Зв'язок з нами

ПОЛІТИКА

Скандал з вакцинами в Україні – нардеп звинувачує Степанова у смертях українців

Скандал з вакцинами в Україні - нардеп звинувачує Степанова у смертях українців

Фото: facebook.com/USPStudies/

Україна могла б купити вакцину AstraZeneca у індійської компанії Serum по 3 долари замість китайської по майже 18 доларів. Угоду можна було укласти ще в грудні, однак від цієї ідеї відмовилися. Народний депутат від партії “Голос” Олександра Устінова, яка оприлюднила ці дані, назвала це “аферою року”. Вона звинуватила у зриві контракту особисто міністра охорони здоров’я Максима Степанова, який, за її словами, скасував угоду в ручному режимі. Вже за два місяці компанія-постачальник Crown Agents уклала контракт з цим же індійським поставником вакцини. Таким чином, Україна втратила не тільки час та гроші, але й людські життя. Про це Олександра Устінова розповіла в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV.

– Ви звинуватили МОЗ у зриві контракту на постачання вакцин проти коронавірусу. Україна купує вакцину по 18 доларів замість 3. Про що це може свідчити? Це корупційні ризики чи просто недалекоглядність Міністерства охорони здоров’я?

– Ви знаєте, мені важко сказати, що можна недалекоглядно спеціально залишити Україну без вакцин. Насправді, якби це була просто непрофесійність чи халатність, то не оголошували б тендер та не проводили б закупівлі. Але коли до тебе на тендері виходить дві компанії, і можна купити фактично в обох або купити дешевше, а ти обираєш дорожче, це важко назвати якоюсь халатністю чи дурістю. Думаю, що це є якоюсь корупційною складовою.

В чому тут проблема? Більшість країн світу насправді контрактують декілька виробників. І вони почали вести перемовини з декількома виробниками ще у травні-червні 2020 року. Всі розуміли, що одна компанія-виробник ніколи не покриє потреби всієї країни.

Україна замість того, щоб вести ці перемовини, сиділа і чекала до грудня. Коли вона оголосила тендер, і на нього вийшли дві компанії, Україна сказала другій: “Ви знаєте, друзі, нам не потрібна вакцина”. При чому, я б зрозуміла це, якби перша компанія сказала, що може нам поставити по суперексклюзивній ціні 40 млн доз. Це той мінімум, який зараз потрібен Україні. Але компанія може поставити менше 2 млн, враховуючи, що кожному українцю треба двічі вколоти вакцину, щоб вона працювала. Тобто вакцинується менше 1 млн населення. Це дозволить вакцинувати медиків і, можливо, якусь частину людей старшого віку. Всі інші вакцини не отримають.

Замість того, щоб шукати паралельні шляхи та контрактувати інші компанії, міністр охорони здоров’я сказав: “Ні, дякую. Ми купуємо лише в цієї компанії, а всі інші – до побачення”.

Що ж ми виявили пізніше? Компанія обіцяла, що поставить вакцини в лютому. Гроші ми заплатили ще в грудні. В лютому мали приїхати вакцини. І от у середу був оприлюднений лист, який надіслали компанія-постачальник та компанія-виробник до МОЗу. Вони сказали, що не зможуть поставити вакцину вже до квітня. По-перше, вони не зареєстровані в Україні, і у них немає сертифікату. Вони лише вчора подалися на реєстрацію. По-друге, китайський уряд зараз дуже жорстко регламентує, скільки і яких вакцин можна експортувати. Зараз кожен уряд в першу чергу зацікавлений в тому, щоб провакцинувати своє населення. Якщо китайський уряд, скажімо, не дозволить експортувати цю вакцину, то ми взагалі нічого не отримаємо, окрім своїх грошей за кілька місяців.

Тут дуже цікаво, що зробив Максим Степанов. Замість того, щоб ще в грудні законтрактувати компанію Serum, у якої вакцину AstraZeneca купує Всесвітня організація охорони здоров’я – це топова вакцина, яка зараз виробляється в Індії, бо компанія віддала їм формулу – він вирішив, що не треба цього робити. За два місяці він віддав закупівлі міжнародній компанії, яка саме цю вакцину законтрактувала для України. Тобто ми втратили час, ми втратили гроші, ми втратили людські життя. І ми все одно повернулися до того, що треба контрактувати декількох виробників.

– Яку відповідальність має тоді понести очільник МОЗу, якщо його провина буде доведена? Чи буде він зараз намагатися пояснити цю ситуацію?

– Міністр Степанов не пояснює ситуацію з грудня. Першу відповідальність він має понести за те, що Бангладеш уже вакцинується, а Україна – ні. Він – єдина людина, яка погоджує ці закупівлі, він за це відповідальний. Він має бути звільнений. Постанова про його звільнення лежить у парламенті ще з літа. Тим не менш, чомусь її не хочуть виносити на голосування при тому, що більшість політичних фракцій парламенту підтримують звільнення Максима Степанова. Більше 100 депутатів підписалися під постановою за його звільнення.

Степанов – це людина, яка шкодить Україні, але яку не хочуть звільняти. Друге питання – це правоохоронні органи. Якщо правоохоронні органи доведуть, що він насправді винен за статтею, яку йому зараз інкримінують – ч. 2 ст. 364 КК – зловживання службовим становищем – то фактично йому загрожує від 3 до 6 років ув’язнення.

– Виходить, що навіть закупівля вакцин, здоров’я українців стали в нашій країні також політичним питанням. Це вирішують люди при владі. Як ви вважаєте, чи має в це питання втрутитися президент, сам вирішувати і домовлятися?

– Насправді президент має втрутитися і звільнити пана Степанова. Я вам можу точно сказати, що його зараз утримує на посаді саме Офіс президента. Ще раз: більшість політичних фракцій – навіть фракція “За майбутнє”, якою керує кум Степанова Палиця – підписалися за його відставку. Вони були готові голосувати.

