Зв'язок з нами

ПОЛІТИКА

Зеленський отримав ручну прокуратуру, а нас атакували міньйони Коломойського – Рябошапка

Зеленський отримав ручну прокуратуру, а нас атакували міньйони Коломойського - Рябошапка

Руслан Рябошапка Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова обіймає цю посаду вже протягом року. За чей час довіра до органів прокуратури впала до мінімального рівня. А от реформа прокуратури повернулася на 180 градусів. Більшість звільнених під час чистки прокурорів поновилися через суди та ще й на вищі посади. Чим же запам’ятався рік прокурорства Венедіктової – своїми думками в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV поділився співзасновник Центру національної стійкості та розвитку, екс-генпрокурор РУСЛАН РЯБОШАПКА.

– Як ви оцінюєте діяльність головного прокурора Ірини Венедіктової за рік роботи на цій посаді?

– Я його оцінюю приблизно так само, як і наші люди. Якщо подивитися соціологію, то рівень довіри до прокуратури зараз мінімальний. Це головна оцінка українців.

Якщо бути більш практичним, то я сказав би, що Венедіктова весь рік будувала “око государеве”. Вона на початку своєї каденції це сказала, і вона фактично побудувала придворну прокуратуру. Це прокуратура для государя. Фактично будь-яка вказівка президента виконувалася прокуратурою. Подивіться на розбірки з опонентами Офісу президента чи з опонентами президента, кошмарення того ж Порошенка, переслідування Гео Лероса, інших людей, які чимось не догодили Офісу президента.

Водночас те, що робить Венедіктова, має багато ознак імітації роботи. Реформа прокуратури, яка полягала насамперед в очищенні, теж була зведена до імітації. Багато людей, які були звільнені з Офісу генерального прокурора, потім повернулися. І повернулися на вищі посади.

– До вас була прискіплива увага. Вас просто звільнили, призначили пані Венедіктову, і рік іде критика, падає рейтинг. Чому така різниця у ставленні?

– Тому що причинами звільнення нашої команди з прокуратури не були так звані посадки. Це було вигадано – така офіційна публічна причина.

Причиною звільнення був свого роду консенсус із олігархами. Я думаю, що з ключовим олігархом для Володимира Зеленського та його старшим товаришем – з Ігорем Коломойським. Йому були незручні ні Богдан, ні я, ні Гончарук на чолі уряду.

– Де ви Коломойському перейшли дорогу?

– Провадження, за якими зараз топ-менеджмент “ПриватБанку” отримав підозри – це саме ті провадження, які були розпочаті нашою командою разом із Національним антикорупційним бюро. Власне, тоді достатньо активно велася ця робота.

Крім того, всі справи, які стосувалися “ПриватБанку”, були розкидані по всій країні. Вони розслідувалися багатьма органами так, що не можна було знайти кінців. Ми всі ці справи збирали по всій країні, по всіх органах, об’єднали в одних руках в НАБУ. Зрештою, це почало давати результат.

Але ж подивіться, хто атакував роботу прокуратури весь цей час. Це міньйони Коломойського в парламенті, а також міньйони “русского мира”. Два табори, які атакували нашу команду.

– Коли ви погодилися очолити Генеральну прокуратуру України, хто вам надавав гарантії того, що ви будете працювати та матимете свободу дій певною мірою? Були ж такі гарантії?

– Я декілька разів відмовлявся від цієї посади, оскільки розумів, що це фактично квиток на війну. Відповідно, на цій війні має бути достатньо серйозна підтримка, зокрема, з боку президента та парламенту. Я розумів, що навряд чи у мене буде така підтримка з боку парламенту, оскільки народні депутати є одними з клієнтів органу кримінального переслідування. Ми бачимо, що декілька таких кримінальних переслідувань щодо народних депутатів були розпочаті. Ми з президентом говорили про те, що він надасть мені можливість реалізувати реформу органів прокуратури. Проте, на жаль, цього не було. Інших гарантій я в нього і не просив.

– На 1 березня було біля близько 400 рішень судів щодо поновлення прокурорів. На вашу думку, з чим пов’язано те, що прокурори все виграють у судах та чому про це не говорять? Реформа ніби завершилася, але вона знову розвертається, бо до служби в органах прокуратури повертаються ті люди, які були визнані в тому числі недоброчесними за вашого головування.

– Під час нашої каденції чи нашої роботи в органах прокуратури такі прокурори не поновлювалися. Новий генеральний прокурор Ірина Венедіктова, коли прийшла на посаду, почала говорити, що позиція прокурорів у судах надзвичайно слабка, у нас немає аргументів, тому ми цілком логічно програємо ці судові процеси.

Який сигнал це дає судам? Що суди мають приймати після такої публічної заяви генерального прокурора? Фактично це злиття цих справ у судах. Плюс це все помножено на певний корпоративний альянс між прокурорами та суддями. Все це вилилося в те, що є дуже багато рішень щодо поновлення прокурорів на цих посадах.

– Є ще одні справи, щодо яких є запит у суспільства. Це справи Майдану. Вони будуть за каденції Венедіктової доведені до кінця чи знову перейдуть у спадок наступному генеральному прокурору?

