Зв'язок з нами

ПОЛІТИКА

Загострення на Донбасі – чого добивається Росія – Новини України

Загострення на Донбасі - чого добивається Росія - Новини України

Російський танк у Донецьку, 2014 рік Фото: Getty Images

Кремль фактично відмовився від перемир’я на Донбасі, формально введеного влітку минулого року. Росіяни помітно підвищили градус агресивної риторики і своїми діями дали зрозуміти, що будуть домагатися односторонніх поступок Києва виключно силою або погрозами її застосування. Як саме Київ і Вашингтон мають намір реагувати на ситуацію, читайте в матеріалі “Апострофа”.

Росія пішла у відмову

Військово-політична обстановка на Донбасі і навколо “мінського процесу” загострюється з кожним днем. Російські переговорники в ТКГ після вбивства українських військових в районі селища Шуми демонстративно відмовилися підтримувати дотримання режиму припинення вогню.

Українська делегація, спецпредставник ОБСЄ Хайді Грау і координатор підгрупи з безпеки глава СММ ОБСЄ посол Халіт Чевік під час останнього засідання контактної групи запропонували забезпечити з 1 квітня дотримання повного і всеосяжного збереження режиму припинення вогню. Халіт Чевік також запропонував ухвалити спільну узгоджену заяву ТКГ, в якій підтвердити прагнення сторін посилити режим припинення вогню і врятувати життя цивільних осіб і військового персоналу.

“Таким чином, двоє з трьох представників ТКГ внесли конкретні пропозиції щодо забезпечення повернення до повного і всеосяжного режиму припинення вогню. На жаль, ні пропозиція Кравчука, ні представників ОБСЄ не знайшла підтримки з боку російської делегації”, – йдеться в офіціальній заяві української делегації в ТКГ .

Глава української делегації, перший президент Леонід Кравчук зазначив, що “не розуміє, чому російська делегація не вважає за необхідне зосередитися на збереженні життя людей”.

Показово, що російська сторона пішла на такий крок на наступний день після тристоронніх переговорів президента Фракції Еммануеля Макрона, канцлера ФРН Ангели Меркель і президента РФ Володимира Путіна, під час яких було обговорено ситуацію на Донбасі.

Нав’язування “прямих переговорів”

Позиція Кремля грунтується на тому, що за рахунок переваги в ресурсах можна і далі нав’язувати Києву “прямий діалог” з донецьким і луганським бойовиками, називаючи себе “посередником”. Таку лінію Москва веде з 2014 року, брехливо характеризуючи війну на Донбасі “внутрішньоукраїнським конфліктом”.

Донеччанин з боку України в ТКГ Сергій Гармаш за день до останнього засідання контактної групи повідомив, що за згодою ОБСЄ “представники” бойовиків ОРДЛО отримали статус учасників попередніх консультацій.

“Важливий момент: і в двосторонніх консультаціях з модератором, і в неофіційній нараді представників делегацій брали участь так звані “представники ОРДЛО” з російськими паспортами. Тобто, ОБСЄ самовільно, в порушення Мінських угод, порушило тристоронній формат переговорів, наділивши статусом делегацій/сторін переговорів запрошених, до речі, до сьогоднішнього дня не зрозуміло – ким із ОРДЛО російських громадян…”, – заявив Сергій Гармаш.

Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко пояснив в бесіді з “Апострофом”, що участь “представників” окупованих районів Донбасу суперечить Мінським угодами. З іншого боку, як каже експерт, Офіс президента раніше допускав таку можливість.

“Спроби ввести в переговорний процес терористів не відповідає Мінським угодами, але українська сторона в деяких випадках таке допускала. Досить згадати історію з парафуванням угоди зі створення “консультативної ради” між Андрієм Єрмаком і Дмитром Козаком. “Раду” не сформували, але сам факт обговорення такої можливості мав місце”, – говорить Олександр Мусієнко.

Ризик вторгнення

Один з основних інструментів Кремля в частині продавлювання “прямого діалогу” і “особливого статусу” для бойовиків в ОРДЛО – військовий шантаж. Як повідомив Головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак, Кремль під виглядом підготовки до майбутніх військових навчань “Захід 2021” стягує війська до Брянської та Воронезької області РФ. Також на територію окупованого Криму з Краснодарського краю перекидаються війська і техніка.

Загострення на Донбасі - чого добивається Росія - Новини України

Кадр з відео. Пересування колони бронетехніки у Білорусі, 31 березня 2021 рокуФото: Twitter

Згідно з відомостями, здобутим Головним управлінням розвідки Міноборони (ГУР), РФ готується до провокацій проти України з метою змусити Київ задіяти свої війська у відповідь на ворожі дії окупантів в ОРДЛО.

“Росія також планує розширити російську військову присутність на території так званих “ДНР” і “ЛНР” за рахунок введення регулярних підрозділів збройних сил РФ, мотивуючи це необхідністю захисту в самопроголошених республіках російських громадян (насправді – громадян України, яким примусово протягом останніх років видавали паспорти РФ). Крім того, не виключається спроба просування російських окупаційних військ углиб території України”, – йдеться в повідомленні ГУР.

Дипломатичні загрози

Російським дипломатичним представництвам та ЗМІ, за даними розвідки, доручили бути готовими до висвітлення та роз’яснення світовій спільноті інформації про нібито агресивні дії української армії і відповідні “миротворчі” дії РФ.