Тим не менш, у нашого міністра охорони здоров’я пана Степанова доволі непогані зв’язки з Офісом президента. Саме вони зараз утримують його на посаді.

– Офіс президента дуже ретельно стежить за своїми рейтингами, за соцопитуваннями. Ми бачимо невдоволення українців медициною та міністром охорони здоров’я. Вони його тримають, бо немає альтернативи? Чи Степанова можуть “піти” з посади лише після того, як у нас почнеться вакцинація, щоб він забрав на себе весь той негатив?

– Ви знаєте, коли почнеться вакцинація, це буде якимось позитивом. Коли я чую про негатив, який він буде забирати, то скільки ж того негативу можна забирати? Тут питання не політичне. Воно полягає у тому, що в нас кожен день без вакцинації, без захисту, без нормального тестування помирають люди.

Скільки ще людей ще має померти, щоб Степанова звільнили? Я так розумію, що або президенту зараз розповідають якісь байки, або він сам у них свято вірить, коли він виходить і каже, що до нас їде вакцина Pfizer. Тільки він забуває сказати, що цю вакцину нам подарували міжнародні партнери, розуміючи, що держава провалила закупівлі. Потім він виходить і каже, що до нас їде AstraZeneca. Тільки він забуває сказати, що цю AstraZeneca ми могли купити ще в грудні і вже вакцинувати населення. Мені здається, що пану президенту треба сісти і почитати інформацію, нормально в ній розібратися. Після цього звільнення Степанова буде очевидним кроком.

Джерело

Continue Reading
Натисніть щоб коментувати

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ПОЛІТИКА

Андрій Єрмак – чим відзначився соратник Зеленського за рік керівництва Офісом

Андрій Єрмак - чим відзначився соратник Зеленського за рік керівництва Офісом

Андрій Єрмак Фото: president.gov.ua

Рівно рік тому Андрій Єрмак утвердився в якості глави Офісу президента Володимира Зеленського. Спочатку багато хто сприймав його як такого собі “анти-Богдана”: стриманого і прагматичного керівника, який зможе налагодити нормальні робочі процеси на Банковій. Однак виявилося, що амбіції колишнього кінопродюсера набагато ширше. За рік він встиг стати для президента і міністром закордонних справ, і спецпосланцем, і відповідальним за кадри. Втім, ефективність його дій на Банковій викликає великі питання. Яким був цей рік для правої руки Зеленського – читайте в матеріалі “Апострофа”.

Один Єрмак замінює ціле міністерство

У цілому, практика, коли глава президентської Адміністрації (як би її не називали) стає таким собі сірим кардиналом української політики – не унікальна. Так було практично з усіма нашими президентами крім, мабуть, Петра Порошенка, який швидко попрощався з Борисом Ложкіним, поставивши на місце глави АП невиразного Ігоря Райніна – той його влаштовував, оскільки займався в основному адміністративними питаннями. Сам Петро Олексійович вважає себе знавцем у всіх сферах, тому для нього такий варіант був оптимальний.

Єрмак же показав, що його інтереси лежать в самих різних площинах. Ще будучи радником Зеленського, він займався зовнішньополітичним напрямом, особливо Росією. У перший час йому вдавалося добиватися певних успіхів (хоча є підозра, що таке “потепління” було пов’язане з бажанням росіян “прощупати” нових співрозмовників), а після затвердження на посаді почав швидко розширювати сфери своєї діяльності. В першу чергу це стосується зовнішньополітичного напряму.

“Що стосується відносин з Росією і конфлікту на Донбасі, то ми бачимо, що явного результату теж немає. Другої зустрічі після переговорів в Парижі так і не сталося. Були спроби змінити формат, створити переговорні групи, але нічого не вийшло. Діалог звівся до нуля. Він, як людина, яка відповідала за цей напрямок, теж виявився не ефективним”, – додав експерт.

Тим не менш, Єрмак, посада якого навіть не передбачена Конституцією, фактично замінив собою все міністерство закордонних справ. Він веде переговори з Туреччиною, обіцяє карати за втручання в американські вибори, призначає послів – за інформацією “Апострофа”, фінансист Оксана Маркарова – без п’яти хвилин посол в США саме завдяки йому, така ж історія – з екс-піарником Вадимом Омельченком у Франції – оголошує про плани по будівництву іноземних військово-морських баз в Україні тощо.

Окрема історія – участь глави ОП в переговорах з США. Ще під час перебування радником Зеленського Єрмак проводив таємні переговори з адвокатом Дональда Трампа Руді Джуліані, розшифровку яких видання TIME опублікувало 9 лютого. Під час розмови представник тодішнього президента США тиснув на Єрмака і ще одного радника Зеленського Ігоря Новикова, щоб український президент посприяв розслідування про компанію Burisma, яке могло потопити нинішнього американського лідера Джо Байдена. А через три дні після цього відбулася та сама розмова президента України з Трампом, за результатами якої другому оголосили імпічмент. Ця історія ще напевно буде мати продовження, в тому числі і для самого Єрмака. Втім, варто визнати – Україна свій нейтралітет, не дивлячись на тиск з боку Трампа і його команди, зуміла зберегти.

Андрій Єрмак - чим відзначився соратник Зеленського за рік керівництва Офісом

Верховна Рада України Фото: Апостроф / Олександр Гончаров

Зв’язки з Льовочкіним, справи з Кличком

Крім зовнішньополітичного напряму, глава ОП став активно займатися внутрішніми питаннями – тут його апетити практично безмежні. Ще навесні, коли на Банковій думали, як організовувати кампанію на місцевих виборах, джерела “Апострофа” в ОП повідомляли про стійке бажання Єрмака взяти на себе всю роботу з регіонами. Тоді не вийшло, оскільки цей напрям тримав його перший заступник Сергій Трофимов, в результаті, після виборів Єрмак підсидів конкурента.