– Це залежить від того, чи буде ухвалено, наприклад, законопроект щодо можливостей заочного засудження. Тому що багато з топ-посадовців переховуються в Російській Федерації. Немає можливостей просування розслідувань саме щодо топ-посадовців. Цей закон фактично заблокований. Суди дуже рідко погоджуються на перехід до заочного засудження, тому дуже небагато таких вироків ми маємо. Наприклад, це вирок щодо Януковича.

Інша ситуація: декілька тижнів тому зняли певні санкції щодо топ-посадовців режиму Януковича. Тут причина була набагато банальнішою. Офіс генерального прокурора просто не надав нашим колегам в Європейському Союзі достатньо доказів того, що кримінальні розслідування просуваються, що вчиняються певні процесуальні дії, та що є перспективи в цих провадженнях. Саме через це і були зняті санкції. Це теж відповідне відношення Офісу генпрокурора.

– Чи відомо вам, на якому етапі сьогодні справи Майдану? Що з ними відбувається?

– Їх надзвичайно багато, це великий комплекс справ. Багато справ уже в судах розглядаються, багато справ ще досі розслідуються, тому не можна говорити щодо всіх справ однозначно. Треба певні блоки чи епізоди розглядати окремо.

– На вашу думку, як людини, яка очолювала Генеральну прокуратуру, чи можливо юридично притягнути до відповідальності народних депутатів, які проводили голосування за Харківські угоди 21 квітня 2010 року у Верховній Раді з порушенням регламенту, зважаючи на ст. 80 Конституції України?

– Юристам СБУ, прокурорам та юристам апарату РНБО треба бути дуже, м’яко кажучи, креативними, аби сформувати кримінальне обвинувачення тим народним депутатам, які голосували за ці Харківські угоди, враховуючи вимоги Конституції.

Але з іншого боку є люди, які готували ці проекти документів, є люди, які їх просували в парламенті. Я думаю, що тут можуть бути абсолютно правові підстави, щоб притягнути їх до відповідальності. Проте це треба робити швидко, тому що час минає, а строки на притягнення до кримінальної відповідальності теж спливають.

– Коли ви йшли з посади, ви сказали: “Я йду, щоб повернутися”. Ви передумали повертатися?

– Ми уже повернулися. Коли я говорю “ми”, я маю на увазі моїх колег-однодумців – Павла Клімкіна та Олександра Данилюка. Ми заснували Центр національної стійкості та розвитку. Зараз ми намагаємося дати нашій владі ті ідеї, яких у них немає: бачення, стратегія щодо розвитку нашої країни. Ми уже активно працюємо. Я думаю, що незабаром ми зможемо запропонувати ще більше, аби в нашій країні стало краще.

Джерело

Continue Reading
Натисніть щоб коментувати

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ПОЛІТИКА

Ліквідація ОАСК – чому Зеленський ополчився проти Вовка – Новини України

Ліквідація ОАСК - чому Зеленський ополчився проти Вовка - Новини України

Суддя Павло Вовк Фото: facebook.com

Глава держави вирішив ліквідувати один із найодіозніших в Україні – Окружний адміністративний суд Києва на чолі з не менш одіозним Павлом Вовком. Ця ініціатива швидше за все буде підтримана парламентарями, але вона не вирішує глобальну проблему корумпованості вітчизняних судів: зміна правил гри в суддівській корпорації може статися лише після великої судової реформи, яка оновить, в тому числі, і органи відбору і контролю суддів, ВККС і ВРП.

Успіх Вовка

13 квітня Володимир Зеленський подав до Верховної Ради невідкладний законопроект, яким пропонується ліквідувати Окружний адмінсуд Києва. Замість нього президент пропонує створити Київський міський окружний адміністративний суд. Згідно з документом, ОАСК припиняє здійснення правосуддя і протягом десяти робочих днів передає справи до Київського окружного адміністративного суду, який буде займатись судочинством до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду. При цьому в ОП послалися на ст. 125 Конституції України, в якій йдеться про те, що суд створюється, реорганізується або ліквідується законом, проект якого вносить в парламент президент після консультації з Вищою радою правосуддя.

“Ухвалення відповідного законопроекту допоможе підвищити рівень довіри до судової гілки влади і забезпечити функціонування незалежного і неупередженого суду, який буде відповідати високим суспільним очікуванням і запитом на справедливість”, – йдеться в пояснювальній записці до законопроекту, яку підготував Офіс президента. Чому ж ліквідовуваний нині суд такими запитами і очікуванням не відповідає?

ОАСК був створений в листопаді 2004 року президентом Леонідом Кучмою. Введений трохи менше року тому Кодекс адміністративного судочинства визначив для цього суду особливу спеціалізацію: розглядати справи, відповідачами в яких є органи центральної влади, або в яких оскаржуються рішення влади. Такий стан справ дає можливість цьому суду впливати на органи виконавчої і судової влади, в чому його керівництво і звинувачує НАБУ.

Окружний адмінсуд може розглядати оскарження актів Кабміну, міністерств, Нацбанку, органів центральної влади. Крім того, йому підсудні оскарження рішень Антимонопольного комітету, справи проти органів, які здійснюють дисциплінарне провадження проти прокурорів, і справи про ліквідацію або заборону (!) політичних партій.

