Зв'язок з нами

ПОЛІТИКА

Туризм в Євросоюз – чому для України закриваються двері до Європи

Туризм в Євросоюз - чому для України закриваються двері до Європи

Фото: УНІАН

В Євросоюзі презентували проект “Цифрового зеленого сертифіката”, або так званий Covid-паспорт. Передбачається, що цей документ в майбутньому дозволить нарешті відкрити кордони Євросоюзу і відновити подорожі в період пандемії. “Апостроф” розбирався в європейському проекті “ковідних” паспортів, і в тому, чи отримають українці можливість знову скористатися безвізом, а також дізнався, які країни ввели аналоги сертифікатів, що дозволяють подорожувати в період пандемії коронавірусу.

Уже до літа Євросоюз обіцяє запустити зелені паспорти. 28 березня єврокомісар Тьєррі Бретон, відповідальний за вакцини, представив у неділю майбутній європейський сертифікат здоров’я, який буде діяти з 15 червня. “З того моменту, коли ми зможемо бути впевнені, що кожен європеєць, який бажає зробити щеплення, буде мати рівний доступ до вакцини, буде добре, що ми зможемо мати механізм, сертифікат, який демонструє ваш стан здоров’я”, – сказав він.

Єврокомісар запевнив, що його використання залишатиметься “добровільним”. “Якщо ви не хочете проходити вакцинацію, у вас його не буде”, – попередив він. За його словами, для тих, хто не хоче бути вакцинованим, розглядається варіант масового розгортання швидких тестів, результати яких – негативні – будуть необхідні, наприклад, щоб сісти в літак або відвідати подію.

На звинувачення в прихованому примусі, зокрема, для подорожей, Бретон відповів: “Ті, хто не хоче отримувати сертифікат, можуть і надалі мати вигоду з пропонованих можливостей. Якщо вони зобов’язані мати відповідний стан здоров’я для певної дії, вони зможуть пройти швидкі тести”.

Варто зазначити, що цифрові паспорти вакцинації “Green pass” можна буде отримати тільки громадянам ЄС. Однак не тільки в ЄС розробили “ковідні паспорти”. Наприклад, Ізраїль вже створив і ввів в експлуатацію свої аналоги – “зелені пропуски”, які дозволяють їх власникам спокійно їздити по своїй країні. Активізувався Китай, який вже представив міжнародний зразок паспорта вакцинації і намагається легалізувати його в інших країнах світу. МОЗ Туреччини теж не залишився осторонь, і з 15 березня ввела для мандрівників електронні COVID-19-форми.

У деяких європейських ЗМІ ідею введення ковідних паспортів в Євросоюзі розглядають, як початок нового візового порядку – створення нових бар’єрів між країнами дозволять ряду країн врятуватися від “дарів глобалізації”. Список вакцин, якими можна зробити щеплення, щоб отримати “Green pass”, визначає Європейське агентство з лікарських препаратів (ЕМА), однак на національному рівні окремі країни ЄС зможуть визнавати ліквідність й інших вакцин.

Європейський паспорт вакцинації розрахований в першу чергу для громадян країн-членів ЄС, проте документ може бути представлений в Ісландії, Ліхтенштейні, Норвегії та Швейцарії через тісні економічні зв’язки з Євросоюзом.

“Цей сертифікат буде описувати фактичну ситуацію. Це дозволить окремим державам вимагати правила, що сприяють вільному пересуванню всередині ЄС”, – пояснює офіційний представник Єврокомісії Ерік Мамер.

У цілому, в Європі немає єдності навколо ідеї “ковідних паспортів”. З самого початку французи виступали проти, німці теж раніше були налаштовані скептично. Проблема в тому, що в ЄС можуть з’явитися дві категорії громадян – з паспортами і без них, що вже віддає потенційною дискримінацією. З іншого боку, такі країни як Греція та Іспанія, які залежать від туризму, наполягають на цих паспортах. Адже альтернатива їх не влаштовує – взагалі залишитися без гостей з-за внутрішньої блокади не посміхається нікому.

Одночасно з цим, чимало туристичних агентств підкреслює: повинна залишатися альтернатива для доступних подорожей навіть після введення паспорта вакцинації, наприклад, у вигляді негативного тесту на коронавірус, оскільки деяким людям не можна проходити вакцинацію за станом здоров’я. В цілому, виходячи із заяв єврокомісара Тьєррі Бретона, експрес-тести стануть цією альтернативою. Втім, поки що не зовсім зрозуміло, чи буде ця норма поширюватися на негромадян ЄС.

