Зв'язок з нами

ПОЛІТИКА

Війна на Донбасі 2021 – Помічник Путіна погрожує Києву – новини України

Війна на Донбасі 2021 - Помічник Путіна погрожує Києву - новини України

Фото:

У четвер, 8 квітня, заступник глави адміністрації президента Росії і учасник ТКГ Дмитро Козак заявив, що “початок бойових дій” з боку Києва щодо Донбасу стануть “кінцем України”. При цьому він прямо пригрозив новою військовою агресією з боку Росії. Про те, навіщо Кремль нарощує істерію навколо ескалації бойових дій на Донбасі, і як це пов’язано з майбутніми виборами в Держдуму, “Апострофу” розповів заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь.

По-перше, прямий контакт з регулярними частинами збройних сил Російської Федерації у нас відбувається з першого дня війни, з початку анексії Криму. Після цього він не завершувався. На окупованій території знаходяться регулярні частини збройних сил Російської Федерації: перший і другий корпус, що входять до складу 8-ї армії в Новочеркаську.

По-друге, хто такий Козак щоб коментувати те, що відбувається на території України? Я цього не розумію. Є територіальна цілісність України, нехай подивиться на карту, де знаходиться Росія, і я думаю, що тоді він визначиться з тим, що коментувати.

Усю цю ситуацію, яка відбувається, я можу пояснити істерикою у Путіна, з яким відмовляється розмовляти Байден. Як би це парадоксально не звучало, але дійсно, з військової точки зору – Збройні сили Російської Федерації давно готові до широкомасштабного наступу. Вони побудували три наступальні армії навколо України ще в 2017-2018 роках: 1-у танкову, 20-ю і 8-ю армії, яка як раз і є окупаційним контингентом території України, тобто це регулярна армія, а не якась партизанська. Тому з військової точки зору, Росія – готова.

З точки зору військово-політичної – я не бачу жодної причини для Росії зараз нарощувати агресію проти України. Не бачу мотивів отримати тисячі трун для росіян напередодні виборів до Державної Думи (пройдуть восени цього року, – “Апостроф”), отримати нові санкції і нову ізоляцію. У цьому немає абсолютно ніякого сенсу.

Тому я вважаю, що війська РФ хоча і здійснюють реальні пересування, але інформаційно-психологічна операція, яку проводять росіяни, нагнітаючи цю обстановку, на яку українці дуже радо “купуються” – це мілітаристський чад.

Мова, по-перше, йде про спробу мобілізувати пропутінський електорат перед виборами в Держдуму, а по-друге – дійсно привернути до себе увагу тим, що ти розмахуєш пістолетом, аби з тобою знову почали розмовляти великі країни.

Утім, Байден відреагував по-своєму, я думаю, дуже ефективно – він зателефонував не Путіну, а Зеленському, продемонструвавши своє ставлення до Путіна, як до взагалі неадекватної людині, з якою нема про що тут говорити.

Джерело

Continue Reading
Натисніть щоб коментувати

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ПОЛІТИКА

Льовочкін і Зеленський – Екс-глава АП Януковича посилюється – Новини України

Льовочкін і Зеленський - Екс-глава АП Януковича посилюється - Новини України

Сергій Льовочкін Фото: УНІАН

Сергій Льовочкін знову щільно влаштувався в коридорах президентської канцелярії – точнісінько як за часів Леоніда Кучми, Петра Порошенка та Віктора Януковича. Згодом він просуває в нинішню владу все більше своїх людей, підтверджуючи тим самим реноме “сірого кардинала” української політики. Як Льовочкін примудрився посилити свій вплив на Офіс президента Зеленського, і які амбіції він має, розбирався “Апостроф”.

Друзі сірого кардинала

Наприкінці березня Національне антикорупційне бюро оголосило про те, що Сергій Льовочкін і його сестра Юлія є фігурантами справи про розкрадання коштів Держінвестпроекту, яким за часів Януковича керував відомий Владислав Каськів, нині – депутат Закарпатської облради від ОПЗЖ. Таким чином у Ситника вкололи не тільки оточення екс-глави Адміністрації президента, але і Банкову.

Справа в тому, що наближений до Льовочкіна Каськів свого часу працював з низкою людей з нинішньої Зе-команди. Йдеться, зокрема, про заступника голови Офісу президента з питань зовнішньої політики Ігоря Жовкву, який у Каськіва був директором іноземних інвестицій Держінвестпроекту, заступника Єрмака по судових питань Андрія Смирнова (був позаштатним радником Каськіва) і главу “Укроборонпрому” Юрія Гусєва – що був у часи Януковича главою департаменту національних проектів в структурі колишнього “пориста”.

Крім всіх вищезгаданих впливових персон, пов’язаних з Льовочкіним, увагу привертає і нещодавно призначений заступник міністра інфраструктури Артемій Єршов, який є однокурсником, кумом і бізнес-партнером глави АП часів Януковича.