Найодіозніший нині представник цього суду, його голова Павло Вовк, влаштувався туди на роботу, пішовши з помічників нардепа від Партії регіонів, колишнього голови ЦВК і “рульового” судової системи пізніх нульових Сергія Ківалова. Уже за президентства Віктора Януковича, у 2010 році Павло Вовк очолив ОАСК, до того рік пропрацювавши членом ВККС за квотою Ради. Кажуть, вдалося йому це не без протекції одіозного Андрія Портнова, який будучи заступником голови АП фактично керував судовою системою України. До речі, з судовими “рішалами” Вовк нібито не припинив тісну співпрацю і після падіння Януковича: за часів Петра Порошенка прохання від вищого державного керівництва буцімто надходили Вовку через депутата від БПП Олександра Грановського. Так, знімальна група програми “Схеми” у 2016 році зафіксувала, як Грановський проводить кілька зустрічей з співрозмовниками в ресторані “Інк”, розташованому в київському бізнес-центрі “Леонардо”, що належить Рінату Ахметову, серед них був і Вовк.

Скандали в ОАСК

За час десятирічного “правління” Вовка в ОАСК сталося багато гучних скандалів. Згадаймо деякі з них.

Репресії проти Революції гідності

У 2013 році заступник голови ОАСК Євген Аблов надзвичайно оперативно розглянув позов громадянина, якому нібито заважали пересуватися барикади протестуючих в центрі Києва. Саме це рішення стало формальною підставою для МВС і КМДА намагатися розблокувати центр Києва і знести барикади, а “Беркут” в ніч з 10 на 11 грудня спробував розігнати протестуючих. В результаті, ВРП не знайшов підстав для звільнення Аблова.

Ручний розподіл справ

У 2019 журналісти “Схем” виявили, що в ОАСК придумали схему обходу авторозподілу резонансних справ справ між суддями , зокрема цес стосувалось колишнього керівника ДФС Романа Насирова та олігарха Ігоря Коломойського. Як виявилося, 17 квітня 2019 низка судових позовів міг потрапити на розгляд тільки до одного судді Окружного адмінсуду – Ігоря Погрібніченка. Згідно зі звітом про автоматизований розподіл, 38 суддів з різних причин були виключені з числа тих, хто в той день міг розглядати справи.

Історія по Портнову і “неправильний” український правопис

У січні 2021 року ОАСК скасував постанову Кабінету міністрів, яким в 2019 році було прийнято новий український правопис. Тоді ж ОАСК задовольнив позов згаданого вище Андрія Портнова і зобов’язав Міносвіти переглянути шкільні підручники з історії України, видані в 2018 і 2019 роках, в частині “достовірного викладу подій Революції гідності”.

“Плівки Вовка”

У липні 2019 НАБУ провело обшук в будівлі ОАСК, а в публічний доступ потрапили записи, відомі як “плівки Вовка”. На них людина, чий голос схожий на голос голови суду Павла Вовка, обговорює вплив на суди, органи влади, її захоплення і утримання. Крім того, він хвалиться, що домовився про непритягнення до дисциплінарної відповідальності суддів ОАСК Богдана Саніна та Євгена Аблова, які виносили рішення про заборону мітингів на Майдані в 2013 році і інші рішення проти учасників Революції гідності.

За цими фактами НАБУ і СБУ порушили кримінальне провадження проти Вовка і його колег, звинувативши їх в створенні та участі в злочинній організації, захопленні держвлади, зловживанны впливом, втручанні в діяльність державних діячів, а також створенны штучних перешкод в діяльності ВККС та її членів. Сам Павло Вовк, природно, заперечує справжність цих записів. Крім того, він стверджує, що таким чином “іноземні агенти на замовлення інших держав намагаються захопити судову владу в Україні, щоб позбавити країну суверенітету”.

Хід назустріч Коломойському

Наприкінці березня Антимонопольний комітет України оштрафував мережу АЗС Привату (Укрнафта, Авіас та інші) на рекордні 4,7 млрд грн. Для доказу наявності змови на паливному ринку регулятор використовував матеріали НАБУ. Після цього в ОАСК звернулася Укрнафта, контрольована Ігорем Коломойським. В результаті суд визнав незаконними посилання на дані, зібрані НАБУ для розслідування АМКУ. Тобто, доказова база, на яку спирався регулятор, приймаючи рішення про штраф, була знівельована, а Коломойський отримав жирний козир для подальшого оскарження законності штрафу в судах. Подейкують, це рішення стало останньою краплею для ОП: після нього на Банковій остаточно вирішили ліквідувати суд.

Печера Алі-Вовка

На “плівках Вовка” історія з ОАСК не закінчилася. 6 квітня цього року НАБУ спільно з САП взяли “на гарячому” двох адвокатів, які обіцяли за $100 тис через Вовка вирішити питання про позитивне рішення за позовом суб’єкта господарювання. Один з адвокатів виявився рідним братом Вовка Юрієм Зонтовим, який одночасно працює в Службі зовнішньої розвідки. В результаті обшуку у Зонтова співробітники НАБУ знайшли антикваріат, $3,7млн, 840 тис. євро, 20 тис. англійських фунтів, 230 тис. гривень і 100 ізраїльських шекелів. В ОАСК закликали співробітників НАБУ “дотримуватися чинного законодавства і не вдаватися до чергових піар-акцій” і заявили, що “слідчі не вилучили жодного доказу в ході обшуків”.