Туризм в Євросоюз - чому для України закриваються двері до Європи

Фото: kyivcity.gov.ua

Українцям безвіз – в рамочку?

Що ж стосується українських громадян, то планувати відпустку в ЄС на літо поки не варто, оскільки отримати “ковідний паспорт” європейського зразка буде не просто. Теоретично громадянин країни, що не є членом ЄС, може запросити цифровий зелений сертифікат у держави-члена ЄС, до якої він направляється, надавши всю необхідну інформацію, включаючи доказ вакцинації. На основі цього країна-член ЄС повинна вирішити, видавати цифровий сертифікат чи ні.

Однак на практиці все буде впиратися, як мінімум, в два чинника: по-перше, під час очікування відповіді з боку держави, куди зібрався турист. По-друге, в ліквідності в ЄС вакцини, якою буде щеплена українець, який вирішив відправитися в подорож. А з цим, очевидно, виникнуть проблеми.

І хоча Єврокомісія заявила, що в середньостроковій перспективі, якщо третя країна буде видавати аналогічні сертифікати відповідно до міжнародних стандартів і систем, які сумісні з системою ЄС, то Єврокомісія може ухвалити закон, що зрівнює паспорт вакцинації ЄС і третіх країн, схоже, що у випадку з Україною відбудеться нескоро. Хоча б тому що у нас вакцинація і супутня їй інфраструктура знаходиться в зародковому стані. Більш того – вакцина Covidshield не визнана Євросоюзом. А значить, вже влітку безвіз з ЄС для України, який вже і так майже рік не працює, після появи ковід-паспортів може остаточно накритися мідним тазом.

Утім, офіційно українська влада заявляє про перспективи створення своїх сертифікатів. 29 березня президент Володимир Зеленський заявив про необхідність розробки в країні системи “паспортів вакцинації”.

“Ці “паспорти” вже розробляються і країнами Європейського Союзу і США, і Швейцарією, і Ізраїлем – тобто багатьма розвиненими країнами, які активно працюють над створенням колективного імунітету проти коронавірусу. Нам теж треба розробити свою систему відповідної “паспортизації”, – заявив глава держави за підсумками селекторної наради щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби. Глава держави також додав, що “для стримування поширення коронавірусної хвороби в Україні необхідно охопити 70% дорослого населення щепленнями проти COVID-19”. З огляду на той факт, що вакцинація в нашій країні триває з 20 лютого, і за цей час вакциновані лише 0,56% населення, нескладно порахувати, скільки ще років (якщо не десятиліть) знадобитися, щоб виконати завдання, поставлене Зеленським, якщо система охорони здоров’я буде працювати в такому ж дусі.

Як повідомила лікар-хірург Маріанна Радченко в ефірі “Апостроф ТВ”, подібною основою для української системи охорони здоров’я може стати електронна система Національної служби здоров’я України (НСЗУ).

“Ми ж знаємо, що мобільні бригади вносять дані про щеплення в нашу звичайну електронну систему Національної служби НСЗУ. Тобто вже сімейний лікар може побачити, що, наприклад, медпрацівник зробив щеплення по первинці. Тобто у нас вже є певна електронна система. І теоретично було б добре, щоб з цього реєстру сімейний лікар міг отримати інформацію. А краще навіть не сімейний лікар, а якась уніфікована форма, яка дійсно буде визнаватися десь. Тобто така форма повинна бути, і поки Європа прийде до якогось рішення, нам треба подумати, як би нам його реалізувати, щоб воно було реальним, виходячи з наших можливостей “, – вважає лікар Маріанна Радченко.

Однак оскільки подібні паспорта вакцинації в Україні ще не існують навіть в розробці, з країн ЄС, найбільш відкритою для відпочинку українців буде Греція, яка проводить автономну антиковідну політику, а також Кіпр, який дозволив з 1 квітня в’їзд до себе. Однак не всім нашим громадянам ця країна – по кишені. Тому, найімовірніше, українці, які бажають відпочити за кордоном, поїдуть в традиційно бюджетні варіанти – Єгипет або Туреччину, або насолодяться подорожами по Україні. Водночас, тільки від нинішньої влади залежить, чи зможе Україна оперативно інтегруватися в європейську систему “ковідних паспортів”.

