Зв'язок з нами

ПОЛІТИКА

Українці голосують за Зеленського, а потім кажуть, їх бог розуму позбавив – Анатолій Матіос

Українці голосують за Зеленського, а потім кажуть, їх бог розуму позбавив - Анатолій Матіос

Анатолій Матіос Фото: Апостроф

Скільки в Україні є державних зрадників? Що не так у справі “вагнеріців”, кого за це треба притягнути до відповідальності? Чи є голова Офісу президента Андрій Єрмак “агентом Кремля”? Чому досі немає засуджених у справі по Іловайську та що стало причиною трагедії у Дебальцево, про це та багато іншого у програмі “Всьо по бєзпредєлу” з Оксаною Руно на Апостроф TV розповів головний військовий прокурор України у 2014–2019 роках АНАТОЛІЙ МАТІОС.

— 16 березня відбулася річниця проведення в Криму так званого “референдуму”. Уже сім років цьому бєспрєдєлу…

— Що ви маєте на увазі, коли говорите про “бєспрєдєл” у сім років? Це не бєспрєдєл, це анексія Криму. Якщо ми послуговуємося риторикою, яка використовується кримінальним середовищем або суспільством, яке не може себе захистити в сусідній державі — Російській Федерації, тоді ми будемо називати бєспрєдєлом те, що відбувається в Україні.

У нас відбувається особливий період, який ніхто не скасував за законом. Це стан перед воєнними діями чи перед військовим станом. Це раз. Друге — анексія Криму називається анексією Криму, і це визнано світовим співтовариством. А якщо говорити про ті події, які відбувалися саме в Криму сім років тому, то я думаю, що знання примножують глибину смутку. Знань у мене багато і строки давності цих знань не минули.

— Ви сказали, що ця лексика послуговується людьми, які не можуть себе захистити. Українці можуть себе захистити?

— Українець завжди захистить себе, оскільки “моя хата скраю” й “садок вишневий коло хати”. Тому навколо хатинки, маєтку чи квартири буде завжди лад. А за парканом буде баня, у якій той самий українець вийде, вип’є чарку, крикне “геть зраду”, вляпається своєю бородою в це лайно й буде говорити, що це божа роса. Таке ми маємо життя.

Я не критикую українське суспільство, я говорю, що відстань між “думаю” та “рефлексую” в Україні набула катастрофічних наслідків. Українець перестав думати, він послуговується інстинктами, які втілюють усі основні засади піраміди Маслоу: спочатку шлунок, холодильник і телевізор, а потім розум. Говорити про розум нам дуже важко, тому що масове зубожіння розуму відбулося два роки тому.

— “Моя хата скраю” — першим ворога зустрічаю. Кого зустрічали та що відбувалося на Донбасі? Мені цікаво в контексті розслідувань по Іловайську. Суспільство вже знає всі результати, що на цьому можна поставити крапку та перегорнути сторінку?

— Я все зробив, будучи прокурором, справа готова для передачі до суду. Я написав Зеленському два роки тому, після його обрання: прошу, зробіть. Минуло два роки. Чому суспільство має претензії до мене? Є пряма агресія, у якій є підозрювані та чию вину має довести суд. Їх заочно судити не можуть, бо цей закон у нас скасували. А нову процедуру заочного засудження монобільшість ніяк не може прийняти. Тому маємо, що маємо.

Я свою роботу разом із підлеглими зробив. 17 генералів Російської Федерації, зокрема, Шойгу, керівник Генштабу Герасимов, Белавенцев — усі, хто мав відношення до подій в Іловайську. Це відбулося, і це зафіксовано. Хто винен — теж зафіксовано.

— Ви написали Зеленському, але ж це не було завершено за часів президентства Порошенка?

— Справа була завершена. Та пан Зеленський на стадіоні спитав у Порошенка: де Іловайськ? Будь ласка, ревізуй те, що завершено та направ до суду. Чогось цього не відбулося. Стовідсотковий свій прокурор, ще один новоспечений генерал, військовий прокурор Чумак. Де вони, що зробили? Ліквідували під час війни військову прокуратуру. Напевно, так добре.

— Якщо відповідати тим, хто піарився на цій темі, говорив, що російських військових там нема?

— Нехай піаряться, та це страшна трагедія, особливо для сімей тих, хто загинув. Так от, я хочу сказати, що внаслідок роботи військової прокуратури, окрім розслідування справи по Іловайську, було вилучено та арештовано майно та статки податківців — усі тоді сміялися. З цих вилучених майже 200 млн гривень усі гроші були перераховані, за рішенням парламентського комітету та уряду Гройсмана, родичам Героїв Небесної сотні — це 102 особи — та всім родинам загиблих українських військових. Про це є офіційні документи, які не можна оскаржити. Але це нікому не цікаво. І це величезна трагедія.

— Російські війська на Донбасі були?

— Вони є й сьогодні, але мають гібридну форму. Цей термін спершу ввела військова прокуратура, тому що ми глибоко вивчили весь послужний список начальника Генштабу РФ Герасимова, який у 2012 році на зібранні вищого офіцерського складу проголосив доктрину гібридної війни.

Тому росіяни в однострої були в Іловайську, коли вони зайшли та розстріляли колону. Потім була гібридна форма: зміна анкетних даних, видача документів “ЛНР/ДНР” для прикриття. Уся командна ієрархія, від командира роти і вище, усі штабні структури очолюють ті чи інші представники тих чи інших спецслужб або Збройних сил Російської Федерації.