Главі Офісу президента віддали Київ – в результаті “Слуга народу” там з тріском провалилася, але зате у Віталія Кличка з’явився ще один заступник – Олена Говорова, яка до цього була однією з легіону радників Єрмака на Банковій, де відповідала за розвиток спорту. Також в КМДА на різних напрямках почали працювати люди, так чи інакше пов’язані з главою ОП. Таким чином взаємовигідні відносини мера столиці і глави Офісу президента, що зародилися ще восени 2019-го року, продовжили розвиватися.

Крім того, за інформацією наших джерел, Єрмак вибудував теплі відносини з колишнім главою Адміністрації Януковича Сергієм Льовочкіним. Його попередник Богдан розповідав і про кулуарні зустрічі Єрмака з Петром Порошенком – нібито це одна з головних причин, по якій буксують справи проти екс-гаранта.

“Є певна закономірність: якщо начальник – слабкий, то його заступники нарощують вплив. Андрій Єрмак взяв на себе “напівпрезидентські” функції і виконує їх. Якщо люди підтримали Володимира Зеленського, сподіваючись на сильного президента і системні зміни, то посилення глави Офісу президента, зростання його політичної та економічної потужності – це погано”, – зазначив у розмові з “Апострофом” політичний експерт Віктор Небоженко.

Єрмак і Зеленський – дружба навіки. Чи ні?

На відміну від свого попередника, Єрмак не шепоче Володимиру Олександровичу поради на вухо, однак складається враження, що їх зв’язок практично непорушний. А за ступенем близькості до глави держави він поступається лише першому помічникові Зеленського Сергій Шефір, який вважає за краще уникати публічності, хоча впливає на низку політичних і економічних процесів в країні.

Про будь-які конфлікти між Зеленським та Єрмаком за цей рік ми не чули, проте після історії з веденням санкцій проти нардепа Тараса Козака та блокування трьох телеканалів, пов’язаних з Медведчуком, в одному зі ЗМІ з’явився цікавий інсайд про те, що Єрмак нібито дізнався про прийняте рішення всього за 30 хвилин до його оприлюднення. Важко в це повірити, якщо врахувати, що напередодні члени РНБО по черзі їздили на 4-й поверх Офісу президента, де їм пропонували поставити підпис на підтримку рішення про введення санкцій. Чи міг Єрмак не знати про приїзд 18 членів РНБО (один був у відрядженні) на Банкову? У таке віриться насилу.

Андрій Єрмак - чим відзначився соратник Зеленського за рік керівництва Офісом

Володимир Зеленський Фото: president.gov.ua

Утім, є один цікавий нюанс – рішення Зеленського про введення санкцій стало мало не першим сюрпризом для ЗМІ за півтора року його каденції. Про решту важливих рішеннях ставало відомо як мінімум за кілька годин, а то й днів до їх оприлюднення. Чого вартий тільки “злив” списку питань президента напередодні місцевих виборів, до чого, подейкують, теж міг докласти руку Єрмак. Цього ж разу вийшла повна несподіванка для всіх, включаючи Віктора Медведчука.

“Якщо Єрмак дійсно не знав про наміри ввести санкції проти активів Медведчука, то це може бути ознакою того, що Зеленський намагається його відсікати і вірить не тільки йому. Я думаю, що якщо Зеленський не обділений критичним мисленням і не стане відмовлятися від альтернативних точок зору , то він може від Єрмака відмовитися. Питання в тому, що він вибере – чути критику або самозамилування. На мій погляд, Зеленський не буде сидіти в теплій ванні і коли буде відчувати, що все не так, як Єрмак говорить, то той може залишитися без посади“, – зазначає політолог Мар’ян Ощановський.

Зрозуміло, не можна не відзначити заслуги Єрмака в досягненні перемир’я на Донбасі. Як не крути, але це поки головна перемога Зеленського, який обіцяв “повернути мир в Україні”. Втім, як уже прямо заявляє перший президент України, глава місії України в ТКГ Леонід Кравчук, це перемир’я де-факто вже зруйновано. Так що перемога миттєво обернеться поразкою і втратою чергових електоральних балів.

Поки Зеленський і Єрмак щільно пов’язані – всі перемоги глави ОП належать президенту. Однак те ж саме можна сказати і про провали, а їх, судячи з падіння рейтингів Зеленського, за цей рік було значно більше, ніж успіхів. Що може дуже негативно позначитися, якщо президент все ж збереться балотуватися на другий термін.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Україна та США – Петро Порошенко зіштовхує лобами Зеленського і Байдена

Україна та США -  Петро Порошенко зіштовхує лобами Зеленського і Байдена

Петро Порошенко Фото: УНІАН

На тлі активізації діяльності Офісу президента команда екс-президента Петра Порошенка намагається зробити підніжку Банковій у відносинах з Вашингтоном, де до України і так ставляться вельми насторожено. У ЗМІ з’явилася історія про відкриття кримінальних справ в Києві проти Порошенка і президента США Джо Байдена. Завдання явно будувалося на тому, щоб зіпсувати імідж Зеленського: мовляв, влада не протидіє “російським агентам” і не бореться з корупцією. Чим небезпечна дана ситуація, і чому питання корупції в Україні насправді так важливий нашим заокеанським партнерам, читайте в матеріалі “Апострофа”.

“Справи спішно закриті”

Команда Петра Порошенка за останній рік опинилася в непростій ситуації. Біди, які країні передрікали політтехнологи і піарники “Євросолідарності”, не трапилися: “мир” на російських умовах не настав, “маріонеткою Коломойського” президент не став, вектор на ЄС і НАТО залишився без змін, закон про українську мову так і не скасували. Більш того, скандал щодо імпічменту президента США Дональда Трампа, в якому безпосередньо був замішаний Київ, кардинально не вплинув на двопартійну підтримку України в США. На додачу сталася історія з блокуванням мовлення трьох телеканалів кума Путіна Віктора Медведчука, після чого виявилося, що Зеленський в питаннях внутрішньої політики – більший “порошенко”, ніж сам Порошенко.