Утім, в турбізнесі озвучують стриманий оптимізм щодо майбутнього українських туристів.

“Вважаю, що коли система паспортів вакцинації буде введена в ЄС, це не повинно суттєво обмежити наші свободи і право на пересування в тому ж Євросоюзі. Наразі остаточного рішення немає. Крім того, кожна країна з тих, що підписалися під цим правилом, для себе розробляє якісь документи. Можливо, Україна, коли будуть вже опубліковані всі умови, зможе отримати свій тип шаблону, який буде сприйматися країнами ЄС як відповідний правилам в’їзду на територію Євросоюзу. Або, як сказано в європейських директивах, один з документів, що підтверджують, що у людини немає коронавируса – або негативний ПЛР-тест, або наявність антитіл”, – зазначив в коментарі “Апострофу” експерт по туризму Олександр Новіковський.

З ним згоден Володимир Царук, керівник Центру розвитку туризму України, який розповів “Апострофу”, що низка європейських країн, чия економіка багато в чому залежить від туризму, будуть шукати виходи, як викрутитися з ситуації.

“Туристична сфера в багатьох країнах, особливо в південних, становить від 11% до 13% ВВП, і ця галузь найбільше постраждала. І те що Греція і, частково, Італія відкривалися для туристів, це кардинально ніяк не допомогло цим країнам заробити або як-то утримати сальдо ВВП. Тому що громадяни ЄС не вирішуються приїжджати, скажімо, в ту ж Грецію. Тому навіть якщо вони ці “ковідні паспорти” введуть, я не думаю, що це особливо позначиться на їх туристичному балансі. Тобто їм все одно треба залучати громадян третіх країн, в тому числі і України, щоб якось звести кінці з кінцями, і щоб туристична сфера у них не розорилася остаточно”, – зазначив він.

Джерело

Continue Reading
Натисніть щоб коментувати

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ПОЛІТИКА

Викрадення Чауса – кому вигідно влаштувати міжнародний скандал – Новини України

Викрадення Чауса - кому вигідно влаштувати міжнародний скандал - Новини України

Фото: САП

Після того, як в столиці Молдови був викрадений колишній український суддя Микола Чаус, Україна опинилася в епіцентрі міжнародного скандалу. Природно, влада дружньої Україні держави обурилися тим, що сталося, а в МВС Молдови заявили, що викрадення організували іноземці, які вивезли Чауса в Україну. Серед інтересантів викрадення жерця Феміди, відомого тим, що в кращі роки своєї кар’єри любив “консервувати” гроші в трилітрові банки, називають колишню і нинішню українську владу. Чому їм знадобився Чаус і хто з топ-політиків в Києві може постраждати від його одкровень, розбирався “Апостроф”.

Невдача “баночного” судді

На всю Україну суддя Микола Чаус прославився 9 серпня 2016 року, коли був затриманий співробітниками НАБУ за отримання хабара в розмірі $ 150 тис, яку він необачно закопав в трилітровій банці у дворі власного будинку. Відразу після затримання суддя пішов у відпустку, після чого Верховна Рада дала згоду на його арешт, але до цього часу його в Україні й сліду не було. В результаті, 12 вересня 2016 року він був оголошений в розшук, а березні 2017-го Чаус був затриманий на території Молдови, де перебував до свого викрадення. У жовтні 2017 року Третя Дисциплінарна палата Ради правосуддя відсторонила Миколи Чауса від здійснення правосуддя і рекомендувала його звільнити. Не увінчалися успіхом спроби судді отримати політичний притулок в Молдові: 6 жовтня 2020 року стало відомо, що Кишинів відмовив Чаусу в політичному притулку, почався розгляд справи про екстрадицію судді в Україну, про що молдавських правоохоронців просили їх українські колеги з НАБУ.