— Ви служили на посаді головного військового прокурора п’ять років. Якою справою ви пишаєтеся? Що довели до завершення?

— Це більше 15 тисяч справ відносно зрадників держави, я їх не можу перелічити фізично, не можу порахувати кількість усіх процесуальних дій, здійснених за п’ять років.

Українці голосують за Зеленського, а потім кажуть, їх бог розуму позбавив - Анатолій Матіос

Анатолій МатіосФото: Getty images

— Ви сказали про зрадників держави, їх багато?

— Я думаю, що в державі — це кожен третій.

— А що для вас зрадник держави?

— Зрадник держави — який не має держави, який не уособлює територію, на якій він живе, як свою Батьківщину. От де ваша Батьківщина буквально — не як держава Україна, а буквально? У мене є своє визначення. Кожна людина має дати собі відповідь, де його Батьківщина. Тому, хто народився у квартирі, важко сказати це. Я завжди це запитую, це моє хобі.

— Ми говоримо зараз про зрадників держави не в соціальному плані, а про ваші справи.

— Якщо я зараз розповідатиму все, як написано в книжці, то це людина, яка працює всупереч інтересам власної держави, де він проживає, громадянство якої він має. У даному випадку зрадник — це той, хто діє не в інтересах суспільства, не в інтересах держави. Усе.

— На вашу думку, такі люди зараз очолюють високі посади? Офіс президента, Верховна Рада?

— А що, у нас такий один Офіс президента? Це тотальні метастази, яких можна позбутися лише радикально — хірургічним шляхом.

— Днями з’явився новий, уже другий аудіозапис розмови Медведчука та Суркова. У розмові вони згадували Василя Грицака, який потім обіймав посаду голови СБУ. Ваша думка про згадку його прізвища в розмові Медведчука й Суркова, що він займався тим, про що вони говорили?

— Я не знаю, чим він займався в тій ситуації, про яку йдеться в розмові. Василь Олександрович Грицак — військовий генерал армії, він колишній голова Служби безпеки, який всю війну відповідав за доволі складну ділянку роботи.

Якщо б усе, що ми читаємо на парканах або шкільних закутках, де курить наша молодь, можна було б ідентифікувати як факт і правду, то це, напевно, було б досить цікаво. Але я думаю, що варто запитати, звідки взявся цей запис?

— І чому саме зараз.

— Питання не чому саме зараз. Може, настрій такий був. Але якщо подивитися, що це з’явилося на сайті “Обозреватель”, то треба запросити пана Бродського (Михайло Бродський, глава редради видання “Обозреватель”, – “Апостроф”) й запитати: “звідки, добродію, у тебе такий ексклюзивний запис?”. Тоді ми зрозуміємо: хто, кому і для чого.

— Тобто ви не ставите під сумнів автентичність цих записів?

— Будучи правником, я звик довіряти тому, що написано на папері, який називається законом або кодексом. Для того, щоби сказати, що це автентичний запис, треба провести експертизу. Якщо її вже проводять, слава Богу. Якщо її не проводять, то повинні проводити, а перед тим допитати фігурантів розмови, якщо є справа. Якщо пан Бродський знає, що є справа, і він є заявником, то будь ласка. Робіть усе за законом. Ми робили за законом.

— Що ви можете розказати про контрабанду на лінії зіткнення?

— Тут є підміна понять. Немає контрабанди на лінії зіткнення, бо це є українська територія. Перетинання через лінію розмежування не врегульовано митним кодексом. Це є перетин товарів народного вжитку в місцях, визначених спільними домовленостями — через КПВВ.

Українці голосують за Зеленського, а потім кажуть, їх бог розуму позбавив - Анатолій Матіос

Пункт пропуску “Станиця Луганська”Фото: УНІАН

Але так, незаконне переміщення товарів відбувалося. Ми притягували до кримінальної відповідальності всіх, починаючи від керівників батальйонів до заступників командирів бригад, які в той чи інший спосіб закривали очі та пропускали автомобілі з курячими стегнами, що тут коштували три гривні, а там дев’ять. Я цифри кажу для прикладу. Тому це було.

Але є підміна понять. У державі є Фіскальна служба, Військова служба правопорядку, Збройні сили, СБУ, блокпости, на яких не стояло жодного військового прокурора. Виявити порушення могли лише ці служби. Якщо вони нам давали матеріали, тоді порушники засуджені. Але немає навіть кримінальної статті за це, бо в кодексі немає статті “за перевезення через лінію розмежування автомобіля з продуктами харчування”. Є тільки, якщо це здійснюється за рахунок неправомірної вигоди. Так от, ми затримували тих, хто отримував по мільйону гривень, та арештовували. Не буду називати бригаду, аби не кидати тінь. Я навіть пам’ятаю вирок: 5 чи 7 років позбавлення волі.

— Що ви можете сьогодні сказати про Дебальцеве, яка причина цієї трагедії?

— Я не бачив і не чув про жодну війни, де не було би трагедії, втрат матеріального характеру або загибелі людей. На той момент це було єдине можливе рішення — вивести збройний контингент. Була так звана “кишка”. Якщо би її перетнули в Логвиново, то там залишилося б більше двох тисяч людей. Люди, які не мають зв’язку та які втратили керування внаслідок діяльності засобів радіоелектронної боротьби. Масований наступ силами “вагнерівців”, безпосередньо російських військових, а також усіх відмобілізованих двох армійських корпусів, які були перекинуті з Донецької та Луганської областей саме в період переговорів у Мінську “нормандської четвірки”, це і призвело до тих подій. Я дякую покійному генералу Воробйову, який прийняв вольове командирське рішення й дав наказ на відступ.