“Загрозу російського вторгнення не варто скидати з рахунків, але зараз воно малоймовірно. Припустимо, Володимир Путін зважиться на вторгнення. Що далі? Потрібні війська другого ешелону. Велика війна в Європі означає розрив економічних зв’язків з ЄС і суттєві витрати. Величезні гроші і зусилля, які Кремль вже викинув на свою європейську агентуру і створення іміджу “миротворця”, підуть прахом. Так, ситуація – непроста, але не варто піддаватися паніці. На жаль, але наша влада копіює досвід своїх попередників, які кричали “Путін нападе”, коли їм це було вигідно”, – зазначив у розмові з “Апострофом” військовий експерт Олег Жданов.

За його словами, перекидання військ до Криму може бути відповіддю Кремля на нещодавні навчання НАТО “Морський щит”, під час якої Альянс, в тому числі відпрацьовував блокування російського угруповання на півострові.

Утім, росіянам не обов’язково вторгатися вглиб України. Досить буде, якщо вони відкрито зайдуть на територію ОРДЛО для “захисту” місцевого населення. У 2016-2019 році, коли росіяни погано-бідно адаптувалися до європейських санкцій, з Москви лунали погрози “встати” на лінії розмежування між ЗСУ і бойовиками.

“Перемир’я немає альтернативи”

Президент Володимир Зеленський назвав активізацію російських військ в прикордонних областях “грою м’язами” і спробою тиску на Київ під час переговорів з припинення вогню. Незважаючи на це, зазначив глава держави, Київ продовжить прагнути до припинення вогню на сході.

“Процес переговорів про мир нелегкий. Але ніхто і не очікував, що буде легко. Завжди боляче втрачати наших людей. Кожна звістка про загибель дається з болем сім’ям, родичам, всім українцям і мені як президенту. Саме тому ми не зупиняємося і домовляємося про перемир’я як про найшвидший тактичний крок. Наша стратегія – обов’язково мир і повернення наших людей і територій”, – заявив Володимир Зеленський.

На його думку, основна причина ескалацій на Донбасі – недавні санкції проти скандального кума президента РФ Віктора Медведчука і підтримка Києва з боку Заходу. Все це дратує росіян, “які вторглися на Донбас і окупували Крим”.

Загострення на Донбасі - чого добивається Росія - Новини України

Віктор МедведчукФото: Апостроф / Олександр Гогчаров

“Україна хотіла б повернутися до тих умов, коли режим припинення вогню діяв ефективніше… і ми над цим працюємо”, – запевнив президент Зеленський.

Американська відповідь

Пентагон підтримав Київ на тлі агресивних намірів Москви. За інформацією, що просочилася в західні ЗМІ, американське командування привело в повну бойову готовність свої частини, дислоковані в Європі. Такий наказ був відданий після того, як російські окупанти на Донбасі вбили чотирьох українських військових, а також почали стягувати війська до кордону.

“Приведення в бойову готовність американських сил в Європі де-факто означає активізацію всього східного флангу НАТО. Американці дають зрозуміти, що агресивні кроки РФ проти України не залишаться без відповіді”, – зазначив у розмові з “Апострофом” експерт-американист аналітичного центру “Українська призма” Олександр Краєв.

Якраз після публікацій в американській пресі відбулася телефонна розмова міністра оборони США Ллойда Остіна з українським колегою Андрієм Тараном.

“Ллойд Остін висловив стурбованість останніми діями Російської Федерації і передав міністру оборони України запевнення в готовності підтримувати Україну в умовах триваючої агресії Росії на Донбасі і в Криму. Міністр оборони США підкреслив, що в разі ескалації російської агресії Сполучені Штати не залишать Україну наодинці і не допустять реалізації агресивних устремлінь Російської Федерації по Україні”, – заявили в Міноборони України за підсумком бесіди.

Тепер основне питання, чим конкретно США допоможуть в разі різкого загострення на лінії зіткнення або відкритого нападу РФ.

“Вашингтон надасть сприяння нашим спецслужбам і розвідці, що вже відбувається. У США в цій частині є істотні можливості. Наступний момент – “страх невизначеності”. Не факт, що американці відкрито втрутяться в конфлікт на Донбасі, але вони залишають невелике вікно (ймовірність в 4-6%) для такого розвитку подій. І така ймовірність – стримуючий фактор для росіян”, – говорить Олександр Краєв.

Як і попередні роки, США можуть допомогти зброєю і військовою технікою. У Конгресі зберігається двопартійний консенсус з підтримки Києва. Проблем з поставками виникнути не повинно, що також розуміють у Кремлі.

Утім, очевидно, що тиск з боку Росії буде наростати. На це є внутрішньополітичні причини: восени в РФ пройдуть вибори в Державну думу, і тому зараз Кремлю потрібна “маленька, але переможна війна”. Донбас в цьому випадку підходить найкраще. Одна з імовірних сценаріїв, який можуть запустити в Кремлі навесні-влітку цього року – глибоке інтегрування ОРДЛО до складу Росії. Втім, якщо це і станеться, то не раніше травня-червня – щоб російський виборець встиг відчути всі “глибини глибин” путінських “миротворчих” дій до виборів в Держдуму…

Джерело

Continue Reading
Натисніть щоб коментувати

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ПОЛІТИКА

Війна на Донбасі – чому Путін говорив з Меркель і Макрона без України

Війна на Донбасі - чому Путін говорив з Меркель і Макрона без України

Фото: Getty Images

У вівторок, 30 березня, відбулися тристоронні переговори Еммануеля Макрона, Ангели Меркель і Володимира Путіна, на яких зачіпалася і тема України без присутності самої України в особі президента Зеленського. У цій події деякі експерти вже побачили невдачу глави ОП Андрія Єрмака, але практично всі спостерігачі солідарні в одному: поточний Мінський формат нікуди нас не приведе, але вибратися з нього найближчим часом не вийде. Про те, чому на Банковій не змогли вклинитися в діалог по лінії Москва-Берлін-Париж, розбирався “Апостроф”.

