють в штатному режимі і висвітлюють актуальні світові події.

“Безумовно, подібні рішення влади щодо обмеження роботи ЗМІ – це, звичайно, ті події, на які напевно слід звернути увагу і таким організаціям, як ОБСЄ, й іншим міжнародним організаціям”, – резюмував прес-секретар Путіна.

Дмитро Пєсков, як правило, не робить різких заяв. З його нинішньої риторики можна припустити, що в Кремлі поки взяли тактичну паузу для обдумування подальших кроків. Посилання росіян на цивілізовані політичні норми – не більше ніж загальні фрази.

“Москва буде діяти в двох напрямках. По-перше, публічно засуджувати політику Києва, називаючи все це “тиском на свободу слова”. По-друге, через журналістські організації і лояльних політиків вони спробують дискредитувати дії української влади, знову-таки апелюючи до демократичних норм і стандартів”, – припустив у розмові з “Апострофом” директор Інституту світової політики Євген Магда.

“Репресії” проти пана Медведчука – серйозний дратівливий чинник. Судячи з ситуації, Москва спочатку спробує дати політичну відповідь, а вже по “ходу п’єси” стане вишукувати можливості для військового шантажу. Прекрасно знаючи, що ця історія може завдати найвідчутніший електоральний збиток Зеленському.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Канали Медведчука – що стоїть за санкціями проти Ньюсван, ЗІК, 112 Україна – новини України

Канали Медведчука - що стоїть за санкціями проти Ньюсван, ЗІК, 112 Україна - новини України

Фото: Getty Images

Секретар ради національної безпеки і оборони Олексій Данилов заявив, що частина документів, які були подані в РНБО, і на підставі яких були введені санкції щодо нардепа Тараса Козака і телеканалів “112 Україна”, NewsOne та ZIK, надійшли з держави, що здійснює агресивні плани проти України. Як відомо, ці телеканали, хоча формально й належать Козаку, але їх пов’язують з іншим українським політиком – кумом президента РФ Володимира Путіна, Віктором Медведчуком. Рішення РНБО, яке спричинило блокування мовлення цих телеканалів, стало одним з найбільш резонансних подій поточного тижня. Однак згадка Данилова про документи з країни-агресора дозволяє вибудувати ймовірний ланцюжок подій, які призвели до такого чутливого удару по Віктору Медведчуку.

Свої пояснення з приводу резонансного рішення, яке спричинило блокування телеканалів “112 Україна”, NewsOne та ZIK, секретар РНБО Олексій Данилов дав 3 лютого. За його словами, частина документів, які були подані в РНБО, і на підставі яких були введені санкції щодо нардепа Тараса Козака – найближчого соратника Віктора Медведчука, “є таємними”. “Мова йде про інформацію, яку ми отримуємо з держави, котра на сьогоднішній день здійснює агресивні плани щодо нашої країни”, – уточнив Данилов. Цілком очевидно, що секретар РНБО мав на увазі Росію.

На підставі цього можна уявити собі ланцюжок подій, які привели до блокування телеканалів. Зараз циркулюють тези про те, що момент для удару по Медведчуку був обраний дуже вдало – нібито Володимир Путін не зможе допомогти своєму куму на тлі скандального “кейса” російського опозиціонера Олексія Навального та пов’язаних з ним громадянськими заворушеннями в Росії.

Навальний – це дуже важливий фактор!

Припустимо, що “санкційні” відомості, які компрометують Тараса Козака, а значить і Віктора Медведчука, були передані в Україну з Росії. Тоді джерелом цих даних була дуже серйозна структура. Не виключено, що це була та ж сама структура, яка забезпечила Навального інформацією для його гучного фільму-розслідування про розкішну дачу Володимира Путіна в Геленджику. Не варто думати, що Олексій Навальний при всіх його безперечних талантах міг самостійно добути настільки детальну інформацію про таємний об’єкт з безпольотною зоною, яка охороняється. Цілком очевидно, що зняти свій фільм Навальному допомогли впливові люди, яким дуже цікаво, щоб пан Путін найближчим часом перестав бути президентом РФ, та які мають доступ до інформації такого роду.

Що це за люди і що це за структура?