— Щодо “вагнерівців”, скоро очікується вихід фільму від Bellingcat, який деякі називають спекуляцією, а інші, зокрема, журналіст Юрій Бутусов, кажуть, що ця спецоперація була на найвищому рівні, але хтось з Офісу президента Зеленського її навмисно злив.

— Подивимося результати. “Вірю” чи “не вірю” в суспільстві — я цим не послуговуюся, люблю доконані факти. Якщо комусь вистачить розуму, черговому спадкоємцю безглуздої діяльності Труби (Роман Труба, екс-голова ДБР, – “Апостроф”) в ДБР… Якщо він каже, що будуть відповіді, то він повинен видати конкретний результат у вигляді процесуальних рішень.

Але я хочу сказати, що я би в житті не дозволив і не проводив би жодної офіційної наради, де розглядається інформація особливої важливості — навіть не цілком таємну — у присутності людей, які не мають допуску до державної таємниці.

Запитайте в ОП, хто з перерахованих паном Бутусовим осіб, які були присутні на нараді, мають допуск до державної таємниці та якого рівня. Ви побачите одну дуже цікаву річ: там були люди, які не мають допуску до державної таємниці. У цьому вже є порушення. Хто проводив нараду, має понести відповідальність.

— Хто може притягнути до відповідальності?

— Я. Я був тим, хто підписав та вперше в історії сучасної України ввів таке поняття, як “вирок президенту держави”. Пан Янукович — 159 засідань, офіційно засуджений. Хай він там, але він засуджений за державну зраду. Я це зробив, хтось повторив?

Українці голосують за Зеленського, а потім кажуть, їх бог розуму позбавив - Анатолій Матіос

Допин Януковича в суді по відеозв’язкуФото: УНІАН

— Спецоперація такого рівня з “вагнерівцями” насправді могла бути?

— Я не буду гадати. Я знаю, але не скажу.

— Я зараз про фаховість спецслужб.

— Фаховість ситуації, описаної словами пана Бутусова та пана Гордона? Я не знаю жодного, у частині їхньої приналежності до спецслужб і до спеціальних вишколів. Чекаймо конкретного результату. Якщо хтось це знімає та розслідує, я поважаю роботу пана Христо Грозєва.

— З тодішнім генпрокурором Русланом Рябошапкою ви спілкувалися перед звільненням?

— Я вам скажу так: неможливо спілкуватися з тим, у кого є панічний жах перед спілкуванням. Пан Рябошапка нишком прийшов на роботу, о восьмій годині ранку мене звільнив та втік із роботи. Бог знає. Ми колись зустрінемося, обов’язково. Процесуально.

— І що ви йому скажете, коли зустрінетеся?

— Ім’я, прізвище, по-батькові, місце проживання, місце роботи — ви підозрюєтеся в таких-то справах. Що можете додати по суті пред’явлених звинувачень?

— А є в чому його підозрювати?

— Прийде час.

— До кого, крім Рябошапки, з цієї команди є запитання? Наприклад, до Андрія Єрмака?

— Я не вірю словам. Я вірю доконаним юридичним документам. Якщо їх немає, значить держава або сліпа, або не бачить. Чи є в пана Єрмака якісь передумови того, що озвучують журналісти? Журналісти — це завжди політичні суб’єктивні судження без розкриття даних джерела інформації. Їх ніхто не вербує та не має права втручатись в їхню діяльність. Але це не є процесуальним документом — це раз.

Друге: якщо два такі великі журналісти — я не захищаю пана Єрмака та не сприймаю “зелену” владу — такі правдиві, то нащо ви воюєте? Блискавки робіть у соцмережах та на сайті “Гордон”. Ви напишіть заяву, пам’ятаючи про ст. 383 Кримінального кодексу “надання завідомо неправдивої інформації”, напишіть: “я, маючи глибоке переконання, свої джерела інформації, переконаний у тому, у тому, і в тому”. Про що ви й пишете в соцмережах. Започаткуйте розслідування не як свідок, а як заявник. Ви будете учасником процесу, ви можете подавати клопотання, ви можете ініціювати конкретні слідчі дії, але цього просто ніхто не робить.

— Ви хочете повернутися до роботи в правоохоронних органах?

— Я працюю в правоохоронній системі. Я є військовим у відставці. Військовий у відставці — це завтра ремінь на плече й погнали.

— А куди ви хочете погнати?

— Я хочу погнати за кращу Україну. Я й так роблю те, що можу, там де є і як вмію. Але, оскільки я глибоко розумію українські реалії, мені інколи смішно спостерігати за діяльністю моїх екс-колег або відреформовано-прийдешніх колег, які щось там намагаються створити — видимість роботи. Зняти штани — це не створити сексуальний акт. Те, що зараз робить більшість правоохоронних органів: знімають штани та лякають, що буде сексуальний акт. Не буде.

Українці голосують за Зеленського, а потім кажуть, їх бог розуму позбавив - Анатолій Матіос

Анатолій МатіосФото: УНІАН

— Як ви можете оцінити роботу Івана Баканова (голова СБУ, – “Апостроф”) з погляду ефективності?

— Коментувати роботу керівника спецслужби має тільки держава в частині здобутих результатів. Усе інше — це політично-журналістсько-суспільно-соцмережевий треш.