Фініта ля комедія?

На думку експерта МЦПД Ігоря Петренко, президент Зеленський діє в законному полі, ліквідуючи ОАСК, адже Конституція говорить, що суди створюються, ліквідуються і реорганізовуються шляхом прийняття відповідного законодавства.

“Ніде не написано, що президент зобов’язаний доводити, чому він ліквідує той чи інший суд. ОАСК і сам Вовк – речі, які досить сильно б’ють по судовій системі, яка і так не в кращому стані. Звичайно, ліквідація ОАСК – точкова міра в рішенні проблеми з судами. У ньому виносили багато одіозних рішень, є купа кримінальних проваджень проти Вовка, його брата тощо. В очах суспільства і наших західних партнерів цей розсадник корупції певною мірою навіть приклад узурпації судової влади: Вовк не перебирав методами для досягнення своїх цілей”, – говорить Петренко.

На його думку, рішення Зеленського вимушене і воно дасть швидкий результат.

“Від кримінальної відповідальності Вовка ліквідація ОАСК жодним чином не рятує, розслідування триватимуть і він не втратить статус підсудного. Але, знову-таки, потрібна цілісна судова реформа, яка охоплює і питання ВРП, і питання ВККС”, – додає Петренко.

Його підтримує член правління Центру політико-правових реформ, відомий юрист Микола Хавронюк.

“Президент має право ініціювати зміни до законодавства щодо створення або ліквідації судів, проконсультувавшись з ВРП. Тобто, Зеленський зробив все, як вимагає законодавство. Він повинен був би зробити те, що зробив зараз, набагато раніше, таким чином випередивши заподіяння ОАСК шкоди суспільству” , – говорить “Апострофу” Хавронюк.

Представник монобільшості, заступник голови фракції “Слуга народу” Євгенія Кравчук каже, що розглянути питання про ліквідацію суду можуть досить скоро.

“Я чула від представника президента Конституційному суді, що реально розглянути питання ОАСК на позачерговому засіданні на наступному пленарному тижні, тобто в кінці квітня. Звичайно, має бути рішення профільного комітету. Так як проект поданий як невідкладний, то час на подачу альтернативних проектів скорочується”, – заявила нардеп “Апострофу”.

Кравчук стверджує, що більшість “слуг” підтримає цей проект, адже “було б дивно не голосувати за ліквідацію настільки дискредитованого суду, а уявити виправдання, чому колеги не голосували б за цей проект, неможливо”.

Свою лепту в процес ліквідації, схоже, хоче внести спікер Дмитро Разумков, який вчергове вирішив показати свою “особливу позицію”. Подейкують, він вимагає від Офісу президента пред’явити необхідний згідно із законом консультативний висновок ВРП на законопроект про ліквідацію Окружного адмінсуду Києва. Справа в тому, що висновок поки в парламент не надходив, а Офіс президента може спробувати видати за нього інший висновок – на законопроект про об’єднання ОАСК з Київським окружним адміністративним судом в один загальний суд, який ВРП давала півтора місяці тому. Разумков нібито виступає проти включення законопроекту до порядку без “правильного” висновку ВРП.

Швидше за все, проект буде проголосований монобільшістю, дасть за нього голоси і частина опозиційних фракцій, адже формально Зеленський виконує запит суспільства. Разом з тим, як відзначають експерти, один лише цей крок не убезпечить Україну від появи нових одіозних суддів і судових органів, оскільки жодних запобіжників щодо того, як повинен формуватися склад суду, який прийде на зміну ОАСК, щоб він докорінно відрізнявся від скандального попередника, досі немає. Крім того, ліквідація суду не означає автоматичного звільнення одіозних суддів. Їх може призначити в інший суд Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка ще не сформована. Саме колишній склад цієї структури разом з Вищою радою правосуддя називають цементуючими суддівську корпорацію факторами: ухвалюючи рішення про відбір, призначення, покарання і звільнення суддів, вони повністю захищають корумповану систему. Отже, ліквідація ОАСК аж ніяк не замінить повноцінну судову реформу. Вона повинна змінювати правила гри у всій суддівській системі, а не окремих суддів або структури. І це станеться, але не раніше, ніж з’явиться активний громадський запит, якого наразі не видно.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Санкції США проти Росії – чи заспокоїли вони Путіна

Санкції США проти Росії - чи заспокоїли вони Путіна

Володимир Путін Фото: Getty Images

США оголосили про нові, жорсткіші санкції проти Росії, які зачіпають російський держборг, в який більше не зможуть інвестувати американські компанії. Асиметрична відповідь Москви, за відсутністю у неї фінансових інструментів впливу на США, могла би бути військовим. Але, схоже, що Володимир Путін чекає зустрічі з Джо Байденом, і псувати підготовку до неї навряд чи буде. В деталях санкцій і можливі сценарії відповіді Москви розбирався “Апостроф”.