У Єршова – цікава і багата біографія: його кар’єра почалася в кінці 1990-х років. Тоді він разом зі своїми однокурсниками по Київському нархозу Сергієм Льовочкіним і Іваном Фурсіним створили фірму “Холдинг біт центр”. Наприкінці 90-х Льовочкін з друзями створив банк “Банкірський дім”, який обслуговував високопоставлених клієнтів з МВС, “Укрспецекспорту” і МЗС. Пізніше Льовочкін і Фурсін були причетні до “РосУкрЕнерго”. А Єршов працював в “Місто-банку” Фурсіна, а також володів ще однією фірмою разом з ним і сестрою Льовочкіна – “Іст-Вест фінанс”. Крім того, він працював в “Ощадбанку” і компанії “Трійка діалог Україна” (до речі, як і нинішній міністр економіки Ігор Петрашко). Нинішнє призначення Єршова в заступники до Владислава Криклія слід оцінювати, як ще одне свідчення посилення Льовочкіна і його близького кола.

Новий козир Льовочкіна?

У цьому контексті також слід відзначити появу в Офісі президента Віталія Ковальчука, який там де-факто є радником з регіональних питань.

Зв’язки Ковальчука з Льовочкіним ведуть свій початок ще з 2010 року. Подейкують, тоді в політсилі Віталія Кличка “УДАР” Ковальчук не тільки відповідав за кадри і керував штабом, а й був “містком” між керівництвом партії та тодішнім главою Адміністрації президента.

Після Революції Гідності Петро Порошенко перед президентськими виборами запропонував Ковальчуку очолити штаб, а потім запросив його першим замом голови в АП. Цікаво, що цьому передувала зустріч у Відні в квітні 2014 року, на якій були присутні Порошенко, Ковальчук, Льовочкін, Фірташ і Кличко, визначаючи зони впливу. Тоді Ковальчук пішов від Кличка, маючи амбіції в майбутньому стати главою АП, але очолити президентську канцелярію йому так і не вдалося.

Льовочкін і Зеленський - Екс-глава АП Януковича посилюється - Новини України

Петро Порошенко та Віталій Ковальчук Фото: УНІАН

Замість цього Ковальчук щільно зайнявся регіональною політикою і запуском партій-спойлерів, які відбирали електорат у конкурентів партії влади. Зокрема, з’явилася Партія простих людей Сергія Капліна, яка відтягувала голоси і РПЛ Олега Ляшка, проект “Народний контроль” Дмитра Добродомова, який з’їдає голоси у “Самопомочі”, а “Наш край” був виставлений проти Опоблоку.

Складається враження, що на Банковій вирішили скористатися корисним досвідом Ковальчука (і, звичайно ж, Сергія Льовочкіна) з партіями-спойлерами, а на Банковій він опинився не без допомоги Льовочкіна. Втім, деякі експерти говорять, що Ковальчука все ж не можна називати повністю людиною колишнього глави АП.

“Ковальчука не можна повністю назвати повністю “людиною Льовочкіна”, як і багатьох українських політиків, яких не можна назвати 100% чиїмись людьми. Але поява Ковальчука може бути інтересом до створення партійного проекту на кшталт “Нашого краю”, яким за Порошенка займався Ковальчук. З його допомогою Банкова може спробувати схилити регіональні еліти на свою сторону, “мінусувати” ОПЗЖ в регіонах її базового електорату”, – говорить “Апострофу” Ігор Петренко.

Це може бути не єдине завдання Ковальчука і Льовочкіна, вважає Віктор Небоженко.

“Зараз для Зеленського УДАР – “заноза”, неприємний елемент сьогоднішньої політики, а Ковальчук прекрасно знає, що там відбувається, і Банкова може це використати проти столичного мера”, – говорить експерт.

Загроза президенту

Як би там не було, Сергій Льовочкін нарощує на Банковій свій вплив вражаючими темпами, і це може закінчитися проблемами для керівників Офісу президента.

“Льовочкін – дуже досвідчений політик, може вибудовувати різні комбінації, і якщо його підпустити до себе надто близько, то можна і обпектися, як це трапилося з Януковичем. Тобто з ним можна спілкуватися, але не давати важелів впливу, інакше це загрожує наслідками. Хоча Зеленський тримає олігархів і впливових персон, на рівній відстані. Льовочкін може запропонувати якісь кандидатури на різні посади Банковій, але там повинні бути в цьому зацікавлені, і його пропозиції – не 100% гарантія”, – говорить Ігор Петренко.

Льовочкін і Зеленський - Екс-глава АП Януковича посилюється - Новини України

Офіс президента Фото: Апостроф / Олександр Гончаров

Не драматизує зростаючий вплив Льовочкіна на ОП Віталій Кулик, який вважає, що останній не безпосередньо причетний до появи Віталія Ковальчука на Банковій.