Втім, це абсолютно не означає, що в команді Петра Олексійовича склали руки. Зараз, коли на Банковій чекають дзвінка від Джо Байдена, оточення п’ятого президента вирішило використовувати історію проти Офісу президента з “плівками Деркача”.

Головним спікером в цій інформ-атаці виступив адвокат Порошенка Ілля Новіков, який повідомив, що проти його клієнта і Джо Байдена з весни минулого року було заведено відразу кілька кримінальних справ, формальним заявником за якими був скандальний нардеп Андрій Деркач. За їхніми відомостями, справи вели НАБУ, Генеральна прокуратура і Держбюро розслідувань. Перші три кримінальні справи, за словами адвокатів Порошенка, були відкриті Генпрокурором в ніч з 19 на 20 травня минулого року. За словами Іллі Новікова, в Офісу президента були нібито в захваті від такого рішення.

Подальша риторика Новикова викликала чимало запитань.

“Нагадаю, що 11 вересня Печерський суд в особі судді Волкової ухвалив рішення, яке зобов’язало ДБР зареєструвати ще два провадження з тієї ж обойми, що називаються справи про “плівки Порошенко-Байдена” за заявою адвоката депутата Деркача. Це рішення було виконано в пожежному порядку 22 січня, коли президент Байден приступив до виконання обов’язків. За нашими відомостями ці спішно відкриті виробництва вже закриті”, – сказав Ілля Новіков.

У чому саме полягає “пожежний порядок” відкриття справ через чотири з гаком місяці після формального рішення суду, пан Новиков не уточнив.

Втім, ці дрібниці нікого не бентежили. Головну тезу – звинувачення керівництва країни в атаці на Порошенка і Байдена – озвучив ще один адвокат Петра Олексійовича Ігор Головань. “Хто ж виконавці цієї провокації? А виконавці все ті ж. Визнаний міжнародним співтовариством агент держави-агресора Деркач (народний депутат Андрій Деркач -” Апостроф “), Печерський суд і чинна українська влада, якою маніпулюють агенти держави-агресора”, – додав Ігор Головань.

У результаті, виправдовуватися за, як виявилося, закриті справи довелося Офісу президента. В Офісі генпрокурора повідомили, що 22 січня поточного року на підставі заяви депутата Андрія Деркача були відкриті дві кримінальні справи щодо можливих фактів втручання в роботу правоохоронних органів. Після проведення необхідних слідчих дій вже 27 і 29 січня обидві справи були закриті через відсутність складу злочину.

Втім, ця історія наочно продемонструвала бажання Петра Порошенка зіштовхнути лобами Київ і Вашингтон, де навряд чи позитивно поставилися до інформації про відкриття в і так проблемній для Байдена Україні кримінальних справ.

Україна та США -  Петро Порошенко зіштовхує лобами Зеленського і Байдена

Джо БайденФото: Getty images

“Має місце чисто політична гра команди Порошенка. Один адвокат відпрацьовує тему дискредитації політичного керівництва, щоб показати, що Зеленський не контролює ситуацію і “потурає” антиамериканським настроям. Заява Голованя була спрямована саме проти президента. Другий адвокат (Ілля Новиков – “Апостроф”) прагне показати, що “Байден прийде – порядок наведе” і що записи, представлені нардепом Деркачем навіть яйця виїденого не варті, тому ніякого криміналу тут немає. Йде відбілювання репутації їх клієнта”, – сказав в коментарі “Апострофу” керівник аналітичного агентства “Третій сектор” Андрій Золотарьов.

Інтереси Джо Байдена

Під час перебування віце-президентом в адміністрації Барака Обами Джо Байден був активно залучений в українські справи. Його син Хантер в 2014-2019 роках був членом ради директорів газодобувної кампанії Burisma. Її президентом є екс-міністр екології Микола Злочевський. Власників кампанії підозрювали в ухилянні від податків, відмиванні грошей і розкраданні державних ресурсів. Було відкрито кілька справ, але в 2018 році стало відомо, що вони все закриті. Наразі НАБУ і САП розслідують одне кримінальне провадження за спробу дати слідчим хабар за закриття справи, в якій фігурує пан Злочевський. У НАБУ наполягають, що воно не пов’язане з Джо Байденом і його сином.

Болючу для Байдена тему України всіляко намагався піднімати Дональд Трамп. У відомій телефонній розмові, яка скінчилася для нього спробою першого імпічменту, тодішній президент США тиснув на Володимира Зеленського з вимогою почати розслідування проти сім’ї Байденом. Він аргументував це тим, що Байден-старший хвалився звільненням українського генпрокурора Віктора Шокіна. Дійсно, в січні 2018 року той в інтерв’ю The Atlantic він мав необережність публічно розповісти, як шантажував Петра Порошенка мільярдом доларів фіндопомоги, вимагаючи звільнити недбайливого генпрокурора.

Скандали з Burisma, викриття адвоката Трампа Руді Джуліані і потоки “українських компроматів” проти Хантера Байдена не завадили його батькові стати президентом США. Але осад все одно лишився.

“Для Байдена все, що пов’язано з Україною, має негативний контекст. Він прекрасно розуміє, що витік записів (ймовірних розмов з Порошенком – “Апостроф”) відбувся в Києві. Історія зі звинуваченнями на адресу його сина коштувала американському президенту нервових клітин. Байден розуміє, хто винен у витоку. Тому нинішня активність Петра Олексійовича – це метушня збитого льотчика. Вважаю, що Білий дім буде проводити кастинг серед найбільш перспективних претендентів на місце лідера прозахідних сил. Петро Порошенко з його колосальним антирейтингом не має серйозних шансів. Так, з ним також будуть працювати, але пов’язувати перспективи не стануть”, – додав Андрій Золотарьов.