Людину, яка ніколи не служила в спецслужбах, призначили на посаду в спецслужбах — будь ласка. В Америці в ЦРУ та ФБР усі були класичні юристи. Якщо не юристи, то адвокати. Вони будували те, що зберегло та береже Америку. За лаштунками спецслужб є дуже багато тонких та надзвичайно складних речей, які не підлягають публічному обговоренню, публічному висвітленню, але повинні відбуватися в межах закону. Тому я ще раз наголошую: у нас у державі майже 550 тисяч військових у погонах, які мають зброю та право застосування й використання зброї. Це без Національної поліції. Вони сьогодні надані самі собі.

— Чому ви це так формулюєте?

— Хто в повсякденному режимі дивиться за дотриманням ними закону, або щоби вони не виходили за межі своїх повноважень? Якщо подивитися, то в нас у державі немає “Ляшко щепився-Ляшко заразився”. У нас є про те, що зробила СБУ, спецоперацію зірвали, вирвали, знесли, продали чи ще щось. Народ їсть саме той фаст-фуд, який йому згодовують.

— Тобто суспільство не має знати інформацію стосовно спецоперацій чи санкцій?

— Ні. Для того ж вона і зветься спецоперацією, бо вона має бути поза межами публічності.

— Ми ж постфактум дізналися.

— Ми дізналися це зі слів недоагента, шахрая за визначенням пана Шевченка, який є вічним викривачем у НАБУ. Він озвучив спецоперацію СБУ та Головного управління розвідки. Коли ексклюзивна інформація в державі виходить із вуст каліброваного провокатора та шахрая, то до неї в мене двояке ставлення.

— Чому ви не сприймаєте “зелену” владу, як ви сказали?

— Я такого не говорив. Я не поділяю розбіжності між їхніми словами та їхніми діями. Коли говорили: кортежі геть, дачі геть, діти у Феофанії. А вони тільки “їздять” та “їздять”. Як Голобородько там у фільми говорив? Стадіон так стадіон, а де?

— Можливо, часу ще не вистачило? Два роки тільки.

— З моменту великого акту любові між чоловіком і жінкою до народження реального життя у вигляді людини проходить дев’ять місяців. Вибачте, та вони навіть викиднем не розродилися.

— Але ж зробили те, чого не зробив Порошенко: санкції проти Медведчука.

— Хвилиночку. Рішення прийняло РНБО, а президент ввів у дію. Не рішення прийняв, а увів дію.

— Ви гадаєте, сам Данілов так самостійно захотів?

— Я вам говорю, що політично-експресивне рішення, не обмежене нормами закону або прийняте з порушеннями норм закону, рано чи пізно повернеться бумерангом до тих, хто це підписував. Я не поділяю Харківських угод, я не поділяю збільшення російського військового контингенту у 2010-му році. Є речі ментальні, а є законні. Якщо ви хочете, щось зробити, робіть за законом військового часу. Введіть військовий стан, внесіть ратифікацію Мінських домовленостей і “нормандської четвірки” до зали Верховної Ради, де у вас монобільшість, та проголосуйте. Ми з ким, ми про що? У нас є стан війни? З ким? З українським народом — вибачте, це юридична даність, — який проживає на окупованих територіях? Ні. З ким миритися? Немає цих відповідей.

— Чому тоді військовий стан не ввели за часів Порошенка? Йому цим досить часто дорікали.

— Це до Верховної Ради. Військовий стан вводить Верховна Рада. Президент вносить, а парламент приймає.

— Партія “Слуга народу”, невдала назва, так?

— Я не знаю жодного слуги, який був би господарем. Це взаємовиключні речі: якщо ти слуга, то кому?

— Українському народові.

— Ну і як живе народ? Я маю приятеля, який працює водієм на маршрутці. Коли були вибори, я питав:

— Сергію, за кого будеш голосувати?
— Це таємниця.
— Все одно.
— За Зеленського.
— Чому?
— Він пообіцяв знизити тарифи.

Нещодавно бачив його випадково, запитав, як справи. А він жаліється, що платив за квартиру біля трьох тисяч, а зараз 6,5 тисяч. “Так ти ж голосував”, кажу я йому. Він відповідає: “я не голосував. А то що було? То мене Бог позбавив розуму”.

Джерело

Continue Reading
Натисніть щоб коментувати

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ПОЛІТИКА

Викрадення Чауса – кому вигідно влаштувати міжнародний скандал – Новини України

Викрадення Чауса - кому вигідно влаштувати міжнародний скандал - Новини України

Фото: САП

Після того, як в столиці Молдови був викрадений колишній український суддя Микола Чаус, Україна опинилася в епіцентрі міжнародного скандалу. Природно, влада дружньої Україні держави обурилися тим, що сталося, а в МВС Молдови заявили, що викрадення організували іноземці, які вивезли Чауса в Україну. Серед інтересантів викрадення жерця Феміди, відомого тим, що в кращі роки своєї кар’єри любив “консервувати” гроші в трилітрові банки, називають колишню і нинішню українську владу. Чому їм знадобився Чаус і хто з топ-політиків в Києві може постраждати від його одкровень, розбирався “Апостроф”.

Невдача “баночного” судді

На всю Україну суддя Микола Чаус прославився 9 серпня 2016 року, коли був затриманий співробітниками НАБУ за отримання хабара в розмірі $ 150 тис, яку він необачно закопав в трилітровій банці у дворі власного будинку. Відразу після затримання суддя пішов у відпустку, після чого Верховна Рада дала згоду на його арешт, але до цього часу його в Україні й сліду не було. В результаті, 12 вересня 2016 року він був оголошений в розшук, а березні 2017-го Чаус був затриманий на території Молдови, де перебував до свого викрадення. У жовтні 2017 року Третя Дисциплінарна палата Ради правосуддя відсторонила Миколи Чауса від здійснення правосуддя і рекомендувала його звільнити. Не увінчалися успіхом спроби судді отримати політичний притулок в Молдові: 6 жовтня 2020 року стало відомо, що Кишинів відмовив Чаусу в політичному притулку, почався розгляд справи про екстрадицію судді в Україну, про що молдавських правоохоронців просили їх українські колеги з НАБУ.