“Не сказав би, що відбувається магістральне зближення Льовочкіна з Банковою. Просто є позиції, за якими з ним починають розмовляти. Прихід Ковальчука в ОПУ – не заслуга Льовочкіна, але це відкриває йому певні можливості, адже Ковальчук довгий час вже не входить в обойму Сергія Володимировича. Звичайно, вони комунікують, і якщо Льовочкін попросить про щось, то Ковальчук йому не відмовить”, – говорить Кулик.

Політологи вважають, що зближення колишнього “сірого кардинала” часів Януковича з Банковою пояснюється тим, що Льовочкін хотів би убезпечити себе від можливих негативних рішень центральних органів влади по відношенню до нього, в тому числі після того, як в США серйозно взялися за помічника скандально відомого американського політтехнолога Пола Манафорта – Костянтина Килимника.

“За допомогою кулуарних домовленостей Льовочкін намагається побудувати свою взаємодію з Банкової, заодно убезпечивши себе від санкцій на кшталт тих, які застосували до Медведчука і його людей. Але не так і багато зараз людей в орбіті, яких він міг би просувати на посади. Багато хто пішов від нього в 2015-2017 роках, особливо після створення ОПЗЖ. Деякі з них навіть перебувають з ним у конфлікті, і не варто вписувати в його “орбіту” всіх, хто працював з екс-главою АП Януковича”, – говорить Кулик.

Тим не менш, наш герой продовжує тихою сапою просувати у владу своїх людей. І буде посувати тих, чиї позиції, здавалося б, є залізобетонними. Зокрема, мова йде про нинішнього главу Офісу президента Андрія Єрмака. Якого чекає скандал з розслідуванням по “вагнерівцям”, який, судячи з вкрай нервових настроїв всередині ОП, може серйозно відбитися на його авторитеті і впливі. У момент, коли це трапиться, поруч з президентом найближче може виявитися “друг всіх президентів” Сергій Льовочкін зі своєю свитою…

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Корупція та коронавірус – як шахраї заробляють на хвороби

Корупція та коронавірус - як шахраї заробляють на хвороби

Фото: Getty Images

Якщо для одних криза – це період боротьби за виживання, то для інших – час можливостей. Саме за таким правилом діють герої корупційних скандалів та розслідувань, про які сьогодні піде мова. “Апостроф” розповідає про те, як в період пандемії COVID-19 в різних країнах світу заробляють на чужому здоров’ї та житті, які країни ми там не очікували побачити, і як коронавірус став лазівкою для корупції в розвинених державах.

Німецькі “торговці масками” з ХДС

Головний фінансовий донор Євросоюзу – Німеччина, здавалося б, остання країна, яка могла б асоціюватися з корупційними скандалами. Проте, прикладів різних схем там вистачає. Зокрема, нещодавно депутата Бундестагу від партії ХСС Георга Нюсляйна, який є заступником голови фракції правлячого в Німеччині блоку консервативних партій ХДС/ХСС, запідозрили в корупції на тлі боротьби з пандемією коронавірусу. Ймовірно, Нюсляйн мав комісійні від приватної компанії в своєму виборчому окрузі за те, що допоміг фірмі отримати держзамовлення на поставку медичних масок, спрямованих для захисту від коронавірусу.

У Бундестазі депутати швидко відреагували, схваливши на пленарному засіданні 25 лютого одноголосно і без будь-якого обговорення позбавлення Нюсляйна депутатської недоторканності, давши добро прокуратурі на обшуки і вилучення документів в його офісах, включаючи кабінет в парламенті Німеччини. Примітно, що приводом для розслідування стосовно депутата стали навіть не самі комісійні в розмірі 660 тисяч євро, а несплата податків з цієї суми.

Німецькі ЗМІ відзначають, що комісійні надійшли від уряду Баварії і від федерального уряду в Берліні. Всього ж, за даними “Abgeordnetenwatch”, депутат Нюсляйн займає керівні пости або має свою частку в капіталі 11 компаній, однак публічно звітує про доходи лише трьох з цих фірм. За словами прес-секретаря “Abgeordnetenwatch” Леї Бріан, це пояснюється особливостями німецького законодавства, більш м’якого щодо політиків та їхніх додатковим доходів, ніж законодавство інших країн Європи.

“Міжнародні організації по боротьбі з корупцією з цієї причини критикують німецькі закони в сфері контролю над доходами політиків. Але для їх зміни потрібна парламентська більшість, а депутати не дуже схильні до подібних рішень. Позбавлення депутата недоторканності за підозрою в корупції – подія для Німеччини вкрай рідкісна. А випадок з Нюсляйном став надбанням громадськості не через самих комісійні, а через несплачені податки на них. Якби він заплатив податок, ми б, може, нічого і не дізналися”, – повідомила прес-секретар “Abgeordnetenwatch” Лея Бріан.