Але екстрадиції Чаус так і не дочекався. Через кілька днів після його викрадення очільник МВС Молдови Павло Войко заявив, що затримано одного підозрюваного у викраденні судді, а особистості всіх учасників викрадення, які вивезли Чауса на машині і перетнули кордон з Україною, встановлено. Далі – більше: молдавські сайти опублікували дані документів трьох українців, причетних до викрадення. Машина, на якій вивозили Чауса, була встановлена майже відразу, адже викрадачі не завдали собі клопоту її замінити. При цьому один з трьох українців в’їхав в Молдову за своїми документами, що дозволяло ідентифікувати його як співробітника ГУР МО. Щоправда, в ГУР вже спростували цю інформацію, назвавши це провокацією з боку Росії.

На сьогодні існує вже кілька версій того, в чиїх інтересах і ким було здійснено викрадення судді. Згідно з однією з них, яка підтримується прихильниками колишнього президента Порошенка, Україна, що має тісні зв’язки, в тому числі по лінії спецслужб з Молдовою, нібито здійснила неузгоджену з союзником операцію і ускладнила відносини з Кишиневом, при цьому саме викрадення було здійснено досить безграмотно. Примітно, що в НАБУ, де розслідується справа Чауса, дивуються, навіщо було поспішати викрадати Чауса, адже 22 квітня мало відбутися засідання Верховного суду Молдови з надання екс-судді політичного притулку, а шансів виграти у нього при цьому практично не було. Тобто, незабаром Чаус законно був би переданий в руки українського правосуддя.

Свою версію події виклав головний редактор “Цензор.НЕТ” Юрій Бутусов. Він вважає, що метою викрадення Чауса є спроба якимось чином встановити причетність до вивезення судді за кордон екс-начальника ГУР МО Василя Бурби. Нібито саме зараз, поки не вийшов фільм про “Вагнергейт”, Офіс президента шукає компромат на керівників проваленої спецоперації із захоплення терористів.

Версію Бутусова підтримують в ЄС. Так, народний депутат Вікторія Сюмар вважає, що найближчим часом варто очікувати появи показань Чауса, які будуть використані для дискредитації Бурби і Петра Порошенка, і навіть порівнює викрадення Чауса зі скандальним отруєнням російськими спецслужбами колишнього розвідника Сергія Скрипаля.

“Україна тепер має свій власний а-ля Солсбері скандал з присмаком молдавського вина. Суддю Чауса, який чекав рішення суду по політичному притулку, викрали і привезли українські спецслужби (за твердженням міністра внутрішніх справ Молдови), чим спровокували серйозний міжнародний скандал. Для чого? Відповідь очевидна. Думаю, в найближчі дні ми побачимо якісь “свідчення Чауса”. Цей тиждень влада чекала, коли у Чауса зійдуть синці і коли можна зняти гіпс, щоб вже не на стільки “палевно” все виглядало на телеекранах”, – розповіла Сюмар .

Викрадення Чауса - кому вигідно влаштувати міжнародний скандал - Новини України

Суддя Чаус Фото: Telegram

За її словами, Банкова повторила дії росіян проти Скрипаля, але Росія в результаті таких дій отримала остаточне визнання себе державою-терористом і посилення санкцій.

Підтримує точку зору Бутусова і Сюмар політттехнолог Олексій Голобуцький, який теж вважає, що влада має відношення до викрадення, яке зіпсувало відносини Києва і Кишинева і в результаті цього “засвітилися” співробітники спецслужб, що показує їх непрофесійність.

“Навряд чи провал розвідки був підлаштований якимись недоброзичливцями, найпростіша відповідь може бути і найправильнішою. Вона полягає в тому, що на Банковій хотіли показати (не знаю, для чого), як діють наші спецслужби, перебити “вагнерівський” кейс, але як завжди виконання підвело, а тепер вони не знають, як з цієї ситуації викрутитися”, – говорить “Апострофу” експерт.

Не згоден з такою точкою зору політичний експерт Володимир Фесенко, який вважає, що тільки коли Чаус буде офіційно представлений в Україні як свідок, можна буде припускати, що його викрали українські спецслужби, або хтось їм допоміг це зробити. Поки ж є тільки чутки.

Крім того, за його словами, зараз циркулює й інша інформація: люди Петра Порошенка, які допомагали вивозити суддю в 2017 році, могли викрасти Чауса і вивезти його в Румунію, тому що він нібито планував повернутися в Україну. Нібито навіть фото є, але що відбулося насправді – невідомо.

В історії з суддею-“баночником” важливими є його свідчення як свідка в гіпотетичних справах проти попередньої української влади, але Фесенко закликає не перебільшувати цінність Чауса як свідка.