Розмова про Україну без України

Перше, про що заговорили в Києві за фактом тристоронньої відео-конференції великих європейських держав – те, що офіс Зеленського відійшов від конструкції, придуманої попередниками: “нічого про Україну без України”, а Банкова скотилася на роль статиста, отримавши серйозний дипломатичний ляпас.

Варто відзначити, що незважаючи на те, що учасники розмови обговорили низку міжнародних моментів – Іран, Білорусь, Лівію і навіть вакцину “Супутник V”, Донбасу вони присвятили значну частину дискусії. У путінському релізі вчергове відбили постулати про те, що Україна повинна напряму домовлятися з сепаратистами; це ми, виявляється “провокуємо ескалацію” і ми, виявляється, не виконуємо договір про припинення вогню. Тобто, чергова спроба примирення з ворогом не вдалася.

“Президент Росії підкреслив важливість виконання київською владою всіх раніше досягнутих на вищому рівні домовленостей, перш за все з налагодження прямого діалогу з Донецьком і Луганськом і врегулювання правових аспектів особливого статусу Донбасу. З російського боку озвучена серйозна занепокоєність у зв’язку з провокованою Україною ескалацією збройного протистояння на лінії дотику і фактичною відмовою від виконання узгоджених в липні 2020 року в Контактній групі “Додаткових заходів щодо посилення режиму припинення вогню”, – йдеться в кремлівському комюніке.

Пізніше з’явився і реліз від Макрона. Але про Україну там було зовсім мало: “Було наголошено на необхідності взяття Росією твердого зобов’язання по стабілізації режиму припинення вогню в Україні та вироблення шляхів виходу з кризи при дотриманні Мінських угод”. Не більш красномовно про зустріч каже і сайт Ангели Меркель: “Обговорювалося також врегулювання конфлікту на сході України. Канцлер і президент Франції закликали до проведення переговорів в нормандському форматі по реалізації Мінських домовленостей”.

Реакція української влади на ці переговори була досить передбачуваною. Так, спікер української делегації в Тристоронньої контактній групі Олексій Арестович заявив, що, мовляв, партнери України по “нормандському формату” можуть з будь-ким обговорювати питання врегулювання на Донбасі, але рішення повинні увалюватися виключно за участю Києва.

“Коли глава нашої держави спілкується з главами Німеччини і Франції, він також обговорює Росію… Хто завгодно може обговорювати будь-кого без нього. Але вага є тільки в тому, як надійде той, кого обговорюють. Україна проводить власну політику, яка не залежить від Франції , Німеччини і Росії. Ми – суверенна держава. Ми взаємодіємо з партнерами. Партнери можуть нас обговорювати з ким завгодно. Оцінку Путіна і Росії вони надали”, – заявив Арестович, зазначивши, що Донбас – одна з головних тем, тому не дивно, що її піднімали під час обговорення тристоронніх відносин Москви, Берліна і Парижа.

З Арестовичем частково погоджується політичний експерт Петро Олещук, відзначаючи, що питання України не було головним, а метою офіційного комюніке Росії було показати, що питання про Україну вирішують без неї, щоб натиснути на Київ і домогтися виконання Мінська таким, як Москва його бачить. Це помітно по інформаційному супроводу, що відбувається з боку близьких до Кремля офіційних ретрансляторів його позиції на кшталт Сергія Маркова, говорить Олещук.

“Це і демонстрація того, що ми на правильному шляху, адже дії Росії показують, що Кремль незадоволений. Відноситися до всього цього потрібно спокійно, адже там вже давно зрозуміли, що досить вкинути “зраду” в українське суспільство, а далі вона вже “заживе своїм життям”. Адже були різні міжнародні зустрічі, обговорювали різні питання. Сурков з Волкером теж обговорювали Україну без України, і таких прикладів – багато, нічого надзвичайного не сталося”, – говорить експерт.

Колегу підтримує і експерт МЦПД Микола Капітоненко, який теж не бачить “зради” і порушення принципів в минулій зустрічі.

“Не бачу нічого неприємного, як і порушення принципів. Постулат “ні слова про Україну без України” вигаданий нами незрозуміло навіщо, адже він по суті передбачає, що інші держави взагалі не повинні обговорювати Україну, але це нереально. Ми не можемо і бути присутніми на всіх зустрічах, де нас обговорюють. У великих держав завжди є своя повістка для переговорів, навіть добре, що нас обговорювали. Потрібно спокійно до цього ставитися, ми не можемо обмежувати дії інших країн”, – вважає Капітоненко.

Разом з тим, політтехнолог Олексій Голобуцький вважає, що минулі тристоронні переговори – провал міжнародної політики України, а наші партнери вже самі не розуміють, чого ми хочемо.