Новий удар Вашингтона по Москві

У четвер, 14 квітня, президент США Джо Байден підписав нові санкції проти Росії, оголосивши режим надзвичайної ситуації в сфері нацбезпеки. За словами Байдена, Росія не припиняє спроби втрутитися в американські вибори, здійснює кібератаки на американські компанії і загрожує союзникам Вашингтона.

В результаті, були введені персональні санкції проти 16 росіян і 16 російських компаній: всі вони звинувачуються в спробі вплинути на вибори в США. Також під санкції потрапили 6 російських технологічних компаній, які допомагали в хакерських атаках проти США російським спецслужбам. До цього всього Вашингтон ще й офіційно назвав Службу зовнішньої розвідки Росії організатором широкомасштабної хакерської атаки SolarWinds проти урядових установ США.

У Білому домі заявили, що США в партнерстві з Європейським Союзом, Великобританією, Австралією та Канадою Штати внесли до списку санкцій 8 фізичних і юридичних осіб, пов’язаних з окупацією Криму і репресіями на півострові. І “вишенька на торті”: з США також висилають 10 російських дипломатів, оскільки серед них є представники спецслужб РФ.

Але найголовніше те, що Мінфін США заборонив своїм компаніям після 14 червня 2021 купувати облігації у російських держорганів і видавати позики Банку Росії, Мінфіну і Фонду Національного Добробуту. Таким чином США можуть тиснути на Росію.

Ще в очікуванні санкцій рубль почав помітно падати до бівалютного кошика на тлі повідомлень західних ЗМІ про те, що нові санкції США можуть торкнутися держборгу Росії. Намітилися й інші неприємні для Москви наслідки нової порції санкцій. І це при тому, що Штати могли ввести набагато жорсткіші санкції. “Я заявив Путіну, що ми відповімо на “неналежні” дії Росії пропорційно, я міг би зайти далі з санкціями, але не хочу цього”, – сказав Джо Байден під час брифінгу після введення санкцій.

На цьому тлі виникло резонне питання: а чим же Росія може відповісти на такий крок США?

Загострення на Донбасі?

Співдиректор програм зовнішньому політик і міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков каже “Апострофу”, що, з огляду на вплив Росії на світових ринках і світову кон’юнктуру, а також те, що економічний інструментарій Москви, м’яко кажучи, обмежений, можлива силова, асиметрична відповідь Москви.

“Йтиметься про комплекс заходів, які втіляться в силове тестування безпеки США і їх союзників з НАТО. Безумовно, це буде відбиватися і на Україні. Може бути загострення і на Близькому сході. Буде зроблено низку кроків і на пострадянському просторі: в Україні, Молдові, Грузії. Швидше за все, підвищиться рівень напруженості на Донбасі, плюс посилиться концентрація російських сил на наших кордонах. Більш неспокійною стане і ситуація в Азовсько-Чорноморському регіоні”, – говорить експерт.

На його думку, Росія використовує санкції, тиск НАТО і вкрай зіпсовані відносини з ЄС для своїх внутрішніх цілей, а саме – продовження формування образу “фортеці в облозі”, і сьогоднішня подія цілком укладається в таку тактику. Крім того, це послужить чітким виправданням посилення репресій, в тому числі законодавчих, проти “нацпредателей”, що вже робиться. А ось розгортання масштабного наступу на Україну не буде, вважає Пашков.

“Більш широкомасштабне загострення загрожує поглибленням санкцій і реакції Заходу в цілому. Очевидно, що США і ЄС воювати за нас не будуть, мова про збільшення фінансової і військової допомоги Україні з їхнього боку. Разом з тим, силове тестування Росією оборони Заходу теж має свої межі. Звичайно, Путін малопередбачуваний, але у всього є свої межі, і у його гри м’язами – теж”, – підсумовує Пашков.

Його колега, військовий експерт Олег Жданов також вважає, що відповіддю на американські санкції могло б стати посилення обстрілів на Донбасі, що зараз Росія і намагається максимально зробити, шукаючи підставу для того, щоб вийти з режиму припинення вогню. З цього ж ряду провокацій і інформаційних диверсій – “хлопчики, убиті з безпілотників” та інші провокації, спрямовані на те, щоб розв’язати руки для масованого вогню по наших позиціях.

“Крім загострення на Донбасі, Росія може взяти дві бригади і катати їх по всій європейській частині країни, лякаючи весь світ тим, що завтра почне “велику війну”. Це їхня стратегія: зроблять якусь гидоту і кажуть: а ви спробуйте зробити так само – і весь світ цього боїться, цієї непередбачуваності і неадекватності дій Кремля, і на цьому він і грає”, – говорить “Апострофу” Жданов.

Разом з тим він вважає, що після дзвінка Байдена, що відбувся днями, Росія не може відповісти на санкції так, як могла б до нього, адже Путін довго домагався прямого контакту, і це знижує можливість маневру для нього: треба йти на зустріч до Байдена з якимись пропозиціями.