“Павло Вовк знає про махінації в судовій системі набагато більше, ніж колишній глава Дніпровського райсуду. Він може дати свідчення про свої контакти з Грановським і адміністрацією Порошенка і це проти нього можуть використовувати. Звичайно, може підтвердитися і інформація, що Чауса за дорученням Порошенка вивезли представники українських спецслужб, а забезпечували це керівники СБУ Василь Грицак і СВР Василь Бурба – це небезпечно для них. Та й і для самого Порошенка історія про те, як Чаус уникнув українського правосуддя і виявився в Молдові, небезпечна”, – говорить “Апострофу” Фесенко.

Обережно ставитися до будь-яких версій щодо причетності до викрадення Чауса закликає і політичний експерт Андрій Золотарьов.

“Йде інформаційна війна. Вивіз судді був вигідний оточенню Порошенка, оскільки неприємні нюанси того, як і за допомогою яких людей українська Феміда управлялася з Банкової, могли б завдати репутаційний удар по Порошенку і його оточенню. Чаус – людина, яка приймала рішення і знає досить багато. Зрозуміло, що Порошенко до нього особисто не ходив, але це робили шановані люди. Не думаю, що заступник голови АП Олексій Філатов, але Олександр Грановський, якого тоді знали як “рішалу”, цілком міг”, – говорить Золотарьов.

Викрадення Чауса - кому вигідно влаштувати міжнародний скандал - Новини України

Олександр Грановський Фото: УНІАН

Він занадто багато знав…

Він зазначає, що Чауса неможливо використовувати в судовому процесі, адже жодна правоохоронна структура зараз не прийме його показань, які можуть назвати отриманими незаконним шляхом.

“Можливо, мала місце багатоходова комбінація, щоб підставити команду Зеленського, яка спокійно могла почекати екстрадиції Чауса. До речі, рахунки до Чауса є і у Геннадія Корбана (у 2015 році Чаус приймав рішення про арешт нинішнього радника мера Дніпра, – “Апостроф“), який як правило нічого і ніколи не забуває”, – додає Золотарьов.

Політичний експерт МЦПД Ігор Петренко, як і його колега, вважає, що Чаус може багато розповісти, як відбувалося ручне регулювання суддівської системи за Порошенка. Крім того, можлива поява Чауса в Україні вигідна НАБУ, яке дістане свідка для оформлення справи про перевищення службових повноважень колишнім керівництвом держави.

“Якщо в інших кейсах по колишній владі це важко довести (зокрема, в кейсі введення Порошенком воєнного стану), то в цьому випадку є Чаус, він зацікавлений у власній безпеці, якщо піде на співпрацю зі слідством, то йому можуть це забезпечити – наприклад, як зі скандальним забудовником Максимом Микитасем. Навряд чи у нього є запаси, які дозволили б йому безтурботно жити десь, крім Молдови. Разом з тим, люди Порошенка – той же Грановський – не зацікавлені в тому, щоб він не був в Україні і давав свідчення, в яких зацікавлена нинішня влада”, – говорить Петренко.

До “магістральної” версії прихильників п’ятого президента – мовляв, Чауса викрали, щоб дискредитувати Порошенка і Бурбу, який нібито ще й є потенційним свідком у справі про держзраду по “Вагнергейту”, Петренко ставиться скептично.

“Бурбу можна дискредитувати і без Чауса. Йому є що згадати, в тому числі у його СБУшному минулому, і було б дуже затратно і небезпечно з точки зору двосторонніх відносин України та Молдови прив’язувати його до всього цього. Плюс “Вагнергейт” вже фактично ніде, він стає схожим на історію про хлопчика, який кричав “вовки, вовки”, і в принципі всі вже втратили інтерес до нього”, – підсумовує політолог.