З іншого боку, говорити, що в Офісі президента не спостерігали за скандальними кримінальними справами проти Порошенка і Байдена, було б лукавством.

Україна та США -  Петро Порошенко зіштовхує лобами Зеленського і Байдена

Володимир ЗеленськийФото: president.gov.ua

“Позицію Офісу президента в частині розслідування по “плівкам Деркача” можна було описати відомою фразою: “І хочеться і колеться”. Хотілося – тому що в разі розкрутки справи Петро Олексійович з багатьох питань стане більш договороздатним. Кололося – тому що “плівки” являють собою прямий компромат на Джо Байдена. Хто зараз в ОП буде використовувати компромати на чинного президента США? Особливо після історії з Олександром Дубінським. З цієї причини на Банковій обмежувалися загальними фразами. Поки ж всі справи, в яких фігурує п’ятий президент, розсипалися, не доходячи до фіналу”, – сказав в коментарі “Апострофу” політичний експерт Українського інституту політики Руслан Бізяєв.

Білий дім і українська корупція

Позиція Джо Байдена залишається незмінною. Він наполягає, що тиснув на українське керівництво виключно для того, щоб змусити боротися з казнокрадами і хабарниками. І тепер, коли він зайшов в Білий дім, тема протидії корупції, стала стрижневою у відносинах Києва і Вашингтона. Білий дім готовий і далі підтримувати вітчизняні антикорупційні структури, навіть незважаючи на їх, м’яко кажучи, невисоку ефективність.

2 лютого міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба переговорив по телефону з американським колегою – Держсекретарем США Ентоні Блінкеном. Як повідомила прес-служба Державного департаменту, пан Блінкен підкреслив двопартійну підтримку України і пріоритет, який Сполучені Штати надають суверенітету, територіальної цілісності і євроатлантичним устремлінням України. “Держсекретар Блінкен підкреслив важливість збереження Україною прогресу в боротьбі з корупцією і реалізації верховенства права та економічних реформ, які зміцнять інститути України і забезпечать світле і процвітаюче майбутнє для всіх українців”, – йдеться в повідомленні Держдепу.

Днем раніше екс-директор у справах Європи і Євразії в Раді національної безпеки США Деніел Фрід (у адміністрації Барака Обами займався питанням санкцій) заявив український журналістам, що Джо Байден передасть Україні матеріали на вітчизняних олігархів і вимагатиме для них покарання.

Хто саме потрапить під “роздачу” – питання відкрите. Це може бути і продовження тиску Вашингтона на групу Деркача, проти яких в січні були введені санкції. Втім, є й інші потенційні жертви: наприклад, зараз вся увага прикута до персони кума російського президента Віктора Медведчука, а з боку прозахідних активістів вже звучать заклики до американського уряду ввести санкції проти верхівки ОПЗЖ. Не варто забувати й про олігархів Ігоря Коломойського та Дмитра Фірташа, на яких США тисне вже давно.

“Боротьба з корупцією – один з інструментів контролю над нашими елітами. Джо Байдена з часом потрібно буде звітувати перед виборцями про результати зовнішньої політики. Американці обрали тактику підтримки України в піку Росії. Білий дім не зацікавлений у перетворенні України на другій Південний В’єтнам, в якому влада – це група крадіїв та шахраїв. Нинішня історія з Олександром Дубинським – відвертий натяк нашим олігархам, що не можна бути настільки багатими в такій бідній і корумпованій країні як Україна”, – пояснив у розмові з “Апострофом” політичний технолог Олексій Голобуцький.

У такому контексті виникає закономірне питання, як саме на нашому суспільстві та його розвитку відіб’ється американська допомога.

“Якщо Білий дім допоможе боротися саме з причинами корупції, то це буде сприяти побудові ефективних державних інститутів. Якщо ж ми знову побачимо саме “боротьбу з корупціонерами”, то, вона, скоріше за все, ні до чого хорошого це не призведе. Чиновники, які беруть хабара, не виправляться, оскільки вони – частина системи. Так можна домогтися лише того, що персони, які контролюють антикорупційні органи, зможуть ще краще контролювати самих казнокрадів”, – сказав в коментарі “Апострофу” старший економіст CASE Україна, член Несторівські групи Володимир Дубровський .

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Путін не врятує Медведчука, але і Зеленському треба діяти – Василь Філіпчук

Путін не врятує Медведчука, але і Зеленському треба діяти - Василь Філіпчук

Василь Філіпчук Фото: Апостроф

Рішення Ради нацбезпеки і оборони щодо застосування санкцій проти нардепа Тараса Козака, яке спричинило блокування телеканалів 112, ZIK і NewsOne, було несподіванкою не лише в Україні, але й для Кремля. Ба більше, президент Росії Володимир Путін зараз нічим не може допомогти своєму куму Віктору Медведчуку. Це пояснюється зокрема тим, що таким слабким Путін ніколи не був і нове покоління росіян його вже не сприймає. В Україні ж ситуація з блокуванням телеканалів може обернутися фіаско для Володимира Зеленського, якщо влада не піде до суду і не надасть докази щодо злочинних дій пана Козака, через які було ухвалено рішення РНБО. Адже застосування санкцій проти фізичних і юридичних осіб, які перебувають в межах юрисдикції держави – це дуже ризикований крок з правової точки зору. Про це в ефірі програми “Розклад Кулініча” на Апостроф TV розповів дипломат, політик і громадський діяч ВАСИЛЬ ФІЛІПЧУК.

– Зараз всі моделюють, які методи та важелі може задіяти Кремль для того, щоб начебто захистити свою людину – Віктора Медведчука – через санкції, які були задіяні на рівні РНБО за підписом президента Володимира Зеленського. Що може зробити Москва?