Але екстрадиції Чаус так і не дочекався. Через кілька днів після його викрадення очільник МВС Молдови Павло Войко заявив, що затримано одного підозрюваного у викраденні судді, а особистості всіх учасників викрадення, які вивезли Чауса на машині і перетнули кордон з Україною, встановлено. Далі – більше: молдавські сайти опублікували дані документів трьох українців, причетних до викрадення. Машина, на якій вивозили Чауса, була встановлена майже відразу, адже викрадачі не завдали собі клопоту її замінити. При цьому один з трьох українців в’їхав в Молдову за своїми документами, що дозволяло ідентифікувати його як співробітника ГУР МО. Щоправда, в ГУР вже спростували цю інформацію, назвавши це провокацією з боку Росії.

На сьогодні існує вже кілька версій того, в чиїх інтересах і ким було здійснено викрадення судді. Згідно з однією з них, яка підтримується прихильниками колишнього президента Порошенка, Україна, що має тісні зв’язки, в тому числі по лінії спецслужб з Молдовою, нібито здійснила неузгоджену з союзником операцію і ускладнила відносини з Кишиневом, при цьому саме викрадення було здійснено досить безграмотно. Примітно, що в НАБУ, де розслідується справа Чауса, дивуються, навіщо було поспішати викрадати Чауса, адже 22 квітня мало відбутися засідання Верховного суду Молдови з надання екс-судді політичного притулку, а шансів виграти у нього при цьому практично не було. Тобто, незабаром Чаус законно був би переданий в руки українського правосуддя.

Свою версію події виклав головний редактор “Цензор.НЕТ” Юрій Бутусов. Він вважає, що метою викрадення Чауса є спроба якимось чином встановити причетність до вивезення судді за кордон екс-начальника ГУР МО Василя Бурби. Нібито саме зараз, поки не вийшов фільм про “Вагнергейт”, Офіс президента шукає компромат на керівників проваленої спецоперації із захоплення терористів.

Версію Бутусова підтримують в ЄС. Так, народний депутат Вікторія Сюмар вважає, що найближчим часом варто очікувати появи показань Чауса, які будуть використані для дискредитації Бурби і Петра Порошенка, і навіть порівнює викрадення Чауса зі скандальним отруєнням російськими спецслужбами колишнього розвідника Сергія Скрипаля.

“Україна тепер має свій власний а-ля Солсбері скандал з присмаком молдавського вина. Суддю Чауса, який чекав рішення суду по політичному притулку, викрали і привезли українські спецслужби (за твердженням міністра внутрішніх справ Молдови), чим спровокували серйозний міжнародний скандал. Для чого? Відповідь очевидна. Думаю, в найближчі дні ми побачимо якісь “свідчення Чауса”. Цей тиждень влада чекала, коли у Чауса зійдуть синці і коли можна зняти гіпс, щоб вже не на стільки “палевно” все виглядало на телеекранах”, – розповіла Сюмар .

Викрадення Чауса - кому вигідно влаштувати міжнародний скандал - Новини України

Суддя Чаус Фото: Telegram

За її словами, Банкова повторила дії росіян проти Скрипаля, але Росія в результаті таких дій отримала остаточне визнання себе державою-терористом і посилення санкцій.

Підтримує точку зору Бутусова і Сюмар політттехнолог Олексій Голобуцький, який теж вважає, що влада має відношення до викрадення, яке зіпсувало відносини Києва і Кишинева і в результаті цього “засвітилися” співробітники спецслужб, що показує їх непрофесійність.

“Навряд чи провал розвідки був підлаштований якимись недоброзичливцями, найпростіша відповідь може бути і найправильнішою. Вона полягає в тому, що на Банковій хотіли показати (не знаю, для чого), як діють наші спецслужби, перебити “вагнерівський” кейс, але як завжди виконання підвело, а тепер вони не знають, як з цієї ситуації викрутитися”, – говорить “Апострофу” експерт.

Не згоден з такою точкою зору політичний експерт Володимир Фесенко, який вважає, що тільки коли Чаус буде офіційно представлений в Україні як свідок, можна буде припускати, що його викрали українські спецслужби, або хтось їм допоміг це зробити. Поки ж є тільки чутки.

Крім того, за його словами, зараз циркулює й інша інформація: люди Петра Порошенка, які допомагали вивозити суддю в 2017 році, могли викрасти Чауса і вивезти його в Румунію, тому що він нібито планував повернутися в Україну. Нібито навіть фото є, але що відбулося насправді – невідомо.

В історії з суддею-“баночником” важливими є його свідчення як свідка в гіпотетичних справах проти попередньої української влади, але Фесенко закликає не перебільшувати цінність Чауса як свідка.

“Павло Вовк знає про махінації в судовій системі набагато більше, ніж колишній глава Дніпровського райсуду. Він може дати свідчення про свої контакти з Грановським і адміністрацією Порошенка і це проти нього можуть використовувати. Звичайно, може підтвердитися і інформація, що Чауса за дорученням Порошенка вивезли представники українських спецслужб, а забезпечували це керівники СБУ Василь Грицак і СВР Василь Бурба – це небезпечно для них. Та й і для самого Порошенка історія про те, як Чаус уникнув українського правосуддя і виявився в Молдові, небезпечна”, – говорить “Апострофу” Фесенко.