Як би там не було, з часу викрадення судді минуло більше тижня, але його як і раніше його не пред’являють громадськості. І навіть незрозуміло, чи живий він. Що, з огляду на кількість компромату, який знає Чаус, викликає чимало запитань …

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Агресія Путіна – чи нападе Росія на Україну

Агресія Путіна - чи нападе Росія на Україну

Володимир Путін Фото: Getty Images

Російське керівництво виявилося в стратегічній пастці: йти з українського Донбасу вони не хочуть, але і відкрито напасти на Україну широким фронтом Кремль не може. Москва грає м’язами, стягуючи війська ближче до українських кордонів і озвучуючи войовничі погрози. Говорити, що Володимир Путін рушить армію на Київ поки передчасно, але і стверджувати, що він “не ризикне” напасти – було б занадто легковажно. Російська верхівка вважає дії і публічні заяви Вашингтона, спрямовані на підтримку України, а також дії Києва проти кума Путіна Віктора Медведчука “приниженням”, на яке слід обов’язково відповісти. На яку відповідь в нинішніх умовах піде Москва, читайте в матеріалі “Апострофа”.

“Нормандського саміту” не буде

На тлі потоку повідомлень про можливе вторгнення росіян углиб української території, в Кремлі продовжують підвищувати градус напруги, формально демонструючи гуманність. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, зокрема, після низки гучних погроз поспішив запевнити журналістів, “ніхто не збирається рухатися до війни з Україною, і ніхто не сприймає якусь можливість такої війни”.

Але в цілому ні розмова Путіна з канцлером ФРН Ангелою Меркель, під час якої глава німецького уряду зажадала прибрати війська від українських кордонів, ні зустріч Володимира Зеленського і президента Туреччини Реджепа Ердогана, за підсумком якої Анкара висловилася на підтримку Києва, не поміняла позицію Кремля. Навпаки, заяви турецького президента викликали вкрай різку реакцію з боку Кремля: міністр закордонних справ Сергій Лавров застеріг владу Туреччини “від підживлення мілітаристських настроїв” Києва.

Ще пару днів назад в російських верхах звучали зовсім інші заяви. Заступник Адміністрації президента РФ Дмитро Козак, який є офіційним парламентером в “мінському процесі”, говорив, що РФ відкрито втрутиться в ситуацію на Донбасі для захисту “російських громадян”. Він також пригрозив Україні розвалом. У “республіках” ОРДЛО, за даними української розвідки, вже підготували три варіанти звернення до Володимира Путіна, серед яких є прохання надати “військову допомогу”.

“У Кремлі, в тому числі, побоюються, що Київ за підтримки Вашингтона вирішиться на масштабну силову операцію на Донбасі. У Москви перед очима приклад Нагірного Карабаху. Дмитро Козак такими заявами намагається нагадати, що в ОРДЛО саме РФ, як вважає російське керівництво, є вирішальною силою”, – пояснив у розмові з “Апострофом” військово-політичний експерт Микола Белесков.

У пана Козака також може бути персональний інтерес. Адже провал “прямих переговорів” між Офісом президента і колабораціоністами в ОРДЛО – його особиста недоробка, за яку йому доведеться звітувати перед Володимиром Путіним.

“Про висловлювання (погрози) Дмитра Козака на адресу України, які багатьох якщо не злякали, то сильно напружили. Що потрібно мати на увазі? Навіть в Росії, інші офіційні особи (навіть секретар Радбезу РФ Микола Патрушев) висловлюються в цьому контексті більш стримано. Про що це говорить? Про те, що Козак прикриває свою дупу (вибачте за непарламентський сленг, але в даному випадку він доречний). Повний провал в переговорному процесі по Донбасу – це його зона відповідальності”, – написав у Facebook глава Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

Чому “Путін нападе”

Незважаючи на те, що в Кремлі заперечують ймовірність війни з Україною, вона фактично йде з 2014 року, коли Москва окупувала Крим, а також частину Луганської та Донецької областей. Хоча спочатку Володимир Путін відкидав ймовірність анексії Криму, а введення військ РФ на Донбас росіяни заперечують досі.

Агресія Путіна - чи нападе Росія на Україну

Російські війська в Криму Фото: pixabay.com

Питання не в тому “нападе Путін нападе” чи ні, а в інтенсивності бойових дій на Донбасі на тлі де-факто не працюючого перемир’я.

У російські ЗМІ просочилася безліч даних про стягування військ до кордонів України з паралельним проведенням перевірки боєготовності десантних частин. В тому числі, є дані про те, що в рамках “навчань” російське командування наказало розбивати польові госпіталі для прийому поранених. Це може бути елементом залякування (госпіталі біля кордонів серед військових експертів і розвідників завжди вважалися важливим індикатором ймовірності атаки), але подібні дії, як правило, вказують на підготовку до бойових дій.