У червні 2020 року в Росії вийшло дослідження під назвою “Луб’янська федерація”. Воно описує ступінь впливу ФСБ на життя в Росії. У передмові вказується, що вплив ФСБ на політичну та економічну сфери РФ “вийшов за межі конституційних повноважень спецслужби”. Автори дослідження зазначають, що президент Росії, якому безпосередньо підпорядковується Федеральна служба безпеки, “керує нею не тільки через главу ФСБ Олександра Бортнікова, але і через окремих представників різних підрозділів усередині спецслужби” … “Одночасно з цим президент все більше покладається на інформацію, яка отримується від ФСБ. Співробітники та представники спецслужби, котрі мають прямий доступ до президента, часто використовують це в особистих комерційних та апаратних інтересах. Крім президента, на діяльність ФСБ істотно впливають члени його найближчого оточення, такі як Микола Патрушев (глава Радбезу), Ігор Сечін (керівник “Роснєфти”), Сергій Чемезов (гендиректор “Ростєху”), Віктор Зубков (голова ради директорів “Газпрому”), Сергій Іванов (член Радбезу), тощо. Вони утворюють групи особистих прихильників всередині спецслужби, які діють в їхніх економічних інтересах і надають силове та інформаційне забезпечення при вирішенні їхніх приватних завдань”, – зазначається в дослідженні.

Тут же вказується, що за останні 10 років ФСБ, “переважно силовими методами, взяла під свій контроль майже всі державні інститути”: “Міністерство оборони, Слідчий комітет, Генеральна прокуратура, Міністерство внутрішніх справ та інші структури стали залежними від ФСБ”.

Таким чином будь-яка зі згаданих структур окремо або навіть всі разом можуть бути зацікавлені в тому, щоб повалити гегемонію ФСБ на чолі з чинним президентом Російської Федерації.

Чи пов’язаний Віктор Медведчук з ФСБ? Щодо цього немає прямих доказів, хоча в відкритих джерелах є інформація про те, що все-таки пов’язаний і навіть носить оперативний псевдонім “Соколовський”. Але для нас зараз більш важливим є практично родинний зв’язок Медведчука з Путіним. Згадаймо також, що Медведчук, завдяки своєму куму, досі був недоторканною фігурою в Україні і навіть міг вести самостійну гру, влаштовуючи обміни полоненими, а також організовуючи зустрічі в Кремлі для деяких українських політиків.

Однак 2 лютого, після прийняття резонансного рішення РНБО, цей імунітет не те, щоб зовсім зникнув, але й перестав бути абсолютним.

Далі зводимо все докупи. Отже, Україна отримала інформацію з Росії, що дозволяє почати наступ на Медведчука, вже не боячись гніву Путіна, зайнятого “кейсом Навального”. Частиною цього кейса є гучне розслідування про дачу Путіна в Геленджику і, безумовно, вуличні протести в різних містах Росії. Силовий блок (поліція, Росгвардія) лише додають масла у вогонь, б’ючи учасників мітингів. “Посадка” Навального теж грає проти Путіна, ще сильніше розпалюючи невдоволення мас. Але це теж частина гри проти президента РФ. Не “закрити” Навального Путін просто не міг, а головний російський опозиціонер зобов’язаний постраждати за праве діло …

Сукупність усіх даних дозволяє припустити, що джерело у обох компроматів одне й те саме. Це серйозні люди в Кремлі, які мають доступ до інформації з грифом “особливої важливості” та розгорнули комплексний наступ на “вежу Путіна” по всіх фронтах. “Підсічку” Путін отримав і в Україні, де копнули під Медведчука, заблокувавши мовлення його телеканалів.

Таким чином, можна припустити, що Україна взяла участь в жорсткій боротьбі за “трансфер влади”, яка розгорнулася в Кремлі. Взяла участь на боці невідомих сил, які виступили проти “вежі Путіна”. Звісно можна зробити висновок про “зовнішнє управління”, “продажні українські спецслужби”, тощо. Але можна говорити і про ситуативний збіг інтересів української сторони, Невідомих Сил в Кремлі й можливо Сполучених Штатів, які підтримали санкції, які спричинили блокування телеканалів. Збіг інтересів полягає в тому, що Путін повинен піти. Поява нових фігур в Кремлі дозволить перетасувати карти і перезапустити переговорний процес щодо всіх тупикових справ, включаючи Донбас та Крим. Це може бути вигідно абсолютно всім.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Тарас Козак санкції РНБО – як зміниться Україна без каналів Медведчука

Тарас Козак санкції РНБО - як зміниться Україна без каналів Медведчука

Фото: rudenko.kiev.ua

Новина про блокування телеканалів 112-Україна, NewsOne і ZIK стала справжньою інформаційною бомбою у вітчизняному медіа-просторі. Однак міжнародна спільнота цю подію фактично оминула. І колишній міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV пояснив, що це внутрішнє питання, яке не потребує зовнішньої реакції.