“Мінські угоди приймалися нами, виходячи з того, що ніколи не будуть виконані, це і Заходу тоді сподобалося, і Росії (там же стоять військові РФ, тобто угоди – повна фікція), а нас все це не влаштовує апріорі. Москва зараз своїми діями тисне: погоджуйтеся на це, або гірше буде. Їм теж набридло утримувати ОРДЛО: це ж не маленька Абхазія, там 4 млн населення. Звідти – кримінал, контрабанда, і їм краще це “повісити” на Україну. Якщо їм це вдасться, то для Кремля відкриваються нові можливості: там більшість виборців голосуватимуть за проросійські проекти, і Кремлю це прекрасно відомо”, – вважає Голобуцький.

На його думку, в Україні через Андрія Єрмака, який по суті перехопив у МЗС міжнародний порядок денний, склалася парадоксальна ситуація.

“Головний канцелярист, по суті, став міністром закордонних справ, це ненормально. Плюс є фактор фільму про вагнерівців: може, німці і французи зрозуміли, що там повний жах, і в Україні взагалі нікому вірити не можна”, – говорить Голобуцький “Апострофу”.

Берлінсько-паризькі кластери і мінський тупик

На цьому тлі відбуваються безперспективні апгрейди Мінська – різні “кластери”. Все це, на думку експертів, не більше ніж спроби вичавити хоч щось з Мінських угод, які не можуть бути виконані в тому вигляді, в якому підписані, а виходити з них всі бояться.

“Йде постійне перетасування декількох ключових елементів Мінська в новій послідовності, і ніхто не хоче йти на поступки, тому що немає довіри. Немає і робочого рішення в рамках Мінська, і в форматі ТКГ – теж немає, особливо коли перемир’я зірвано. Думаю, до президентських виборів в Україні та Росії зрушень тут не буде”, – прогнозує Микола Капітоненко.

Він вважає, що Меркель і Макрон не можуть чинити тиску ні на Росію, ні на Україну, адже їхня позиція всього лише допоміжна, та й поточна ситуація в цих країнах не сприяє якимось різким рухам.

“Позиція Німеччини допоміжна, вони не можуть щось змінити або чинити тиск на Україну і Росію, ключове – щоб останні знайшли рішення між собою, а Париж і Берлін можуть лише виступати посередниками, незалежно від того, хто буде там вигравати вибори, адже послідовники Меркель будуть дотримуватися її поглядів, та й Франція після Макрона навряд чи змінить щось у своїй позиції”, – прогнозує Капітоненко.

Водночас, Голобуцький вважає, що фактор виборів на батьківщині Макрона і Меркель теж грає істотну роль в донбаському врегулюванні.

“Меркель йде, у Макрона – вибори, вони обидва асоціюються з карантином і локдаунами, і це не додає популярності, і їм потрібні якісь зовнішньополітичні зрушення. Особливо Макрона: він демонструє, що Франція бере участь у вирішенні питань щодо Сирії, Лівії, грає по-крупному. Взагалі їх особливо не цікавлять деталі, які цікавлять нас. І Париж, і Берлін шукають компроміс, дають можливість Кремлю зіграти в якусь свою гру. Тобто, вони хочуть закрити тему, а то, що це не влаштовує нас – це вже наші проблеми”, – говорить політолог.

Практично всі спостерігачі згодні з тим, що найближчим часом Росія тільки посилить свій тиск на Україну.

“Росія не просто так “злила” мирний план, вона незадоволена їм і не має наміру брати такі умови. Очевидно, прориву чекати не варто, і збережеться статус-кво з усіма витікаючими наслідками”, – говорить Петро Олещук.

Утім, на думку екс-міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка, є ще один – ключовий – фактор у вирішенні ситуації з окупованих Донбасом.

“Думаю, що тільки тоді, коли у Вашингтоні буде сформована команда, яка буде предметно займатися питаннями відносин Сполучених Штатів з Росією, і буде визначена позиція Вашингтона по активних діях США, спрямованих на припинення конфлікту, на повернення під юрисдикцію України тих територій, які сьогодні контролю не Києвом. Тільки після цього ситуація зміниться”, – зазначив він під час ефіру телеканалу “Апостроф TV”.

Якщо ж говорити про роль США у врегулюванні конфлікту, то нам не варто занадто покладатися і на нову американську адміністрацію, як це зараз роблять на Банковій, адже чудес не буває, а від слів ще потрібно перейти до справи, говорить Капітоненко.

“Поки що Байден демонструє рішучу риторику, а що він зможе зробити, чого не робили Обама і Трамп – невідомо, і у мене великі сумніви, чи стане він міняти політику, що проводиться адміністрацією Обами і була підкоригована за часів Трампа. В Україні всі чекали дива після виборів в США, але нинішньому президентові немає сенсу міняти працюючу стратегію. Може, трохи посилиться фінансова, військова і дипломатична підтримка, але не більше того”, – вважає він.

Таким чином, Банкова не має рішення, як і компетентності виконавців і достатнього розуміння рівня проблем, що стоять перед нашою країною. А тим часом, в Кремлі вирішили підняти ставки: 31 марта стало відомо про те, що Росія не підтримала пропозицію глави української делегації в ТКГ Леоніда Кравчука відновити режим припинення вогню на Донбасі з 1 квітня, що може привести до чергови[ загостренням на фронті.