Якщо в Кремлі вважатимуть, що блискавична військова операція проти України принесе їм геополітичні та дипломатичні вигоди, Володимир Путін на неї точно піде. Мінус для росіян в тому, що на дворі не 2014 рік, і на одному тільки факторі раптовості виїхати не вийде. Зараз такий номер уже не пройде, кажуть експерти.

Чому “Путін не нападе”

Відповідно, вимальовується набір аргументів, чому (саме в цей момент) Володимиру Путіну не з руки відкрито наступати широким фронтом.

По-перше, необхідна ударне угруповання, якій зараз у росіян немає. Навіть з урахуванням “навчань” масового проведення перевірки боєготовності у військах.

“Перевірка бойової готовності займе кілька днів, після чого війська з полігонів повернуться в казарми. Володимиру Путіну, навіть якщо він зважиться, власне оточення не дозволить (вторгнутися в Україну – “Апостроф”). У Кремля немає внутрішнього політичного ресурсу на масштабну операцію з відкритим використанням російської армії. До того ж прикрити стільки масштабну операцію “зеленими чоловічками” і “іхтамнетамі” не вийде”, – говорить “Апострофу” військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов.

По-друге, яка політична мета можливого масштабного наступу? Дивно думати, що Путін буде “брати” Україну, щоб вона виконала Мінські угоди по Донбасу або розблокувала поставки води в Крим. Величезні втрати, витрати на великий окупаційний контингент і захопленої території, а також удари у вигляді економічних санкцій США і ЄС, які можуть бути набагато болючішими за попередні – все це входить в протиріччя зі справжніми цілями росіян.

Тому, власне, серед трьох варіантів “листів Пушиліна”, про які говорить українська розвідка, крім прохання надати військову допомогу “ДНР”, є й інші сценарії – прийняти “ДНР” до складу Росії або ж визнати незалежність “ДНР”. Який варіант в кінцевому підсумку оберуть в Кремлі, залежить від того, наскільки серйозно “прогнеться” Київ і західні партнери.

Агресія Путіна - чи нападе Росія на Україну

Бойовик Фото: Getty images

Чого хоче Москва?

Для росіян завдання-максимум – отримати зняття санкцій і одночасно гарантії від Заходу, що Україна повертається в геополітичну орбіту Москви. Або, як мінімум, Кремль повинен отримати контролюючий “пакет акцій” при формально нейтральному статусі Києва. Для цього росіянам необхідний “особливий статус” для ОРДЛО, а також сильна політична “п’ята колона”, щоб блокувати будь-яке просування Київ в сторону ЄС і НАТО.

Саме з цієї причини, вважають експерти, команда Віктора Медведчука активно “форсує” тему тарифних протестів з прицілом на дострокові вибори, а росіяни паралельно з цим продавлювали “прямі переговори” Київ з колабораціоністами і проведення місцевих виборів в ОРДЛО. Через дії глави Офісу президента Андрія Єрмака таку “консультаційну раду” на початку 2020 року майже створили.

“Для Кремля “прямі переговори” українського керівництва з ватажками в ОРДЛО – питання першорядної важливості. З початку війни проти нашої країни, росіяни ведуть лінію, що це нібито “громадянська війна”, а вони – “посередники”. На цьому тлі гучні заяви Козака, який прямо загрожує відкрито втрутитися в ситуацію на Донбасі, звучать занадто прямолінійно. Значить, Кремль виявився в цейтноті і тепер змушений публічно тиснути на президента Зеленського, вимагаючи політичних поступок”, – сказав в коментарі “Апострофу” керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

Володимир Путін навряд чи зараз пошле війська вглиб України, але стверджувати, що Москва “не зважиться” на жорсткі дії було б, щонайменше, наївним.