А на початку березня стало відомо про аналогічну аферу за участю іншого депутата від ХДС/ХСС – Ніколаса Льобеля. 5 березня він підтвердив, що фірма, яка належить йому, отримала комісію в розмірі близько 250 тисяч євро за те, що виступила посередником між постачальником масок із землі Баден-Вюртемберг і двома приватними компаніями в містах Хайдельберг і Маннгейм.

Проте, найгучніший скандал в Німеччині стався після того, як наприкінці березня надбанням громадськості стало відомо про те, що Міністерство охорони здоров’я Німеччини в 2020 році придбало понад півмільйона захисних масок у компанії, де на керівній посаді працює чоловік міністра охорони здоров’я Німеччини, Йенса Шпана. Федеральне міністерство охорони здоров’я придбало 570 000 масок FFP2 у компанії Burda GmbH. Берлінський офіс цієї компанії, власне, і очолює ЛГБТ-чоловік міністра охорони здоров’я Йенса Шпана – Даніель Функе. Втім, незважаючи на підозри в корупції, в Міністерстві охорони здоров’я Німеччини запевняють, що закупівлі масок відбулися “чисто”.

Корупція та коронавірус - як шахраї заробляють на хвороби

Йенс ШпанФото: Getty images

Стара (нова) італійська історія

В Італії два державних контракти на поставку захисної екіпіровки для держорганів віддали бізнесменам, яких раніше звинувачували в шахрайстві і нецільовому витрачанні державних коштів. Як повідомляє проект журналістських розслідувань Італія (IRPI), одного з бізнесменів підозрювали в створенні фіктивного підприємства, щоб отримувати державні субсидії, другого – в шахрайстві в сфері електронної торгівлі: він отримував гроші за оптові замовлення, але не доставляв товари.

Представник італійського відомства з питань закупівель “Consip”, заявив, що контракти на закупівлю підписують тільки після суворої перевірки. Однак, через чотири дні після того, як оприлюднили ці дані, “Consip” анулювало одну з угод. Два контракти викликали питання після того, як “Consip” опублікувало на своєму сайті повідомлення про їх укладання.

Як повідомив журналіст проекту журналістських розслідувань в Італії (IRPI) Маттео Чівіліні, проблема полягає в основному не в діяльності центральних органів.

“Відкритість – не проблема для центрального органу. Проте представники влади деяких регіонів, включаючи Ломбардію, наразі ведуть не дуже прозору діяльність. Вони не опублікували назви компаній. Вони просто сказали: “Ми провели відбір на таку-то суму і замовили такі-то товари”, але цієї інформації недостатньо”, – повідомив журналіст IRPI Маттео Чівіліні.

Румунський надзвичайний стан

У 2020 році президент Румунії опублікував указ про введення надзвичайного стану, і це дозволило деяким урядовим органам купувати медичні товари в обхід звичайних процедур. Спочатку румунське агентство по закупкам “ANAP” зажадало, щоб інформацію про закупівлі представляли протягом 30 робочих днів. Однак це призвело до безладу.

“У проекті “надзвичайної” постанови йшлося про продовження терміну подачі даних про закупівлі. Але ситуація тільки погіршилася – багато хто вирішив, що можна взагалі нічого не повідомляти. Адміністративний штраф, який треба сплатити, якщо не публікується інформація, дуже маленький. Я сумніваюся, що у “ANAP” є можливість контролювати всі органи влади. В результаті практично неможливо точно встановити, хто з держзакупників опублікував точні дані про товари. Журналісти… вимагають інформації. Але їм не раз відмовляли в доступі до даних. З лікарень надходить інформація про контракти, які існують лише на папері”, – повідомила глава правозахисної організації “Funky Citizens” Олена Калістру.

У результаті компанія “BSG Business Select” отримала і виконала держзамовлення обсягом 860 тисяч євро на закупівлю медичних масок і захисних костюмів. Контракт уклали на позаконкурсній основі. Примітно, що “BSG” спочатку створювалася, щоб пропонувати нетрадиційні методи лікування – ароматерапію, кристалотерапію. Але компанія закупила захисну екіпіровку у турецького постачальника за 614 400 євро і отримала від угоди 40-відсотковий прибуток.