– Давайте почнемо з того, що рішення РНБО дійсно було несподіванкою для Кремля. Воно було несподіванкою для нас усіх – і це не дивно. Але для Кремля, який достатньо добре поінформований про події в Україні та має свою агентуру, як мені здається, скрізь в Україні – і в інституціях, і в партіях, і в інших структурах – це дійсно було несподіванкою.

Відсутність, по суті, офіційної реакції з боку Москви це лише підтверджує. Заяви всіляких російських пропагандистів на зразок “запрошуємо на роботу” – це експромт, який ні з ким не погоджувався і особливо ні на що не впливає.

Кремль переживає далеко не найкращий момент у своїй історії. В Росії відчувається втома від Путіна, неефективність тамтешнього режиму. Виросло суспільство, для якого Путін сприймається десь так, як для старшого покоління сприймався Брежнєв. Для частини російського суспільства Путін – це той, хто навів порядок у країні після складних 90-х років, хто є для них гарантією того, що не буде повернення у темні 90-ті.

Незважаючи на це, для молодого російського суспільства Путін – це людина вчорашнього дня, яка призвела до санкцій і закриття Росії від світу. Тому що з робити з цією втомою від Путіна – це, на мою думку, основне питання, яким зараз займаються в Кремлі.

Якщо подивитися об’єктивно, таким слабким, як зараз, мені здається, Путін не був ніколи. Зараз для нього, мабуть один з найскладніших моментів за час його політичної кар’єри. Ми бачимо, що він не планує залишати владу, а шукає шляхи реконструкції російської владної вертикалі. Всі ці ідеї з Державною радою – шлях Ден Сяопіна в російському виконанні, коли президент Путін стане головою Державної ради і буде там по вихідних чи раз на місяць давати свої мудрі поради наступному поколінню. Ми всі бачимо, що це зараз є у розробці. Але це ніяк не вдається здійснити, тому що архітектура російської влади побудована таким чином, що вона будується лише на одному інструменті, який повністю пронизує російську владу. Це сам Путін. Щойно його звідти забрати, то, складається враження, що вона, як картковий будинок, розсиплеться.

Все це призвело до того, що в Росії відбуваються різні внутрішні ігрища. Це призвело до певних не сепаратистських, але відцентрових тенденцій в російських регіонах. Тому в цьому контексті отримати такий несподіваний удар, та ще й з боку України, мені здається, в Кремлі були не готові. Тому реакції по суті на цей момент не те що немає, а не буде ще тривалий період.

– Тобто ця пауза, коли Пєсков каже: “ми глибоко занепокоєні, це не відповідає міжнародним нормам і стандартам” – це не реакція, це ні про що?

– Це не реакція, а свідчення того, що немає ні реакції, ні позиції. Більше того, я чув від людей, які краще, ніж я, розбираються в російській політиці, що пан Медведчук своїм прямим каналом комунікації з президентом Путіним викликав чимале роздратування на наступному рівні російської ієрархії – на рівні керівників силових відомств. Тобто коли хтось з України їх обходить, домовляється, а вони про це дізнаються як факт.

І я не здивований, що там немає якихось дуже різких кроків, які б показували підтримку пана Медведчука. Але це не означає, що цього не буде.

– Зараз виглядає так, що Кремль опинився в непростій ситуації. Якщо вони нічого не зроблять, скажуть, що Путін дав слабину і вже не той, що був раніше. Якщо Кремль піде на загострення якихось речей – наприклад, на сході України або інший пресинг Київ відчує від Москви, а ще у них там протести, Навальний – це підштовхує Захід до ще більшої санкційної політики. Який вибір?

– Давайте питання санкцій відкладемо, бо для Росії принципово показувати, що їм наплювати на західні санкції. Якщо в 2014-2015 роках були санкції з боку Заходу, які могли поставити Росію на коліна – на зразок відключення Росії від SWIFT – то зараз таких санкцій фактично не залишилося. Росіяни змогли за ці сім років конфлікту вибудувати модель, яка спроможна вижити навіть за найбільш жорстких західних санкцій. Тому питання санкцій не є основним. Якщо б вони боялися санкцій, вони б точно не травили Скрипаля, не травили Навального тощо.

Ключове – це обмірковування і погодження між різними баштами Кремля такої реакції, яка б, з одного боку, показала силу Путіна – це для нього основний мотив прийняття рішення, – а з іншого боку, не призвела б до чогось некерованого, як воєнне вторгнення чи зіткнення двох сторін, до чого Росія зараз просто не готова. І цього року подібна криза не вписується ні в які сценарії росіян. У них у другій половині року вибори до Держдуми. У них серйозні внутрішні проблеми.

Путін не врятує Медведчука, але і Зеленському треба діяти - Василь Філіпчук

Путін під час відеоконференціїФото: kremlin.ru

Я думаю, що рішення, яким реагувати, у них немає. Ми його зможемо побачити у кращому разі за 2-3 тижні. Найімовірніше воно буде відкладене в часі. Воно буде достатньо чітке і зрозуміле для російського суспільства, що Путін дав відповідь. Але, з іншого боку, воно не буде виходити за рамки якихось не надто радикальних дій.

Ще раз: я не думаю, що росіяни можуть піти на прямий військовий конфлікт, щоби відновити бойові дії на лінії зіткнення на Донбасі.

Що стосується Криму, то там зараз все не настільки критично, щоб вони починали якісь дії навколо півострова. Вочевидь, вони зараз обмірковують асиметричну реакцію. Якою буде ця асиметрична реакція, ми можемо тільки фантазувати. Це може бути будь-що.

– Подальше саботування мінських переговорів? Чи це загалом не варіант, як відповідь?

– Якщо ви звернули увагу, то в день, коли були оголошені санкції, була заява Козака про те, що Україна саботує Мінськ.

– Це стандартна історія.

– Саботаж Мінська і тупик, у якому знаходиться мінський процес – це доконаний факт щонайменше півроку, а, може, й рік.