Обережно ставитися до будь-яких версій щодо причетності до викрадення Чауса закликає і політичний експерт Андрій Золотарьов.

“Йде інформаційна війна. Вивіз судді був вигідний оточенню Порошенка, оскільки неприємні нюанси того, як і за допомогою яких людей українська Феміда управлялася з Банкової, могли б завдати репутаційний удар по Порошенку і його оточенню. Чаус – людина, яка приймала рішення і знає досить багато. Зрозуміло, що Порошенко до нього особисто не ходив, але це робили шановані люди. Не думаю, що заступник голови АП Олексій Філатов, але Олександр Грановський, якого тоді знали як “рішалу”, цілком міг”, – говорить Золотарьов.

Викрадення Чауса - кому вигідно влаштувати міжнародний скандал - Новини України

Олександр Грановський Фото: УНІАН

Він занадто багато знав…

Він зазначає, що Чауса неможливо використовувати в судовому процесі, адже жодна правоохоронна структура зараз не прийме його показань, які можуть назвати отриманими незаконним шляхом.

“Можливо, мала місце багатоходова комбінація, щоб підставити команду Зеленського, яка спокійно могла почекати екстрадиції Чауса. До речі, рахунки до Чауса є і у Геннадія Корбана (у 2015 році Чаус приймав рішення про арешт нинішнього радника мера Дніпра, – “Апостроф“), який як правило нічого і ніколи не забуває”, – додає Золотарьов.

Політичний експерт МЦПД Ігор Петренко, як і його колега, вважає, що Чаус може багато розповісти, як відбувалося ручне регулювання суддівської системи за Порошенка. Крім того, можлива поява Чауса в Україні вигідна НАБУ, яке дістане свідка для оформлення справи про перевищення службових повноважень колишнім керівництвом держави.

“Якщо в інших кейсах по колишній владі це важко довести (зокрема, в кейсі введення Порошенком воєнного стану), то в цьому випадку є Чаус, він зацікавлений у власній безпеці, якщо піде на співпрацю зі слідством, то йому можуть це забезпечити – наприклад, як зі скандальним забудовником Максимом Микитасем. Навряд чи у нього є запаси, які дозволили б йому безтурботно жити десь, крім Молдови. Разом з тим, люди Порошенка – той же Грановський – не зацікавлені в тому, щоб він не був в Україні і давав свідчення, в яких зацікавлена нинішня влада”, – говорить Петренко.

До “магістральної” версії прихильників п’ятого президента – мовляв, Чауса викрали, щоб дискредитувати Порошенка і Бурбу, який нібито ще й є потенційним свідком у справі про держзраду по “Вагнергейту”, Петренко ставиться скептично.

“Бурбу можна дискредитувати і без Чауса. Йому є що згадати, в тому числі у його СБУшному минулому, і було б дуже затратно і небезпечно з точки зору двосторонніх відносин України та Молдови прив’язувати його до всього цього. Плюс “Вагнергейт” вже фактично ніде, він стає схожим на історію про хлопчика, який кричав “вовки, вовки”, і в принципі всі вже втратили інтерес до нього”, – підсумовує політолог.

Як би там не було, з часу викрадення судді минуло більше тижня, але його як і раніше його не пред’являють громадськості. І навіть незрозуміло, чи живий він. Що, з огляду на кількість компромату, який знає Чаус, викликає чимало запитань …

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Агресія Путіна – чи нападе Росія на Україну

Агресія Путіна - чи нападе Росія на Україну

Володимир Путін Фото: Getty Images

Російське керівництво виявилося в стратегічній пастці: йти з українського Донбасу вони не хочуть, але і відкрито напасти на Україну широким фронтом Кремль не може. Москва грає м’язами, стягуючи війська ближче до українських кордонів і озвучуючи войовничі погрози. Говорити, що Володимир Путін рушить армію на Київ поки передчасно, але і стверджувати, що він “не ризикне” напасти – було б занадто легковажно. Російська верхівка вважає дії і публічні заяви Вашингтона, спрямовані на підтримку України, а також дії Києва проти кума Путіна Віктора Медведчука “приниженням”, на яке слід обов’язково відповісти. На яку відповідь в нинішніх умовах піде Москва, читайте в матеріалі “Апострофа”.

“Нормандського саміту” не буде

На тлі потоку повідомлень про можливе вторгнення росіян углиб української території, в Кремлі продовжують підвищувати градус напруги, формально демонструючи гуманність. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, зокрема, після низки гучних погроз поспішив запевнити журналістів, “ніхто не збирається рухатися до війни з Україною, і ніхто не сприймає якусь можливість такої війни”.

Але в цілому ні розмова Путіна з канцлером ФРН Ангелою Меркель, під час якої глава німецького уряду зажадала прибрати війська від українських кордонів, ні зустріч Володимира Зеленського і президента Туреччини Реджепа Ердогана, за підсумком якої Анкара висловилася на підтримку Києва, не поміняла позицію Кремля. Навпаки, заяви турецького президента викликали вкрай різку реакцію з боку Кремля: міністр закордонних справ Сергій Лавров застеріг владу Туреччини “від підживлення мілітаристських настроїв” Києва.