“Прийнятного виходу з ситуації на Донбасі зараз немає – така моя думка. Ми чекаємо певного сприятливого моменту. Всі розповіді про “пояси процвітання”: мовляв, покажемо, що у нас краще – все це маячня. Поки Кремль може грати в нашому напрямку, він буде це робити, а у нас зараз ослаблена позиція у багатьох відношеннях”, – підкреслив Голобуцький.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Туризм в Євросоюз – чому для України закриваються двері до Європи

Туризм в Євросоюз - чому для України закриваються двері до Європи

Фото: УНІАН

В Євросоюзі презентували проект “Цифрового зеленого сертифіката”, або так званий Covid-паспорт. Передбачається, що цей документ в майбутньому дозволить нарешті відкрити кордони Євросоюзу і відновити подорожі в період пандемії. “Апостроф” розбирався в європейському проекті “ковідних” паспортів, і в тому, чи отримають українці можливість знову скористатися безвізом, а також дізнався, які країни ввели аналоги сертифікатів, що дозволяють подорожувати в період пандемії коронавірусу.

Уже до літа Євросоюз обіцяє запустити зелені паспорти. 28 березня єврокомісар Тьєррі Бретон, відповідальний за вакцини, представив у неділю майбутній європейський сертифікат здоров’я, який буде діяти з 15 червня. “З того моменту, коли ми зможемо бути впевнені, що кожен європеєць, який бажає зробити щеплення, буде мати рівний доступ до вакцини, буде добре, що ми зможемо мати механізм, сертифікат, який демонструє ваш стан здоров’я”, – сказав він.

Єврокомісар запевнив, що його використання залишатиметься “добровільним”. “Якщо ви не хочете проходити вакцинацію, у вас його не буде”, – попередив він. За його словами, для тих, хто не хоче бути вакцинованим, розглядається варіант масового розгортання швидких тестів, результати яких – негативні – будуть необхідні, наприклад, щоб сісти в літак або відвідати подію.

На звинувачення в прихованому примусі, зокрема, для подорожей, Бретон відповів: “Ті, хто не хоче отримувати сертифікат, можуть і надалі мати вигоду з пропонованих можливостей. Якщо вони зобов’язані мати відповідний стан здоров’я для певної дії, вони зможуть пройти швидкі тести”.

Варто зазначити, що цифрові паспорти вакцинації “Green pass” можна буде отримати тільки громадянам ЄС. Однак не тільки в ЄС розробили “ковідні паспорти”. Наприклад, Ізраїль вже створив і ввів в експлуатацію свої аналоги – “зелені пропуски”, які дозволяють їх власникам спокійно їздити по своїй країні. Активізувався Китай, який вже представив міжнародний зразок паспорта вакцинації і намагається легалізувати його в інших країнах світу. МОЗ Туреччини теж не залишився осторонь, і з 15 березня ввела для мандрівників електронні COVID-19-форми.

У деяких європейських ЗМІ ідею введення ковідних паспортів в Євросоюзі розглядають, як початок нового візового порядку – створення нових бар’єрів між країнами дозволять ряду країн врятуватися від “дарів глобалізації”. Список вакцин, якими можна зробити щеплення, щоб отримати “Green pass”, визначає Європейське агентство з лікарських препаратів (ЕМА), однак на національному рівні окремі країни ЄС зможуть визнавати ліквідність й інших вакцин.

Європейський паспорт вакцинації розрахований в першу чергу для громадян країн-членів ЄС, проте документ може бути представлений в Ісландії, Ліхтенштейні, Норвегії та Швейцарії через тісні економічні зв’язки з Євросоюзом.

“Цей сертифікат буде описувати фактичну ситуацію. Це дозволить окремим державам вимагати правила, що сприяють вільному пересуванню всередині ЄС”, – пояснює офіційний представник Єврокомісії Ерік Мамер.

У цілому, в Європі немає єдності навколо ідеї “ковідних паспортів”. З самого початку французи виступали проти, німці теж раніше були налаштовані скептично. Проблема в тому, що в ЄС можуть з’явитися дві категорії громадян – з паспортами і без них, що вже віддає потенційною дискримінацією. З іншого боку, такі країни як Греція та Іспанія, які залежать від туризму, наполягають на цих паспортах. Адже альтернатива їх не влаштовує – взагалі залишитися без гостей з-за внутрішньої блокади не посміхається нікому.

Одночасно з цим, чимало туристичних агентств підкреслює: повинна залишатися альтернатива для доступних подорожей навіть після введення паспорта вакцинації, наприклад, у вигляді негативного тесту на коронавірус, оскільки деяким людям не можна проходити вакцинацію за станом здоров’я. В цілому, виходячи із заяв єврокомісара Тьєррі Бретона, експрес-тести стануть цією альтернативою. Втім, поки що не зовсім зрозуміло, чи буде ця норма поширюватися на негромадян ЄС.

Туризм в Євросоюз - чому для України закриваються двері до Європи

Фото: kyivcity.gov.ua

Українцям безвіз – в рамочку?

Що ж стосується українських громадян, то планувати відпустку в ЄС на літо поки не варто, оскільки отримати “ковідний паспорт” європейського зразка буде не просто. Теоретично громадянин країни, що не є членом ЄС, може запросити цифровий зелений сертифікат у держави-члена ЄС, до якої він направляється, надавши всю необхідну інформацію, включаючи доказ вакцинації. На основі цього країна-член ЄС повинна вирішити, видавати цифровий сертифікат чи ні.