Росіяни можуть піти на стрімку операцію саме в рамках ОРДЛО, заздалегідь звинувативши Київ у “провокаціях”. Адже представники “республік” не просто так постійно загрожують вийти на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей. Мета – жорсткіше натиснути на Офіс президента Зеленського, щоб Банкова погодилася на всі кремлівські “хотілки”.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Україна Росія війна – чи допоможе НАТО, якщо Росія нападе на Україну

Україна Росія війна - чи допоможе НАТО, якщо Росія нападе на Україну

Федоренко Юрій Фото: facebook.com/fedorenkoyurii

Останні декілька днів Україна та світ серйозно занепокоєні скупченням російських військ на кордоні з Україною. Почалися розмови про загрозу повномасштабного вторгнення російської армії. Разом з тим, в РФ заявляють, що це Україна збирається проводити воєнну операцію на Донбасі, а вони, мовляв, лише хочуть захистити жителів ОРДЛО. Якого сценарію очікувати на Сході України та чи допоможуть нам партнери із Заходу – про це в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів позаштатний радник комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, депутат Київради від політсили “Слуга народу” ЮРІЙ ФЕДОРЕНКО.

– Україна має будь-яким чином запобігти політиці війни з боку Російської Федерації. Що ми маємо для цього робити?

– Українська сторона робить все можливе в дипломатичних перемовинах. Ми залучаємо наших міжнародних партнерів, залучаємо Сполучені Штати Америки, акцентуємо увагу на тому, що відбувається, і бачимо з їхнього боку підтримку.

Але я повністю підтримую те, що треба працювати над конкретним планом дій з нашими міжнародними партнерами в разі ескалації конфлікту вже зараз.

– Хто, як і чим буде допомагати?

– Просто військової присутністю, зокрема кораблів США в Чорноморському басейні врегулювати ситуацію повністю не вдасться. Тому ми чітко маємо розуміти, яку конкретну допомогу нам надасть Захід. Я думаю, що ця інформація має гриф секретності, і чинна влада вже має чіткий план дій і чітко розуміє, чим будуть допомагати нам наші міжнародні партнери. Просто те, що про це невідомо особисто мені чи читачам, – абсолютно нормально. Противник не має знати всіх тих розкладів, які є в нас на сьогоднішній день.

Також варто зазначити, що я б не став казати про те, що можливі широкомасштабні наступальні дії від противника. Але наші Збройні сили – це видно з виступу пана Хомчака – чітко знають пріоритетні напрямки, де може бути ескалація, і де може бути прорив. І по цих напрямках Збройні сили посилили свої позиції для того, щоб у найкоротший термін подавити, якщо буде потрібно, противника.

– А чи не варто на сьогоднішній день за цих умов та обставин піднімати більш чіткий діалог щодо не тільки співпраці з НАТО чи отримання ПДЧ, а визнання повноцінним членом НАТО? Чи можна це зробити в короткі терміни?

– В короткі терміни неможливо стати повноцінним членом НАТО для України. Але отримати ПДЧ повністю можливо, тим паче що було здійснено вже низку законодавчих змін, зокрема і в структурі управління нашими Збройними силами.

Я вважаю, що це повністю реально. Якщо додатково нам партнери допоможуть в плані військового співробітництва, то це може зайняти десь 1,5-2 роки. Для того, щоб повноцінно стати членом північноатлантичного альянсу, необхідна додаткова дипломатична робота, щоб всі безпосередньо визнали те, що Україна має увійти до НАТО. Над цим, наскільки мені відомо, активно ведеться робота з української сторони для того, щоб підготувати і нас зсередини, і дипломатично проговорити з іншими країнами, щоб мати можливість все ж таки стати повноцінним членом НАТО. В України така перспектива є, але якщо казати про найближче, то це десь 1,5-2 роки для того, щоб отримати ПДЧ.

– Цього терміну вистачить, щоб привести армію до стандартів НАТО?

– Повноцінно – ні. Станом на сьогоднішній день це неможливо, але українська сторона робить надзвичайно багато. Зокрема, з точки зору виробництва власного озброєння. Якщо ми кажемо про такі системи, які були реалізовані та взяті на озброєння, як “Нептун”, “Вільха” і “Вільха-М”, то це виробництво КБ “Луч”. І аналогів таких ракет взагалі в світі достатньо мало. В майбутньому будемо цю зброю експортувати нашим союзникам.

Дійсно, є проблеми по виготовленню боєприпасів та інших калібрів – навіть того ж самого набою до автомату Калашникова. Але в цьому напрямку діюча влада почала активну роботу і підготовку. Тому що чим більше ми замкнемо всередині країни для забезпечення свого війська як технікою, так і боєприпасами, які будуть максимально корельовані з НАТО, тим більше успіхів на перемогу.

Джерело

Continue Reading