Ще пару днів назад в російських верхах звучали зовсім інші заяви. Заступник Адміністрації президента РФ Дмитро Козак, який є офіційним парламентером в “мінському процесі”, говорив, що РФ відкрито втрутиться в ситуацію на Донбасі для захисту “російських громадян”. Він також пригрозив Україні розвалом. У “республіках” ОРДЛО, за даними української розвідки, вже підготували три варіанти звернення до Володимира Путіна, серед яких є прохання надати “військову допомогу”.

“У Кремлі, в тому числі, побоюються, що Київ за підтримки Вашингтона вирішиться на масштабну силову операцію на Донбасі. У Москви перед очима приклад Нагірного Карабаху. Дмитро Козак такими заявами намагається нагадати, що в ОРДЛО саме РФ, як вважає російське керівництво, є вирішальною силою”, – пояснив у розмові з “Апострофом” військово-політичний експерт Микола Белесков.

У пана Козака також може бути персональний інтерес. Адже провал “прямих переговорів” між Офісом президента і колабораціоністами в ОРДЛО – його особиста недоробка, за яку йому доведеться звітувати перед Володимиром Путіним.

“Про висловлювання (погрози) Дмитра Козака на адресу України, які багатьох якщо не злякали, то сильно напружили. Що потрібно мати на увазі? Навіть в Росії, інші офіційні особи (навіть секретар Радбезу РФ Микола Патрушев) висловлюються в цьому контексті більш стримано. Про що це говорить? Про те, що Козак прикриває свою дупу (вибачте за непарламентський сленг, але в даному випадку він доречний). Повний провал в переговорному процесі по Донбасу – це його зона відповідальності”, – написав у Facebook глава Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

Чому “Путін нападе”

Незважаючи на те, що в Кремлі заперечують ймовірність війни з Україною, вона фактично йде з 2014 року, коли Москва окупувала Крим, а також частину Луганської та Донецької областей. Хоча спочатку Володимир Путін відкидав ймовірність анексії Криму, а введення військ РФ на Донбас росіяни заперечують досі.

Агресія Путіна - чи нападе Росія на Україну

Російські війська в Криму Фото: pixabay.com

Питання не в тому “нападе Путін нападе” чи ні, а в інтенсивності бойових дій на Донбасі на тлі де-факто не працюючого перемир’я.

У російські ЗМІ просочилася безліч даних про стягування військ до кордонів України з паралельним проведенням перевірки боєготовності десантних частин. В тому числі, є дані про те, що в рамках “навчань” російське командування наказало розбивати польові госпіталі для прийому поранених. Це може бути елементом залякування (госпіталі біля кордонів серед військових експертів і розвідників завжди вважалися важливим індикатором ймовірності атаки), але подібні дії, як правило, вказують на підготовку до бойових дій.

Якщо в Кремлі вважатимуть, що блискавична військова операція проти України принесе їм геополітичні та дипломатичні вигоди, Володимир Путін на неї точно піде. Мінус для росіян в тому, що на дворі не 2014 рік, і на одному тільки факторі раптовості виїхати не вийде. Зараз такий номер уже не пройде, кажуть експерти.

Чому “Путін не нападе”

Відповідно, вимальовується набір аргументів, чому (саме в цей момент) Володимиру Путіну не з руки відкрито наступати широким фронтом.

По-перше, необхідна ударне угруповання, якій зараз у росіян немає. Навіть з урахуванням “навчань” масового проведення перевірки боєготовності у військах.

“Перевірка бойової готовності займе кілька днів, після чого війська з полігонів повернуться в казарми. Володимиру Путіну, навіть якщо він зважиться, власне оточення не дозволить (вторгнутися в Україну – “Апостроф”). У Кремля немає внутрішнього політичного ресурсу на масштабну операцію з відкритим використанням російської армії. До того ж прикрити стільки масштабну операцію “зеленими чоловічками” і “іхтамнетамі” не вийде”, – говорить “Апострофу” військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов.

По-друге, яка політична мета можливого масштабного наступу? Дивно думати, що Путін буде “брати” Україну, щоб вона виконала Мінські угоди по Донбасу або розблокувала поставки води в Крим. Величезні втрати, витрати на великий окупаційний контингент і захопленої території, а також удари у вигляді економічних санкцій США і ЄС, які можуть бути набагато болючішими за попередні – все це входить в протиріччя зі справжніми цілями росіян.

Тому, власне, серед трьох варіантів “листів Пушиліна”, про які говорить українська розвідка, крім прохання надати військову допомогу “ДНР”, є й інші сценарії – прийняти “ДНР” до складу Росії або ж визнати незалежність “ДНР”. Який варіант в кінцевому підсумку оберуть в Кремлі, залежить від того, наскільки серйозно “прогнеться” Київ і західні партнери.

Агресія Путіна - чи нападе Росія на Україну

Бойовик Фото: Getty images

Чого хоче Москва?

Для росіян завдання-максимум – отримати зняття санкцій і одночасно гарантії від Заходу, що Україна повертається в геополітичну орбіту Москви. Або, як мінімум, Кремль повинен отримати контролюючий “пакет акцій” при формально нейтральному статусі Києва. Для цього росіянам необхідний “особливий статус” для ОРДЛО, а також сильна політична “п’ята колона”, щоб блокувати будь-яке просування Київ в сторону ЄС і НАТО.

Саме з цієї причини, вважають експерти, команда Віктора Медведчука активно “форсує” тему тарифних протестів з прицілом на дострокові вибори, а росіяни паралельно з цим продавлювали “прямі переговори” Київ з колабораціоністами і проведення місцевих виборів в ОРДЛО. Через дії глави Офісу президента Андрія Єрмака таку “консультаційну раду” на початку 2020 року майже створили.