Однак на практиці все буде впиратися, як мінімум, в два чинника: по-перше, під час очікування відповіді з боку держави, куди зібрався турист. По-друге, в ліквідності в ЄС вакцини, якою буде щеплена українець, який вирішив відправитися в подорож. А з цим, очевидно, виникнуть проблеми.

І хоча Єврокомісія заявила, що в середньостроковій перспективі, якщо третя країна буде видавати аналогічні сертифікати відповідно до міжнародних стандартів і систем, які сумісні з системою ЄС, то Єврокомісія може ухвалити закон, що зрівнює паспорт вакцинації ЄС і третіх країн, схоже, що у випадку з Україною відбудеться нескоро. Хоча б тому що у нас вакцинація і супутня їй інфраструктура знаходиться в зародковому стані. Більш того – вакцина Covidshield не визнана Євросоюзом. А значить, вже влітку безвіз з ЄС для України, який вже і так майже рік не працює, після появи ковід-паспортів може остаточно накритися мідним тазом.

Утім, офіційно українська влада заявляє про перспективи створення своїх сертифікатів. 29 березня президент Володимир Зеленський заявив про необхідність розробки в країні системи “паспортів вакцинації”.

“Ці “паспорти” вже розробляються і країнами Європейського Союзу і США, і Швейцарією, і Ізраїлем – тобто багатьма розвиненими країнами, які активно працюють над створенням колективного імунітету проти коронавірусу. Нам теж треба розробити свою систему відповідної “паспортизації”, – заявив глава держави за підсумками селекторної наради щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби. Глава держави також додав, що “для стримування поширення коронавірусної хвороби в Україні необхідно охопити 70% дорослого населення щепленнями проти COVID-19”. З огляду на той факт, що вакцинація в нашій країні триває з 20 лютого, і за цей час вакциновані лише 0,56% населення, нескладно порахувати, скільки ще років (якщо не десятиліть) знадобитися, щоб виконати завдання, поставлене Зеленським, якщо система охорони здоров’я буде працювати в такому ж дусі.

Як повідомила лікар-хірург Маріанна Радченко в ефірі “Апостроф ТВ”, подібною основою для української системи охорони здоров’я може стати електронна система Національної служби здоров’я України (НСЗУ).

“Ми ж знаємо, що мобільні бригади вносять дані про щеплення в нашу звичайну електронну систему Національної служби НСЗУ. Тобто вже сімейний лікар може побачити, що, наприклад, медпрацівник зробив щеплення по первинці. Тобто у нас вже є певна електронна система. І теоретично було б добре, щоб з цього реєстру сімейний лікар міг отримати інформацію. А краще навіть не сімейний лікар, а якась уніфікована форма, яка дійсно буде визнаватися десь. Тобто така форма повинна бути, і поки Європа прийде до якогось рішення, нам треба подумати, як би нам його реалізувати, щоб воно було реальним, виходячи з наших можливостей “, – вважає лікар Маріанна Радченко.

Однак оскільки подібні паспорта вакцинації в Україні ще не існують навіть в розробці, з країн ЄС, найбільш відкритою для відпочинку українців буде Греція, яка проводить автономну антиковідну політику, а також Кіпр, який дозволив з 1 квітня в’їзд до себе. Однак не всім нашим громадянам ця країна – по кишені. Тому, найімовірніше, українці, які бажають відпочити за кордоном, поїдуть в традиційно бюджетні варіанти – Єгипет або Туреччину, або насолодяться подорожами по Україні. Водночас, тільки від нинішньої влади залежить, чи зможе Україна оперативно інтегруватися в європейську систему “ковідних паспортів”.

Утім, в турбізнесі озвучують стриманий оптимізм щодо майбутнього українських туристів.

“Вважаю, що коли система паспортів вакцинації буде введена в ЄС, це не повинно суттєво обмежити наші свободи і право на пересування в тому ж Євросоюзі. Наразі остаточного рішення немає. Крім того, кожна країна з тих, що підписалися під цим правилом, для себе розробляє якісь документи. Можливо, Україна, коли будуть вже опубліковані всі умови, зможе отримати свій тип шаблону, який буде сприйматися країнами ЄС як відповідний правилам в’їзду на територію Євросоюзу. Або, як сказано в європейських директивах, один з документів, що підтверджують, що у людини немає коронавируса – або негативний ПЛР-тест, або наявність антитіл”, – зазначив в коментарі “Апострофу” експерт по туризму Олександр Новіковський.

З ним згоден Володимир Царук, керівник Центру розвитку туризму України, який розповів “Апострофу”, що низка європейських країн, чия економіка багато в чому залежить від туризму, будуть шукати виходи, як викрутитися з ситуації.