“Білий дім виграв дуже красиво: вони фактично загнали Путіна в кут гонкою озброєнь, демонстрацією сили і намірів за допомогою НАТО. А потім взяли і зробили “жест доброї волі”, зателефонувавши і запропонувавши зустріч. Путін не може від цього відмовитися, адже він домагався , щоб на нього звернули увагу перші особи світу, щоб повернутися у вищу лігу, “Велику сімку”, і так далі. Якщо Москва піде на якусь конфронтацію – це все розіб’ється вщент”, – констатує експерт.

Солідарний з Ждановим політичний експерт МЦПД Ігор Петренко, який нагадує, що Путін зробив багато, щоб обговорити з Байденом важливі питання і налагодити діалог, а введення санкцій після доповіді національної розвідки США, яка звинуватила персонально господаря Кремля у втручанні в американські вибори, не стало для нього несподіванкою.

“До зустрічі з Байденом Москва ні на що не піде: це стосується і загострення на Донбасі, і використання інших важелів в гарячих точках. Після спілкування, в залежності від того, чим воно завершиться, загострення може статися, але не до цього. Звичайно, війська з кордонів не відведуть: Кремлю потрібні важелі тиску і дестабілізації ситуації. Може, вишлють кількох дипломатів, введуть якісь персональні санкції, але це все буде в м’якій формі і ні на що в США впливати не буде”, – підсумував Петренко.

“Іскандери” притихли

Схоже, в Кремлі нарешті зрозуміли, що з ними ніхто не жартує, і риторика роспропагандистів про бомбардування українських міст різко змінилася вкрай примирливими сентенціями з боку МЗС країни-агресора: там закликали Захід не розглядати навчання російської армії біля кордонів України як прояв “агресивних” намірів.

“Уже другий тиждень наші дипломати в Москві і Відні (там знаходиться штаб-квартира ОБСЄ, -” Апостроф “) закликають партнерів не спотворювати дійсність, не намагатися інтерпретувати планові російські заходи з бойової підготовки, що проводяться на російській території, як прояв агресивних намірів” , – сказала представник МЗС РФ Марія Захарова.

За її словами, масштаби навчань РФ “набагато скромніше навчань збройних сил України і країн НАТО”, а європейським країнам не варто брати участь в “пропагандистській кампанії навколо заходів, які нікому не загрожують”.

Таких публічних виправдань від Захарової, відомої своєю хамською поведінкою, досі чути не доводилося. Як бачимо, санкції вплинули на настрої в Москві найкращим чином, і це легко пояснити, адже давно відомо: росіяни розуміють тільки силу. А це ж не був повноцінний удар по фінансовій системі РФ, а лише попередження з боку Байдена, який явно має намір “заспокоїти” агресивний Кремль – і воно було почуто, “Іскандерам” вже точно більше не смішно.

Джерело

Continue Reading

ПОЛІТИКА

Сценарії агресії Росії – чого добивається Путін від України

Сценарії агресії Росії - чого добивається Путін від України

Володимир Путін та Дмитро Медведев Фото: Getty Images

Російська влада продовжить нагнітати ситуацію, погрожуючи відкритою військовою інтервенцією. Кремль, стягуючи війська до українських кордонів, намагається вбити двох зайців: за допомогою військового шантажу схилити президента Володимира Зеленського до суттєвих поступок по ОРДЛО і Криму, а також паралельно накрутити рейтинги російської влади перед виборами в Держдуму. Як саме Москва використовує армію і бандитські “республіки” Донбасу як електорального інструменту, читайте в матеріалі “Апострофа”.

Агресивна гра на публіку

Російське керівництво буквально кожен день погрожує Києву і західним партнерам України “захистити” російськомовних та населення окупованого Донбасу, в тому числі і військовими засобами. У Міністерстві закордонних справ РФ відкрито звинуватили керівництво НАТО в нібито підбурюванні Києва до продовження конфлікту на Донбасі.

Офіційний речник МЗС РФ Марія Захарова в ефірі радіостанції “Вести ФМ” заявила, що Північноатлантичний альянс “всіляко заграє з Києвом”, заохочуючи України до силової ліквідації так званих “ДНР” і “ЛНР”.

“При цьому, перебуваючи в контакті і тісних взаєминах з київським режимом, альянс не висловлює занепокоєння з приводу того, що там (на Донбасі – “Апостроф”) відбувається, а навпаки ще більше нацьковує київських політиків, ці гарячі голови, на так звані звершення, і це відбувається багато років. Гинуть діти, жінки, люди похилого віку”, – цитує слова Марії Захарової “Радіо Свобода”.

За даними західних журналістів-розслідувачів, російське командування стягнуло ближче до українських кордонів близько 80 тис. військових. У Криму з сусідньої РФ за останні дні, як інформувало представництво США в ОБСЄ, додатково перекинули близько 25 тис. військових.

У Головному управлінні розвідки Міноборони України відзначають, що РФ до 20 квітня збільшить чисельність свого угруповання у українських кордонів до 110 тисяч осіб. На 21 квітня заплановано послання президента РФ Володимира Путіна Федеральним зборам, де кремлівський лідер може особисто пригрозити Україні і Заходу війною.