“Для Кремля “прямі переговори” українського керівництва з ватажками в ОРДЛО – питання першорядної важливості. З початку війни проти нашої країни, росіяни ведуть лінію, що це нібито “громадянська війна”, а вони – “посередники”. На цьому тлі гучні заяви Козака, який прямо загрожує відкрито втрутитися в ситуацію на Донбасі, звучать занадто прямолінійно. Значить, Кремль виявився в цейтноті і тепер змушений публічно тиснути на президента Зеленського, вимагаючи політичних поступок”, – сказав в коментарі “Апострофу” керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

Володимир Путін навряд чи зараз пошле війська вглиб України, але стверджувати, що Москва “не зважиться” на жорсткі дії було б, щонайменше, наївним.

Росіяни можуть піти на стрімку операцію саме в рамках ОРДЛО, заздалегідь звинувативши Київ у “провокаціях”. Адже представники “республік” не просто так постійно загрожують вийти на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей. Мета – жорсткіше натиснути на Офіс президента Зеленського, щоб Банкова погодилася на всі кремлівські “хотілки”.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Україна Росія війна – чи допоможе НАТО, якщо Росія нападе на Україну

Україна Росія війна - чи допоможе НАТО, якщо Росія нападе на Україну

Федоренко Юрій Фото: facebook.com/fedorenkoyurii

Останні декілька днів Україна та світ серйозно занепокоєні скупченням російських військ на кордоні з Україною. Почалися розмови про загрозу повномасштабного вторгнення російської армії. Разом з тим, в РФ заявляють, що це Україна збирається проводити воєнну операцію на Донбасі, а вони, мовляв, лише хочуть захистити жителів ОРДЛО. Якого сценарію очікувати на Сході України та чи допоможуть нам партнери із Заходу – про це в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів позаштатний радник комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, депутат Київради від політсили “Слуга народу” ЮРІЙ ФЕДОРЕНКО.

– Україна має будь-яким чином запобігти політиці війни з боку Російської Федерації. Що ми маємо для цього робити?

– Українська сторона робить все можливе в дипломатичних перемовинах. Ми залучаємо наших міжнародних партнерів, залучаємо Сполучені Штати Америки, акцентуємо увагу на тому, що відбувається, і бачимо з їхнього боку підтримку.

Але я повністю підтримую те, що треба працювати над конкретним планом дій з нашими міжнародними партнерами в разі ескалації конфлікту вже зараз.

– Хто, як і чим буде допомагати?

– Просто військової присутністю, зокрема кораблів США в Чорноморському басейні врегулювати ситуацію повністю не вдасться. Тому ми чітко маємо розуміти, яку конкретну допомогу нам надасть Захід. Я думаю, що ця інформація має гриф секретності, і чинна влада вже має чіткий план дій і чітко розуміє, чим будуть допомагати нам наші міжнародні партнери. Просто те, що про це невідомо особисто мені чи читачам, – абсолютно нормально. Противник не має знати всіх тих розкладів, які є в нас на сьогоднішній день.

Також варто зазначити, що я б не став казати про те, що можливі широкомасштабні наступальні дії від противника. Але наші Збройні сили – це видно з виступу пана Хомчака – чітко знають пріоритетні напрямки, де може бути ескалація, і де може бути прорив. І по цих напрямках Збройні сили посилили свої позиції для того, щоб у найкоротший термін подавити, якщо буде потрібно, противника.

– А чи не варто на сьогоднішній день за цих умов та обставин піднімати більш чіткий діалог щодо не тільки співпраці з НАТО чи отримання ПДЧ, а визнання повноцінним членом НАТО? Чи можна це зробити в короткі терміни?

– В короткі терміни неможливо стати повноцінним членом НАТО для України. Але отримати ПДЧ повністю можливо, тим паче що було здійснено вже низку законодавчих змін, зокрема і в структурі управління нашими Збройними силами.

Я вважаю, що це повністю реально. Якщо додатково нам партнери допоможуть в плані військового співробітництва, то це може зайняти десь 1,5-2 роки. Для того, щоб повноцінно стати членом північноатлантичного альянсу, необхідна додаткова дипломатична робота, щоб всі безпосередньо визнали те, що Україна має увійти до НАТО. Над цим, наскільки мені відомо, активно ведеться робота з української сторони для того, щоб підготувати і нас зсередини, і дипломатично проговорити з іншими країнами, щоб мати можливість все ж таки стати повноцінним членом НАТО. В України така перспектива є, але якщо казати про найближче, то це десь 1,5-2 роки для того, щоб отримати ПДЧ.

– Цього терміну вистачить, щоб привести армію до стандартів НАТО?

– Повноцінно – ні. Станом на сьогоднішній день це неможливо, але українська сторона робить надзвичайно багато. Зокрема, з точки зору виробництва власного озброєння. Якщо ми кажемо про такі системи, які були реалізовані та взяті на озброєння, як “Нептун”, “Вільха” і “Вільха-М”, то це виробництво КБ “Луч”. І аналогів таких ракет взагалі в світі достатньо мало. В майбутньому будемо цю зброю експортувати нашим союзникам.

Дійсно, є проблеми по виготовленню боєприпасів та інших калібрів – навіть того ж самого набою до автомату Калашникова. Але в цьому напрямку діюча влада почала активну роботу і підготовку. Тому що чим більше ми замкнемо всередині країни для забезпечення свого війська як технікою, так і боєприпасами, які будуть максимально корельовані з НАТО, тим більше успіхів на перемогу.

Джерело

Continue Reading