Корупція та коронавірус - як шахраї заробляють на хвороби

Фото: pixabay.com

За словами румунських медпрацівників, маски виявилися поганої якості. Більш того, згідно з корпоративних даних, 11 березня – в той же день, коли ВООЗ оголосила пандемію коронавірусу – контрольний пакет акцій компанії купила колишня співробітниця держорганів, у якої, як кажуть, “близькі стосунки і непорушна дружба” з прем’єр-міністром Румунії. Раніше її заарештовували за те, що вона заплатила членам жорстокої банди, аби ті вичавили з маршруту ліцензованого оператора мікроавтобусів-таксі, а вона зайняла б його місце. Подібні історії цілком в дусі пострадянських країн, але все ж Румунія – член ЄС, і подібні історії викликають питання, наскільки європейська система боротьби з корупцією виявилася ефективною для цієї країни.

Україна не залишилася осторонь

У лютому 2021 року НАБУ почала розслідування проти міністра охорони здоров’я України Максима Степанова. Справа стосувалася закупівлі вакцин від коронавірусу у Китаї через посередників за завищеними цінами. Однак замість того, щоб відсторонити міністра, почалася протидія з боку уряду. Дійшло до того, що 15 лютого 2021 року в Кабінеті Міністрів України відбулося позачергове засідання, де було затверджено новий законопроект про зміну статусу НАБУ і процедуру обрання його голови.

Правда, пізніше напруга у протистоянні Банкової з директором антикорупційного відомства Ситником спала, і історія забуксувала. В результаті, про корупційний ковідний скандал забули, а справа розсмокталася.

Схеми ковідного століття

Ну і звичайно, куди ж без історії про фірмову українську підприємливість. Як відомо, після початку локдауну в Києві проїхатися громадським транспортом можуть тільки працівники критичної інфраструктури і підприємств, яким видали відповідну перепустку. КМДА виготовила 437 тисяч спецперепусток. Однак буквально синхронно із рішенням київської влади в мережі з’явилися оголошення про продаж перепусток. У перший же день нововведення на торгівлі підробленими перепустками зловили заповзятливу 18-річну дівчину. Вона продавала “картки” за 200 грн.

Варто визнати, що підробка ковідних документів – це не суто українська “фішка”. Щоб повернутися додому з Мальорки, німецькі туристи повинні пред’явити свідоцтво про негативний тест на коронавірус. Однак на острові знайшовся “гуманний” німецький лікар, який вирішив скористатися ситуацією – і почав за € 80 видавати співвітчизникам бажані довідки про відсутність коронавірусу, не проводячи тести взагалі. Втім, в німецькій пресі прізвище лікаря розкривати не стали.

Таким чином, період пандемії коронавірусу відкрив лазівки для несумлінного заробітку всім, хто, використовуючи службове становище, вирішив нажитися на чужому здоров’ї. І навіть життя…

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Буду нищити і вбивати ворога з Росії, якщо він прийде в Україну – Леонід Кравчук

Буду нищити і вбивати ворога з Росії, якщо він прийде в Україну - Леонід Кравчук

Леонід Кравчук Фото: sumy.ua

Вже декілька тижнів Україна отримує тривожні новини з фронту. Майже кожного дня на Донбасі отримує поранення український військовий, і, на жаль, останні дні ми отримуємо сумні новини про смерті наших воїнів. Тим часом, ситуація загострюється не лише на території України, а й за її межами. Росіяни стягують війська до українського кордону, що викликає занепокоєння в усього світу. Україна вже заручилася підтримкою Європи та Сполучених Штатів Америки. Крім того, це вже не та країна і не та армія, яка була сім років тому. Чи є загроза повномасштабного наступу Росії на Україну, як просуваються перемовини щодо Донбасу в рамках Тристоронньої контактної групи, та як Україна відповідатиме Росії – про це в ефірі програми “Розклад Кулініча” на Апостроф TV розповів перший президент України, Голова української делегації в ТКГ ЛЕОНІД КРАВЧУК.

– З минулого тижня, коли всі заговорили про зростання воєнної напруги навколо України та ескалацію на Донбасі, хочеться запитати: чи буде та війна Росії проти України? Вона вже йде більше семи років, але чи чекати масштабного наступу і подальшого вторгнення?

– Я якраз з цього хотів розпочати. Коли мене запитують, чи буде війна, я кажу: війна вже йде. Вона йде сім років. Її називають по-різному – гібридна, ще якась – але це війна. Вмирають люди, вбивають людей, як на війні.

Але ви маєте рацію, коли кажете про можливе розширення конфлікту або більш масштабну агресію з боку Росії. На мою думку, Росія сьогодні, якщо скласти всі плюси й мінуси, не готова до широкомасштабної війни.

По-перше, світ – і Європа, і Сполучені Штати Америки – зрозумів врешті, що являє собою Росія, і які завдання вона ставить. Вона не хоче жити за правилами, вона не має наміру навіть виконувати міжнародні правові норми. Тобто вона думає, що їй дозволено поводитися так, як вона того хоче. Я говорю: вона глибоко помиляється. І наслідки цієї помилки обов’язково будуть. Коли? Я не можу зараз сказати, але вони будуть дуже поганими для Росії.