“Туристична сфера в багатьох країнах, особливо в південних, становить від 11% до 13% ВВП, і ця галузь найбільше постраждала. І те що Греція і, частково, Італія відкривалися для туристів, це кардинально ніяк не допомогло цим країнам заробити або як-то утримати сальдо ВВП. Тому що громадяни ЄС не вирішуються приїжджати, скажімо, в ту ж Грецію. Тому навіть якщо вони ці “ковідні паспорти” введуть, я не думаю, що це особливо позначиться на їх туристичному балансі. Тобто їм все одно треба залучати громадян третіх країн, в тому числі і України, щоб якось звести кінці з кінцями, і щоб туристична сфера у них не розорилася остаточно”, – зазначив він.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Війна на Донбасі – як Європа і Росія нав’язують Україні кластери

Війна на Донбасі - як Європа і Росія нав'язують Україні кластери

Андрій Єрмак Фото: president.gov.ua

Кремль за допомогою загострення на Донбасі мстить Києву за бажання, з одного боку, вимагати від Москви виконання Мінська, а з іншого – не робити в цьому відношенні нічого. Водночас, залежністю Офісу президента від “переговорного процесу” можуть скористатися європейські партнери, тактичні інтереси яких можуть не збігатися з інтересами української влади. Про “кластери” і дивні “миротворчі” ідеї в Берліні і Парижі, читайте в матеріалі “Апострофа”.

Бій під Шумами

Обстановка на Донбасі в останні дні різко загострилася. 26 березня на Горлівському напрямку в районі селища Шуми загинули четверо українських військових . Президент Володимир Зеленський, реагуючи на загибель військових, закликав держави-учасників “Нормандського формату” зробити все можливе для збереження режиму припинення вогню.

“Ціна війни – життя наших людей. Мужніх і нескорених. Сьогодні ми знову втратили чотирьох захисників України. Щирі співчуття. Закликаю всіх лідерів і партнерів зробити все можливе для збереження режиму повного і всеосяжного припинення вогню”, – заявив глава держави.

Радник глави Офісу президента (ОП) України Олексій Арестович припустив, що Володимир Зеленський може провести переговори з президентом РФ Володимиром Путіним з цього питання. У Кремлі відповіли, що поки не планують таку розмову.

Як наполягає Олексій Арестович, мова поки не йде про вихід України з режиму перемир’я.

“Зараз головним завданням є повернення до повного і всеосяжного припинення вогню. У нас неблагополучно, у нас є проблеми, але режим припинення вогню – це домовленість, досягнута в “Нормандському форматі”. Щоб декларувати вихід з нього, повинен бути проведений повний спектр консультацій, і сторони мають визнати, що він фактично не діє. Зараз вектор протилежний – принаймні, три сторони роблять все для того, щоб повернутися до повного і всеосяжного перемир’я”, – сказав Олексій Арестович в ефірі каналу “Україна 24”.

Він також повідомив, що Володимир Зеленський і керівник ОП Андрій Єрмак провели консультації з лідерами держав “Нормандського формату”.

Позиція Олексія Арестович і його шефа Андрія Єрмака грунтується на тому, що “погані” переговори завжди краще “хорошої” війни. Формально все правильно, але у такого підходу є істотний недолік: залежністю Офісу президента від “переговорного процесу” можуть маніпулювати. У тому числі і європейські партнери, тактичні інтереси яких можуть не збігатися з інтересами української влади.

“Кластери” для Єрмака

Минулого тижня російський “Комерсант” опублікував проект “кластерів” – тобто кроків від представників Франції та Німеччини, націлених на прогрес в реалізації Мінських угод. За версією видання, європейські партнери України запропонували легалізувати “народну міліцію” бойовиків, організувати “спільне патрулювання” території ОРДЛО бойовиками і українськими військовими, а також провести вибори на окупованому Донбасі до передачі Києву контролю над кордоном.

Війна на Донбасі - як Європа і Росія нав'язують Україні кластери

Фото: Getty images

“Така послідовність кроків (спочатку вибори, а потім передача кордону) не суперечить Мінським угодами. Проблема саме в тому, що ми їх підписали, але вони нам не вигідні. У них мова йде про вибори до передачі контролю над кордоном. Проблема саме в цій пастці. Україна підписала угоду. Відмовитися від них ми не можемо, щоб нас не звинуватили в зриві мирного процесу, а й виконувати угоди побуквенно не хочемо, оскільки це загрожує серйозними проблемами”, – говорить “Апострофу” політичний експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

З точки зору інтересів України, подібні “кластери” – капітуляція в чистому вигляді. Частково рятує ситуацію те, що пропозиції німців і французів були лише основою для розробки окремого українського і російського планів, які, за версією видання, були запропоновані в лютому. Російський і український плани деталізували франко-німецький “кластери”. Причому, Київ змінив послідовність кроків реалізації, а також відмовився використовувати вираз “особливий статус” при описі політичних перспектив реінтеграції ОРДЛО.

Коли “Комерсант” опублікував матеріал, частина українських спостерігачів припустила, що це – чергова російська “качка”, мета яких підірвати довіру Німеччини, Франції та України. Андрій Єрмак своєю заявою підтвердив, що франко-німецькі “кластери” мали місце.

“Позитивний момент полягає в тому, що опублікований матеріал підтверджує мою попередню заяву, яка чомусь була поставлена під сумнів представниками Росії. Я нагадаю, що говорив про те, що план мирного врегулювання, створений на базі німецько-французького проекту і доопрацьований українською стороною, лежить на столі у російської делегації”, – заявив глава ОП в одному з інтерв’ю.

“Київ і Москва брешуть один одному”

З огляду на, що франко-німецькі ініціативи передбачають активізацію “Мінського процесу” за рахунок інтересів України, то інших “позитивних моментів” в них не спостерігається. Як наполягає Андрій Єрмак, російська влада, “зливши” в ЗМІ пропозиції європейців, “порушили існуючу етику внутрішніх домовленостей”. Росіяни відповіли Києву атакою під Шумами, видавши керівнику ОП дзвінкий ляпас.