У Росії всіляко вкидають тезу про те, що Київ за підтримки США нібито готується до масштабної силової операції проти “республік” ОРДЛО. Якщо подивитися, що говорять і показують по російському ТБ, то виявляється, що Росії вже щосили готується захищати “російськомовних” і воювати з Україною і навіть з США. Таким чином російська влада намагається вистрілити в відразу двох зайців: шляхом шантажу схилити Київ до суттєвих політичних поступок по Донбасу і мобілізувати власний електорат перед виборами в Держдуму, запланованими на вересень.

листи Пушилін Денис Володимирович

Тема виборів для Кремля зараз явно в пріоритеті. У березні “Справедлива Росія” отримала з Кремля відмашку на відкриття свого “представництва” в Донецьку. Це дозволить кремлівському сателіту отримати “золоту акцію” під час виборів в ОРДЛО, де у понад 400 тисяч жителів є російські паспорти. До передвиборному піару Кремля підключили навіть донецьких колабораціоністів. Ватажок так званої “ДНР” Денис Пушилін, згідно з даними українських спецслужб, підготував три тексти звернення до президента РФ Володимира Путіна.

У першому листі Денис Пушилін просить Кремль надати “військову допомогу” так званій республіці. Другий лист – прохання прийняти “республіки” до складу Росії. Третій варіант – визнати незалежність “ДНР” і укласти договір про дружбу і співробітництво між “ДНР” і РФ.

Всі три “листи” мають однакову преамбулу, в якій Пушилін подякував Путіну за “співчутливе ставлення до долі жителів Донбасу і безцінну допомогу, яка допомагає нам виживати під натиском київської влади з 2014 року”. Він називає ініціативу кремлівського лідера з визнання документів, виданих жителям ОРДЛО, і можливість “вступу в громадянство” РФ безцінними “для людей, які відчувають себе росіянами за духом і вважають своєю головною метою інтеграцію в російський соціально-політичний і культурний простір”. Ватажок ДНР також високо оцінює “посередницькі зусилля РФ в Мінському переговорному процесі”.

Всі три проекти листи містять критику політики Києва, який відмовляється виконувати “Мінськ” і нібито порушує “встановлене перемир’я”. У проектах листи також зазначено, що Україна, маючи підтримку США й інших західних партнерів, “зважилася на силове вирішення конфлікту на нашій (окупованій частині Донбасу – “Апостроф”) території”.

Повідомляється, що проекти звернень були підготовлені “МЗС ДНР” і підписані Денисом Пушиліним. Україна по дипломатичних каналах і через спецслужби передала відомості іноземним партнерам нашої країни.

“Військова допомога”

Інтерес представляють ті частини “листів Пушиліна”, зміст яких відрізняється. У першому варіанті ватажок “ДНР” просить Володимира Путіна “надати військову допомогу, спрямовану на припинення широкомасштабних військових дій і агресії України”. Основна мета – нібито не допустити жертв серед мирних громадян, руйнування об’єктів інфраструктури і житлового фонду.

Таке “звернення” може бути, в тому числі, використано Москвою як інструмент для підняття кремлівських рейтингів перед думськими виборами.

З огляду на агресивні дії росіян в останні дні, Кремль може надати “військову допомогу” ОРДЛО. Разом з тим, як кажуть експерти, це може бути (поки що) звичайним політичним шантажем.

“Якщо РФ де-юре введе війська для “допомоги” ОРДЛО, то Кремль сам собі істотно обмежить поле для маневру в “мінському процесі” і в “нормандському форматі”, так росіяни називають себе посередниками. Подібні “листи”, скупчення російських військ у наших кордонів, дипломатичні загрози вказують на те, що Москва готова підвищувати ставки. І тенденція сама по собі загрозлива”, – пояснив у розмові з “Апострофом” глава Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

“Кримський сценарій”

У другому варіанті листи Денис Пушилін просить включити “ДНР” до складу РФ.

“Від імені всього російського населення і російських громадян, які проживають на території “республіки”, як законно обраний глава “донецької народної республіки”, прошу Вас прийняти нашу “республіку” до складу Російської Федерації. Всі наші жителі бажають стати частиною великої держави Росія. Свідченням цього є результати референдуму, що відбувся 11 травня 2014 року, а також численні черги на придбання російського громадянства”, – йдеться в зверненні.

Далі “глава ДНР” пише, що за необхідності, жителі “готові повторно висловити своє волевиявлення, яке підтверджує бажання приєднатися до своєї історичної Батьківщини”.

Чергові обіцянки “взяти” Донбас, як Крим, також можуть бути політичною технологією, яка орієнтована на російський консервативний електорат, який в останні роки страждає від нестачі “геополітичної величі”. Не факт, що Кремль зважиться на “приєднання ОРДЛО”, але казенна російська пропаганда буде сурмити про це на кожному розі.

Жителям ОРДЛО з 2014 року розповідають, що РФ “ось-ось скоро” в односторонньому порядку включить окуповану територію до свого складу, як це було з Кримом. Якщо в перші пару років окупації такі байки ще були популярні, то тепер в такі казки не вірять навіть найвідчайдушніші прихильники “республік”. РФ, в усякому разі зараз, не зацікавлена в “приєднанні” ОРДЛО. Причому Денис Пушилін, скоріше за все, це розуміє. Під час недавнього окупаційного форуму “Русский Донбас” багато говорилося про те, що Москва повинна забрати ОРДЛО собі, але в підсумкових документах збіговиська про “приєднання” не було ні слова.