По-друге, подивіться, що відбувається на Донбасі. З самого початку Росією поставлене завдання тримати Україну весь час у напрузі, нагадувати їй, що Росія завжди готова розширити конфлікт просто зараз. Коли президент Зеленський сказав, що вступ до НАТО – це одна з головних гарантій української незалежності, Росія одразу відреагувала, мовляв, це призведе до розширення або погіршення ситуації на Донбасі. Тобто вона реагує миттєво. Але це не означає, що Донбас для неї є тільки початком, як і не означає, що є кінцем. Вона ставить більш широкі завдання, хоча можливостей для їх вирішення в Кремлі немає.

Тому якщо підводити підсумок, то я вважаю, що це швидше загрози, це скоріше залякування України, це скоріше намагання показати світові – і Європі, і Сполученим Штатам Америки – що Росія нікого не боїться, що вона дуже сильна і може творити будь-що. Я думаю, що це гра м’язами.

Але від Росії можна чекати всього. Це я кажу серйозно. І ми маємо бути готовими до будь-якого сценарію. Тому що ніхто не може сказати, що там думають в бункері в Москві, що там у голові Путіна, і що в голові кремлівської еліти. Ми маємо бути готовими до будь-якого сценарію. І світ також має бути до цього готовим. І я бачу, що світ реагує негативно на дії Росії, і ми маємо повну підтримку Європи і Сполучених Штатів Америки.

– Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков заявив, що в разі закінчення карантину українська делегація в ТКГ не буде повертатися до Мінська, з огляду на те, що Лукашенко ледь не найкращий друг Путіна, та з огляду на ту риторику, яку дозволяє собі Олександр Григорович. Якщо говорити про заміну Мінська на інше місто, то, можливо, ви знаєте, які варіанти розглядаються?

– Поки що варіантів не розглядається, тому що не було ще звернення представника України до ОБСЄ. Тому що саме від постійного представника ОБСЄ в ТКГ, пані Хайді Ґрау, залежить початок цієї роботи щодо пошуку іншого місця.

А те, що Мінськ не може бути місцем для проведення таких перемовин, то це вже абсолютно ясно, тому що, по-перше, дійсно, Лукашенко дозволяє собі навіть ворожі випади на адресу України. Це недемократична країна, де застосовуються репресії і тиск навіть на мирні демонстрації. Тобто вона демонструє повну автократичну суть і є, по суті, підлеглою Росії.

Не можна проводити там перемовини, в яких йдеться про досягнення миру. Ми будемо наполегливо ставити це питання і разом з ОБСЄ знайдемо, я думаю, обов’язково знайдемо місце проведення. Це має бути нейтральна, бажано, демократична країна, де будуть створені всі умови для перемовини, де сама суть і життя країни будуть демонструвати демократизм, а не диктатуру.

– Якщо свої варіанти запропонує Казахстан або, наприклад, Польща, то на який бік схиляється вибір?

– Я б схилився до Польщі. По-перше, це наші давні союзники. Ми жили по-різному, в нас були різні історичні моменти в житті – добрі й недобрі – були й війни. Але в цілому це країна, яка дуже близька Україні за ментальністю, за, навіть, мовою і таке інше. Тому, звичайно, я б схилився до Польщі. Але не знаю, це не я один буду вирішувати.

– Ви вже говорили про те, що була телефонна розмова президента України Володимира Зеленського із генсеком Альянсу Єнсом Столтенбергом. Як казав президент, НАТО – це єдиний шлях до закінчення війни на Донбасі. Зокрема, ПДЧ (План дій щодо членства в НАТО, – “Апостроф”) стане справжнім сигналом для Російської Федерації. Сигналом до чого? І як цей сигнал може сприйнятися у кремлівському бункері?

– Уже зараз ці заяви, які відбулися – а це заяви від США за підсумками розмови Байдена із Зеленським, розмови міністра закордонних справ України із держсекретарем США, розмови радників з безпеки минулого тижня несуть одну думку: Україну ми не залишимо один на один з Росією. Офіційно: не залишимо Україну один на один. Це сигнал до того, щоб Росія розуміла, що Україну не здадуть просто так на поталу Кремлю.

А якщо ми візьмемо, скажімо, війська Сполучених Штатів Америки в Європі, то вони після цієї демонстрації підготовки до маневрів десь біля кордонів України приведені до вищої готовності. Це ж не просто так вони граються, приводячи до вищої готовності. Тобто це означає, що світ не просто на боці України, а нагадує Росії: будьте обережні, тому що Україна буде захищена в разі широкомасштабної агресії на її території. Тому я переконаний, що Росія чує це і робить відповідні висновки.

Кремлівську еліту можна зневажати, можна засуджувати, але я не думаю, що вони настільки примітивні, щоб не могли навіть уявити собі наслідки такої широкомасштабної агресії на території України. Не думаю.