– Тобто це не та карта, яку може розіграти Кремль?

– Це взагалі вже не карта. Сторони будуть підштовхувати одна одну, щоб хтось заявив про вихід з Мінська. Але вихід з Мінська – це самогубство для будь-якої сторони. Я сподіваюся, що наша влада має достатньо розуму і спроможності, щоб не виходити з Мінська, і навіть не ставити його під питання.

Мінськ – це не просто політичний документ, а резолюція Ради безпеки ООН. Будь-хто, хто візьме на себе відповідальність за руйнацію Мінська, буде у величезному програші. Будуть звинувачення з російського боку, що Україна не виконує домовленості, з українського – що Росія. Але ніхто виходити не буде. Це такий корсет, у якому всі вимушені залишатися настільки довго, наскільки зможуть. Але з іншого боку, є достатньо багато засобів.

– Давайте змоделюємо таку ситуацію.

– Уявіть собі, що ви Путін. Як ви будете реагувати? Висловлюєте обурення – виглядаєте слабо і смішно, організовуєте зіткнення на Донбасі – берете на себе пряму відповідальність за те, що трапилося. Іти на прямий жорсткий пресинг України – для цього немає зараз необхідних умов.

Я не виключаю, що завтра з’явиться запис якихось розмов чи відео, які завдадуть тим, хто стояв за рішенням РНБО, такого удару, після якого їм буде зовсім не до пана Медведчука чи його каналів.

Пригадайте, з чого Путін почав свою кар’єру російського лідера. Це історія про сауну російського генпрокурора. Щойно Путін прийшов до влади, його найбільшим супротивником був російський генпрокурор (Юрій Скуратов, – “Апостроф”). І несподівано на центральному телебаченні Росії з’являється відео, де генпрокурор розважається в сауні з двома дівчатами легкої поведінки. Це те, що неможливо уявити в Росії в принципі. Генпрокурора це негайно “вбиває” і списує.

Путін не врятує Медведчука, але і Зеленському треба діяти - Василь Філіпчук

Колишній російський генеральний прокурор Юрій СкуратовФото: Getty images

– Ви думаєте, може з’явитися подібна історія?

– Не знаю, що саме з’явиться, яким чином, і хто буде каналом компрометації. Але удар буде болючий, адресний і адекватний, а, можливо, й більший по силі, ніж те, що відбулося.

Взагалі ситуація з рішенням РНБО має не одне і не два подвійних дна, як у валізі розвідників, які подорожують через кордони. Я думаю, що там є декілька рівнів проблеми. І це рішення, якщо не всіма, то багатьма у Москві було сприйняте з полегшенням та з певним задоволенням. І я не виключаю, що іде певна боротьба між тими чи іншими російськими інституціями як за українське питання, так і за питання контрабанди, вугілля, Криму, Донбасу.

Може так трапитися, що просто буде якась відповідь, щоб показати, що ми так просто не дозволяємо плювати нам в обличчя. Але відбудеться перелаштування тих чи інших гравців на українському напрямку – і далі це все піде якось по-іншому.

– Я не можу обійти питання, пов’язане з Вашингтоном – новою адміністрацією і новим президентом. Якось все збіглося в часі: були перемовини очільника українського МЗС Дмитра Кулеби з його колегою зі США держсекретарем Ентоні Блінкеном. Багато хто каже, що вони поговорили, узгодили, і нате вам санкції. Чи це занадто спрощене уявлення, що якби Вашингтон не дав добро, то Київ би на це ніколи не пішов? Або думав би чи чекав би іще.

– Якщо б це було так, як ви описуєте, це б суперечило всьому, що я знаю про міжнародні відносини. Я не уявляю за жодних умов, щоб держсекретар США чи навіть тимчасово повірений сказав: “Пане Кулебо, вимикайте трійку каналів Медведчука”. Почнімо з того, що вони всі достатньо кваліфіковані люди, щоб розуміти, що будь-яка розмова – не лише телефоном, а будь-яка розмова в принципі – записується. Це ми з вами, неофіційні особи, можемо говорити все, що хочемо. А офіційні особи несуть відповідальність за кожне своє слово, і мають діяти лише відповідно до тих норм, завдань і директив, які в них є. Я не уявляю, щоб в директивах американських дипломатів було щось на кшталт “введіть санкції проти українських каналів”.

– Це ж могло бути і так: Кулеба каже, що ми плануємо бити Росію, протидіяти і сподіваємося на підтримку наших західних партнерів. А пан Блінкен каже, що ok, Mr Kuleba, I agree with you (окей, містер Кулеба, я погоджуюсь з вами).

– Цілком можливо, що так воно і було, коли з української сторони було повідомлено, що ми плануємо вводити ті чи інші санкційні дії.

Так чи інакше, але є три пакети санкцій: українські, європейські, американські. І є механізми координації санкцій між тими, хто відповідає за ці санкційні треки. Координація дій і обмін інформацією за визначенням повинен був бути.

Путін не врятує Медведчука, але і Зеленському треба діяти - Василь Філіпчук

Мікрофони двох каналів, які потрапили під санкціїФото: Апостроф / Олександр Гончаров

В мене таке враження, що з європейськими партнерами така координація значно послаблена або певною мірою розбалансована зараз з боку європейців. Я декілька днів тому був у Брюсселі, спілкувався зі старими друзями і колегами. Це було за день чи два перед цим. З їхнього боку про це не знали і не чули, навіть не очікували подібних кроків. А от з боку американських партнерів, таке враження, що координація була. Тобто з ними в діалозі це звучало. Цілком було би природньо очікувати ті чи інші дії саме з американського боку.

– Тобто якщо справа і йшла про ці санкції, то це стосувалося не погодження, а про можливе взаємоінформування щодо відповідних кроків?