“На даному етапі РФ не зацікавлена відкрито “приєднувати” до себе ці території. Подібними листами РФ прагне показати, що у них є альтернативний сценарний план по Донбасу, а в України його немає. Зараз з’явилися “пропозиції” від ОРДЛО. Незабаром можуть з’явитися пропозиції вже від РФ. Не виключаю, що найближчими місяцями росіяни проведуть в “ЛДНР” черговий “форум” для обговорення політичних перспектив окупованого Донбасу”, – говорить “Апострофу” експерт Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.

У цьому випадку не виключено, що в Кремлі все-таки візьмуть на озброєння “кримський сценарій” для ОРДЛО. Тим більше, що під вибори в Держдуму показати “збирання земель” для Путіна було б вельми актуально.

“Незалежний Донбас”

Третій варіант звернення у Путіну містить прохання визнати “ДНР” як “незалежну демократичну правову соціальну державу”. “Глава республіки” Пушилін просить Володимира Путіна розглянути можливість укладення договору про дружбу і співробітництво між “ДНР” і РФ, передбачивши співробітництво в сфері оборони. У тексті, підготовленому так званим “МЗС ДНР”, також згадується, що проект даного договору додається до листа.

Зі стратегічної точки зору, це найбільш безглуздий і “ніякий” варіант, але його також можна використовувати як демонстрацію “зовнішньополітичних досягнень” російського президента. Хоча таке “визнання” нічого не принесе самим окупаційним “республікам”.

“Тему “визнання” політично не вийде продати навіть жителям ОРДЛО, налаштованим проросійськи. Вони ж націлені на “приєднання” до РФ. Припустимо, Москва офіційно визнає ці “незалежні держави”. Що особливого зміниться в житті їх жителів ОРДЛО? Нічого”, – сказав “Апострофу” керівник Агентства розвитку Приазов’я Костянтин Батозский.

Володимир Путін може 21 квітня заявити, що Москва готова розглянути питання підписання з “ЛДНР” якоїсь угоди щодо захисту “російських громадян” (українців з російськими “паспортами”) на території ОРДЛО. Потім України звинуватять в “провокаціях” з метою повісити на Київ відмову від Мінських домовленостей і зрив переговорного процесу. В такому випадку не виключена ймовірність “миротворчої” місії з боку Кремля на Донбасі.

Втім, поки що в Кремлі і самі, судячи з усього, до ладу не знають, який із сценаріїв в кінцевому підсумку досягне результату: багато що залежатиме від того, наскільки від шантажу Москви “прогнеться” Україна і західні партнери.

Кримський “кейс”

Важливий момент: розробки Кремля стосуються не тільки захопленого Донбасу. Є ще один “кейс”, який вкрай важливий для Путіна. Йдеться про забезпечення водою захопленого Криму з території материкової України. 14 квітня начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов серед ймовірних сценаріїв назвав і “військову операцію збройних сил РФ з метою вирішення проблеми водопостачання Криму із захопленням частини території південних областей України”.

У ЗМІ чимало писали про те, як і куди буде наносити удари Росія. Перший сценарій – мова йде про захоплення Херсонської, частини Запорізької і Донецької області і перетворення Азовського моря у внутрішнє море Росії. Другий – ще більш масштабний – удар у напрямку Миколаївської та Одеської областей і повне відсікання України від обох морів.

Після перекидання російських військ, за підрахунками США, в окупованому Криму знаходиться контингент з 31500 людей. “Ми не можемо виключити, що російські окупаційні сили в Криму або поблизу наших кордонів можуть вдатися до значних провокацій протягом цього року”, – під час виступу в підкомітеті Європарламенту з безпеки та оборони 14 квітня заявив міністр оборони Андрій Таран.

Утім, провокації і наступ – це абсолютно різні речі. У цьому контексті нарощування збройних сил РФ біля кордонів з Україною, про яке говорять наші розвідники, можуть свідчити і про те, що в Кремлі хочуть “поторгуватися” і з приводу півострова, і спробують переконати представників західних країн, що якщо Україна пустить воду на окупований півострів, все загострення відразу ж розсмокчеться.

На думку експертів, це може призвести до тиску на Київ з боку країн ЄС. “На Заході можуть опинитися політики, які вимагатимуть, щоб Україна поставляла прісну воду в Крим. Зараз, після семи років, виходить так, що ця проблема з прісною водою все-таки гостра для Криму, і вона теж грає велику роль в кінцевому рахунку для легітимності путінського режиму, тому що на анексії Криму велика частина цієї легітимності тримається”, – сказав політолог, старший експерт “Українського інституту майбутнього” Андреас Умланд в одному з інтерв’ю.

Інша справа, що для Зеленського рішення про запуск води в Крим загрожує серйозними політичними ризиками: більшість українців категорично виступає проти відновлення водопостачання і багато хто сприйме це як капітуляцію перед Путіним. У такому випадку про другий термін в президентському кріслі Зеленському можна буде забути.

Джерело

Continue Reading