“Мета плану (“кластерів”, запропонованих німцями і французами, – “Апостроф”) – суто технологічна. Париж і Берлін намагаються уникнути війни і показати всередині своїх країн результат у зовнішній політиці. Київ подав свої зауваження до цих “кластерів”. Андрій Єрмак сказав, що саме в цьому полягає спільний україно-німецько-французький план, який подали на розгляд росіянам. Тепер він робить вигляд, що РФ цей план відкидає, хоча сама Україна в реальності його не підтримує. РФ і ОРДЛО подали свої зауваження, що не розглядаються Києвом. Всі сторони намагаються один одного переграти, постійно одна одній брешуть, публічно займаючи одну позицію, а не публічно – іншу”, – пояснив у розмові з “Апострофом” керівник Українського інституту політики Руслан Бортник.

Війна на Донбасі - як Європа і Росія нав'язують Україні кластери

Путін, Макрон, Меркель і Зеленський Фото: Getty images

Дипломатичний тупик

Київ і Москва опинилися в глухому куті саме тому, що кожна сторона по-своєму трактує політичну частину “Мінська” і також переговорний формат. Україна зацікавлена обговорювати політичні питання в рамках Нормандського формату, де можна досягти угод на рівні глав держав. РФ, постійно називаючи себе “лише посередником”, навмисно намагається затягнути всіма політичними питаннями в ТКГ, посадивши Київ на “прямі переговори” зі своїми маріонетками.

Так звана “консультаційна рада”, яку обговорювали Андрій Єрмак і Дмитро Козак, планувалася як додатковий майданчик по “діалогу” з бойовиками. Вкрай ризикована для України “рада” не виникла; але Кремль і далі буде нав’язувати Києву “прямі переговори”, продовжуючи обстріли і вбивства українських громадян. Недавні атаки бойовиків під Шумами – типовий приклад такої тактики.

Як повідомив 30 березня представник України в ТКГ, журналіст Сергій Гармаш після засідання робочої групи ТКГ, представники ОБСЄ абсолютно навмисно садили за стіл переговорів представників так званих “ДНР-ЛНР”.

“Сьогодні було унікальне засідання робочої групи з політичних питань ТКГ. Перші чотири години переговори йшли у вигляді двосторонніх консультацій модератора від ОБСЄ з представниками сторін в двосторонньому форматі. Потім, приблизно півгодини, була “неофіційна інформаційна зустріч” офіційних представників делегацій. І тільки останні півгодини – проходило офіційне засідання робочої групи. Головний підсумок – переговорний процес не зірвано. Хоча на сьогоднішній день у мене є вже чітка впевненість, що всі зусилля російської сторони спрямовані не на мирне врегулювання конфлікту, а на створення умов, коли у нас здали б нерви і ми перші вийшли з переговорів. Ніколи! Ніколи ми не дамо можливості Росії звинуватити нас у зриві процесу до якого прив’язані санкції проти РФ! І важливий момент: і в двосторонніх консультаціях з модератором, і на неофіційній нараді представників делегацій брали участь так звані “представники ОРДЛО” з російськими паспортами. Тобто, ОБСЄ самовільно, в порушення Мінських угод, порушило тристоронній формат переговорів, наділивши статусом делегацій/сторін переговорів запрошених (до речі, до сьогоднішнього дня не зрозуміло – ким) з ОРДЛО російських громадян”, – зазначив Гармаш.

“Києву спочатку слід було жорстко встановити, що в ТКГ обговорюються питання безпеки та гуманітарні теми. Поки припинення вогню повноцінно не працює, говорити про реалізацію політичної частини “Мінська” немає сенсу. Всю політику слід було винести в “Нормандський формат”. Замість цього ми маневрували, і лише в цьому році почали натякати на такий сценарій, розраховуючи на участь США в “нормандської форматі”, – говорить Ілія Куса.

“Нормандський прорахунок” Єрмака

Участь американців в “нормандському форматі” в нинішніх умовах є малоймовірною, незважаючи на те, що нова адміністрація Джо Байдена проголосила курс на “повернення” Вашингтона в глобальну політику після “ізоляціоністів” Дональда Трампа. До того ж проти участі американців в цьому форматі висловлюється Росія.

“Під час перебування Курта Волкера спецпредставником Держдепу по Україні, США за допомогою човникової дипломатії впливали на переговорний процес в “Нормандії”. Джо Байден, скоріше за все, повернеться до про-активної позиції США по створенню додаткових переговорних майданчиків, але говорити про їх прямому залученні в “нормандський формат” немає сенсу. В тому числі, тому що у Києва немає політичної волі для модифікації цього майданчика, а у європейців – немає особливого бажання”, – сказав “Апострофу” керівник Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

Якщо в ОП розраховували розморозити переговорний процес по Донбасу за допомогою залучення США в “Нормандський формат”, то на Банковій прорахувалися. Історія з “кластерами” і загибель українських військових під Шумами – проміжний підсумок діяльності Андрія Єрмака, який перетягнувши на себе “напівпрезидентські” повноваження, намагався самостійно “рулити” зовнішньою політикою, але, схоже, ризикує провалити весь цей напрямок.

Джерело

Continue Reading