– Координація. Тут дійсно є певні нюанси з точки зору теорії і практики санкцій. Це можуть не знати в українському РНБО чи на Банковій, але це точно знають в Держдепі. Санкції не можуть накладатися на ті юридичні й фізичні особи, які перебувають у твоїй юрисдикції.

Сама природа санкцій передбачає, що вони накладаються або на інші держави, або на фізичні і юридичні особи, які поза межами твого правового поля. Так, дійсно, можна накласти санкції на громадянку України таку-то, яка виїхала до Росії і перебуває поза межами твого правового поля, як це було у санкційному списку пана Порошенка щодо однієї з українських громадянок. Чи, припустимо, були санкції Росії щодо громадян Росії, які проживають в Україні. Немає жодної суперечності з тим, як описані санкції у міжнародному праві, у законах про санкції та інших юридичних документах.

Але накладати санкції на ті юридичні та фізичні особи, які перебувають в межах твоєї юрисдикції – це дуже ризикований крок з правової точки зору. Я сподіваюся, що пану Зеленському пояснили: якщо зараз не буде судового рішення українських судів щодо тих фізичних і юридичних осіб, які під санкціями, то за декілька місяців таке широко підтримуване рішення зіграє проти нього. Якщо зараз не буде судового рішення, яке підтвердить залучення пана Козака до фінансування тероризму, то все. Пан Козак буде мати всі підстави подати до суду на РНБО, на президента. Я чомусь думаю, що якщо не буде доказів, він цей суд виграє. Санкції будуть нікчемними, вони будуть скасовані. Європейський суд він виграє – 1000%.

Тобто зараз українська влада, якщо вона дійсно хоче зберегти обличчя, а не рахує лайки у Фейсбуці, зобов’язана почати всі судові процеси і подати всі докази – і фінансування тероризму, і роботи в інтересах Російської Федерації, і фінансування з РФ. Пан Зеленський декілька разів говорив, що в нього є папки, які містять ці докази. Йому треба не відкладати ці папки в довгу шухлядку і насолоджуватися аплодисментами з боку його вчорашніх опонентів. Йому треба негайно починати судові процеси, інакше за 2-3 місяці з усього цього буде великий пшик, а то і клоунада, а, можливо, і якийсь зворотній ефект.

– Давайте згадаємо першу програмну промову, яку президент США Джо Байден проголосив у Державному департаменті. З огляду на те, що він сказав, Росія має почувати себе в меншій безпеці, ніж вона це робила при Трампові. Я би хотів завести цю історію на Україну – чого нам чекати? От Кулеба за підсумками перемовин з Блінкеном казав, що в українсько-американських відносинах починається новий день. Байден заявляє, що Америка повернулася. Він чітко дає розуміти Путіну, що ті дії, які Росія раніше коїла по відношенню до інших країн, нині будуть отримувати адекватну відповідь. Що нам від того?

– Давайте не створювати собі ілюзій, щоб потім не розчаровуватися в тому, що ці сподівання не відбулися. Я не почув нічого кардинально нового у промові американського президента, що б відрізнялося від американської зовнішньо-політичної лінії протягом останніх 10 років. Він чітко артикулював, що у США зараз два ключові опоненти – Китай і Росія. Але хіба Трамп цього не говорив?

Путін не врятує Медведчука, але і Зеленському треба діяти - Василь Філіпчук

Джо БайденФото: Getty images

– Риторика трошки іншою була.

– Це не має ніякого значення. У США сильні інституції. Трамп міг говорити багато речей, які не відповідали тим директивам чи лініям, які проводилися Держдепом чи на середньому рівні. Це ні на що не впливало. У США бюрократія спроможна захистити ту лінію, яка була відпрацьована і яка принаймні відповідає двопартійному консенсусу щодо зовнішньої політики. Тому я би нічого принципово нового з боку Байдена не очікував. Більше того, у нас чомусь пам’ять одноденна.

– Це велика біда українців і виборців, зокрема.

– На жаль. Можливо, це пояснює багато проблем в нашій країні. Ми кожен день йдемо перший раз у перший клас – і так безкінечно.

– Ніколи такого не було і знову.

– Якщо подивитися на останні 30 років, то демократи завжди були більш проросійськими, ніж республіканці. Так, відбулася зміна позицій, коли Трамп дозволив собі надто зайві речі і свободу щодо Росії. Тоді несподівано демократи стали більш русофобськими за республіканців.

Зараз все поступово повернеться на круги своя. Трамп нібито був дружнім щодо Росії президентом, але вони навіть не змогли подовжити дію договору про обмеження наступальних озброєнь. А от Байден прийшов, і буквально за два тижні такий багатостраждальний документ погодили без жодних проблем. Тобто на рівні риторики буде зберігатися намагання задовільнити американського споживача, американський політикум – і республіканців, і демократів – у Конгресі жорсткою лінією і щодо Китаю, і щодо Росії.

Хоча знову ж таки, Байдена звинувачували в тому, що він прокитайський, що його син заробляв на Китаї. Але ми бачимо: Китай – ворог №1.

Щодо Росії, я думаю, буде так само. Але на рівні практичної дипломатії, я думаю, головна різниця, яку ми можемо очікувати – це бажання домовлятися. Бажання не йти на конфлікт, не йти на жорстке зіткнення, а використовувати дипломатичні шляхи, переговори і з Китаєм, і з Росією.

– А поки яке враження складається? Чи буде перезавантаження між Вашингтоном і Москвою, яке свого часу влаштовували Гіларі Клінтон і Сергій Лавров?

– Не буде, тому що не зрозуміло, хто буде в Кремлі за рік або два. Не зрозуміло, що Кремль зараз спроможний робити. Немає сенсу домовлятися з тим, хто за півроку може бути змінений, де взагалі може змінитися політична ситуація. Я не очікую ніяких проривних дій. Повільний переговорний процес і вирішення того, що можна вирішити.

Джерело

Continue Reading