– Тут є одне питання, навіть одна біда. Ви якось в одному інтерв’ю казали, що з огляду на ці санкції, на ізоляцію, в яку себе РФ фактично заганяє сама, інший політик на місці Путіна якось би оцінив ситуацію і зробив би правильні висновки, як вийти з цього становища. Але, як ми бачимо, раціональністю в Кремлі не керуються. Там хіба думають про наслідки?

– Я не думаю, що в них зовсім відсутній аналіз наслідків, можливих після непродуманих дій.

– Ну, приміром?

– Приміром, Хрущов розпочав стукати зброєю на Кубі і кругом показував, що він має велику силу.

– Карибська криза, так.

– Закінчилося чим? Розвалом Радянського Союзу, тому що змагання з Заходом Радянський Союз не витримав.

– Росія також не витримає?

– Росія ні за яких умов не витримає змагання з гонки озброєння із Заходом. Там різні масштаби, технології і можливості. Це абсолютно ясно. Хоч і невелика, але якась опозиція є в Росії, яка також нагадує, що треба бути в ХХІ столітті обережними, тому що світ вже зовсім не такий, яким він був, скажімо, за 20-30 років до цього.

– Чи можна покладати певні сподівання і надії на ту російську опозицію? Чи то пак на певну кількість лібералів серед тієї опозиції. Знаєте, як кажуть – російський ліберал закінчується на питанні України. А може, взагалі на будь-якому питанні він закінчується.

– Я з досвіду – а в мене досвід досить великий – знаю, коли ситуація неймовірно ускладнюється, коли навколо рвуться міни, коли навколо йде тиск – а він іде і це правда – то в таких умовах виникає потреба включити мізки. Я сподіваюся саме на це, якою б ця голова не була.

Ще раз говорю: я переконаний, що від Росії можна чекати всього, але я знаю точно і вірю в це абсолютно, що якщо буде безумство хоробрих в Росії, то це закінчиться для Росії повним провалом. Я не хотів би, щоб це сталося. Мене абсолютно не цікавить, погане чи добре життя в Росії. Це їхня справа. Я хочу сказати, що Росія не може заважати нікому і, перш за все, коли йдеться про Україну, мені особисто жити так, як я хочу. Не може, не має права. І настає час, коли Росії не дозволять це робити. Я це просто відчуваю не тільки з термінології, яка зараз ведеться в Європі, в Сполучених Штатах Америки, в інших регіонах. Я це відчуваю з тієї ситуації, яка зараз є на Донбасі.

– Повернімося до ситуації навколо засідань ТКГ. Як ми розуміємо, зараз проводяться відео-конференції. Ви можете розповісти останні новини цих засідань? Яким чином вони відбуваються? Зокрема, з огляду на те, що мало відбутися засідання ТКГ через загострення на Донбасі та чергові смерті військових ЗСУ.

– Якщо одним реченням, то всі ці відеоконференції, які ми проводимо, в яких я беру участь і є модератором української делегації, проводяться в умовах повної блокади з боку Росії та їх підлеглих з так званих військових адміністрацій, які називаються ОРДЛО. Росія не хоче слухати голос розуму і пропозиції щодо припинення вогню та відновлення режиму тиші.

Скажімо, минулого разу – 30 березня – відкривається відеоконференція, і я звертаюся до пана Бориса Гризлова з такою пропозицією: ситуація загострилася, є загиблі, загинуло четверо наших військових, двоє поранені. Я пропоную звернутися від імені нашої ТКГ до людей, щоб ввести ситуацію в попередній режим – режим тиші – і якось не допустити ескалації ситуації. І посол ОБСЄ пан Чевік навіть запропонував текст такого звернення – невеликий документ, усього, здається, три речення. Пані Хайді Ґрау підтримала цю пропозицію, прочитала текст, який подав пан Чевік. Я звернувся до Гризлова, а він не підтримав. Тобто було очевидним, що він не хоче, щоб панував мир на Донбасі. Це свідчення того, в яких умовах ми проводимо засідання.

Сподіватися, що найближчим часом ці засідання, якщо не зміниться позиція Росії, можуть покращитися… Я маю великий сумнів. От і сьогодні я звернувся знову таки до пані Хайді Ґрау з листом провести термінове засідання ТКГ. Це було ще до обіду. Я пропонував знову зустрітися та прийняти те рішення, яке вже обговорювалося минулого разу. Може, ми тільки додамо одну важливу тезу, що ми напередодні або вже в умовах великого світлого свята Воскресіння Христа – Великодня – подумаємо над тим, як дати можливість надії, сподівання на те, що перестануть стріляти і вбивати. Будемо робити такі спроби. Однак я не можу передбачити позицію Росії. Вона була, є й буде непередбачуваною.