– Хочеться почути вашу реакцію щодо рішення РНБО про закриття телеканалів ZIK, 112-Україна та NewsOne. Як, на вашу думку, на це може відреагувати міжнародна спільнота?

– Звичайно, від Ради Європи можна очікувати реакції. Уповноважена з питань свободи слова завжди виступає за те, щоб були мінімальні обмеження на будь-які засоби масової інформації. Але я думаю, що в даному випадку час, коли було ухвалене відповідне рішення, не є випадковим. На тлі ситуації в Росії, у зв’язку з вироком для Навального, що взагалі хоч якось висвітлюється в західних медійних ресурсах, на тлі проблем, з якими стикаються США та Європа в боротьбі з пандемією, я не думаю, що буде багато реакції.

Але, звичайно, будуть ті, хто буде це засуджувати. Мабуть, від певних кіл можна очікувати не стільки реакції, скільки небажання реагувати. Тож це питання більш внутрішньої, ніж зовнішньої реакції.

– Всередині країни на що це може вплинути? Говорили вже про парламентські вибори.

– Я думаю, що в даному випадку для мене, як, мабуть, і для переважної більшості громадян, і для тих, хто слідкує за політикою – це достатньо серйозна несподіванка. Було важко очікувати від нашого президента та його команди такої рішучості. Можна по-різному на це дивитися з точки зору демократичних норм.

Критика буде, і вона буде достатньо широка, оскільки так чи інакше, але цей інструмент можна по-різному використовувати.

Я б хотів звернути увагу на інше питання. Тут питання не стільки каналів – хоча це дуже важливо з точки зору свободи слова – скільки контролю за фінансовими потоками. Якщо цей санкційний інструмент задіяний не тільки, а, можливо, навіть і не стільки щодо каналів, як таких, а проти джерел фінансування та взагалі фінансування певної політичної діяльності, то це може мати дуже серйозні наслідки і вплив на загальну ситуацію.

– Як ви вважаєте, чи може це бути поштовхом до передчасних парламентських виборів?

– Важко сказати.

– В ОПЗЖ, до речі, заявили, що ініціюють імпічмент президенту. Як дивитися на цю заяву?

– Звичайно, що політична сила має реагувати на ситуацію, коли основні інформаційні канали, якими вони користуються, закриваються. Це цілком природньо, це відповідає найбільш очікуваній реакції. В даному випадку тут немає нічого незвичного. Тому питання імпічменту, з політичної точки зору – цілком прогнозована та очевидна річ. Але ми знаємо, що притягнути президента до відповідальності через механізм імпічменту в Україні вкрай важко, коли ти не маєш як мінімум більшості в парламенті. Насправді, потрібна конституційна більшість.

Тому ця ситуація зараз буде предметом серйозної політичної боротьби, де якраз питання про зміцнення і збереження демократичних норм буде в центрі уваги. Тут будуть висуватися дуже серйозні аргументи з обох сторін. В даному випадку головне, щоб не було спірного прецеденту, який потім можна було б використовувати для обмеження всього спектру політичних думок. Зараз не всі канали, які можуть викликати роздратування у владних структур, підпадають під цю заборону.

Якщо це буде поширюватися далі, то виникає питання: наскільки це прив’язується до того, що висувається, як першопричина, основний аргумент, а не тільки для того, щоб просто позбутися критики.

Нам треба ще деякі речі обов’язково створити в Україні: якісь стандарти мовлення, стандарти фільтрування фейкових новин. Це дуже складне питання. З ним поки що не впоралися ані просунуті демократії, ані ті, хто з одного боку виступає за свободу слова, а з іншого – стверджує, що категорично не сприймає використання цієї теми для розповсюдження ксенофобії, неприйнятних слоганів, якихось неприйнятних політичних думок, які можуть призвести до насильства, зокрема. Це питання настільки складне, що на сьогоднішній момент коментувати його може практично кожен політик, але це зовсім нова реальність. Її треба осмислити.

Джерело

Continue Reading