– А ви не втомилися лупати сю скалу несприйняття будь-яких позицій з боку Кремля? Що не говоримо, Росія все одно це відкидає. Їй не цікаво.

– Я вам скажу відверто: я ніколи не втомлюся, поки я буду живий, коли йдеться про життя людей, коли йдеться про мир і спокій на нашій землі. Але якщо ворог не почує сили розуму, не почує нашого бажання дійсно встановити мир на Донбасі, і прийде на мій поріг, на мою землю, я, незважаючи на свій вік, стрілятиму в нього всіма видами зброї, яка в мене є. Поки буду живий, поки триматиму зброю, я буду ворога нищити і вбивати.

Я вірю, що не тільки я так кажу. 55 відсотків українців сьогодні підтримують вступ України до НАТО. Це така загальна цифра. Ці люди відчули, що таке Росія. І нехай вони не думають, що ми когось боїмося. Так, ми не хочемо війни, не хочемо смертей, не хочемо, щоб вмирали наші люди. Але ми їх не боїмося. Ми будемо захищати свою землю. І вони мають знати, і світ бачить, хто є хто.

Я вірю в те, що спільними зусиллями ми зупинимо тих людей, які не знають іншого шляху життя окрім силових методів. Зупинимо, тому що так не можна жити, щоб якась одна країна раптом прийшла в стан некерованості і диктувала світові свої найгірші наміри. Такого бути не може. І не буде.

– З огляду на цю історію з НАТО та ПДЧ, ми точно можемо ставити крапку в питаннях про позаблоковість?

– Давно потрібно поставити крапку. Це була ідея Януковича, яку йому нав’язали. Вона ходила коридорами і до Януковича, але оформлена як позиція вона була уже при ньому. І цю позицію йому нав’язала Росія. Він повірив у те, що якщо Україна буде нейтральною, позаблоковою, то Росія не матиме намірів панувати над Україною.

Ви, мабуть, пам’ятаєте, коли ми ухвалювали декларацію про суверенітет, це ввійшло навіть у текст – положення, що Україна без’ядерна і позаблокова держава і має намір бути позаблоковою і без’ядерною. Сьогодні ми бачимо, що ситуація настільки складна, і що Україну ніколи не залишать в спокої, поки вона не визначиться конкретно не тільки з курсом – європейський курс у нас давно визначили – а стане членом і буде знаходитися, відповідно до п’ятого параграфу статуту НАТО, під захистом цієї військово-політичної або політично-військової організації.

– Але дехто стверджує, що з окупованими Кримом та частиною Сходу нам цей статус не світить.

– Хто стверджує?

– Загалом різні політики, можливо, опозиціонери, політичні оглядачі, різні експерти. Вони кажуть, що такий партнер як Україна, з такими болючими питаннями навряд чи має великі шанси.

– Я знаю думки сьогодні на Заході. Не всі, але знаю багато думок. Я постійно спілкуюся з різними людьми, і з Вашингтоном також. Там починає брати верх така думка: сьогодні агресія Росії до України – це агресія не проти України, а проти цінностей Заходу. Це агресія проти демократії. Це агресія двох систем – автократичної проти демократичної. Тому західний світ мусить і буде сприймати агресію проти України, як агресію проти себе, проти свого майбутнього, проти демократії, проти життя в умовах гуманістичного суспільства.

Ось в чому різниця. І до такої думки тяжіє все більше і більше людей, все більше і більше політиків. Повірте, я пам’ятаю, коли і Єльцин, і Горбачов, і багато інших посіяли на Заході таку думку: мовляв, Росія проводить реформи і вона також має наміри десь з’єднатися з демократичною системою Заходу. Коли приїжджав до України президент США Буш, я спілкувався з ним. Він мені сказав таке: “Пане президенте, не треба зараз так акцентовано говорити про незалежність України, треба допомагати Горбачову реформувати Росію”. Розумієте, брала верх філософія, де Росія може стати частиною Західного світу.

Я хочу, щоб ми, українці, як завжди, проявляли спокій. Правда на нашому боці. Дух, що тіло рве до бою, на нашому боці. Тому ми маємо бути спокійними і виваженими. Але бути спокійними – не означає не готуватися до різних сценаріїв. Нас не можуть і не повинні ніхто застати зненацька. Ми завжди маємо бути готові до будь-якого повороту. Якщо потрібно дати комусь відсіч, зокрема, йдеться про Росію, така відсіч буде організована. Ми не ті сьогодні, якими були 6-7 років тому. Ми маємо достатньо міцне військо, маємо об’єднані сили більшості українського народу.

Ми стоїмо на святому – ми захищаємо і будемо захищати свою землю. Тому я хочу побажати всім нам здоров’я, сили, подолати коронавірус і вірити в те, що Україна переможе. Обов’язково.

Джерело

Continue Reading